Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/850/23

Справа № 301/850/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 жовтня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів КОЖУХ О.А., ДЖУГИ С.Д. за участю секретаря ГУСОНЬКИ З.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 301/850/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 25 квітня 2023 року, повний текст якого складено 26 квітня 2023 року, головуюча суддя Пітерських М.О., - встановив: 10.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким. 14.12.2022 близько 05-30 к.ч. ОСОБА_2 у холі першого поверху гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 умисно повалив позивача на підлогу, де руками завдав йому ударів по тулубу. Коли позивач піднявся із землі ОСОБА_2 , який перебував позаду нього, завдав правою та лівою затиснутими в кулак руками два удари по тулубу з лівого та правого боків. Внаслідок дій відповідача позивачу спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому 8 ребра зліва по задній підпахвинній лінії з незначним зміщенням фрагментів, яке згідно висновку експерта від 15.12.2022 № 242-і та відповідно до п. 2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоров`я більше як 21 день. Вироком Іршавського районного суду від 20.02.2023 у справі № 301/348/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України. Цим злочином позивачу було спричинено моральних та фізичних страждань, що виразилось у сильних душевних переживаннях, страхах, фізичному болю. Фізичний біль і стражданнями, яких позивач зазнав через ушкодження здоров`я, наслідки травми він відчуває до цього часу, не може в повній мірі відновити своє здоров`я. Душевні страждання пережиті у зв`язку із самим фактом заподіяння тілесних ушкоджень, перебуванням протягом тривалого часу на стаціонарному лікуванні та продовженням лікування досі, хвилюваннями у зв`язку із необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм свого життя (протягом тривалого часу позивач знаходився вдома, нікуди не ходив, оскільки не міг без сторонньої допомоги вільно рухатись), необхідністю влаштування свого щоденного життя, для відновлення нормального ритму якого він докладає дуже багато зусиль. Компенсацію моральної шкоди оцінює у 44298,81 грн. Крім цього, в результаті заподіяних тілесних ушкоджень позивач втратив працездатність. Спричинені йому тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я та лікування, під час якого позивач витратив на придбання ліків 5701,19 грн. На час пред`явлення позову відповідач навіть не вибачився перед позивачем за протиправні дії і навіть частково не відшкодував йому завдані збитки. Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України щодо відшкодування шкоди, позивач ОСОБА_1 просив стягнути на його користь із відповідача ОСОБА_2 5701,19 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 44298,81 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Іршавського районного суду від 25.04.2023 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн, в інших вимогах позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1073,60 грн судового збору. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із його часткової доведеності щодо відшкодування моральної шкоди, яку з урахуванням характеру і тривалості моральних страждань, принципів справедливості та розумності визначив у сумі 10000,00 грн, а у вимозі про відшкодування матеріальної шкоди відмовив через її необґрунтованість і недоведеність. Позивач ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в іншій частині рішення суду не оскаржує. На обґрунтування апеляції наводить загалом ті самі доводи, якими мотивувався позов. Окрім цього вказує в скарзі на таке. На підтвердження своєї вимоги про відшкодування матеріальної шкоди позивач надав суду медичну документацію, яка свідчить про завдані йому тілесні ушкодження та відповідне лікування, касові чеки про оплату придбання призначених ліків і медичних засобів, які містять реквізити його банківської картки, що суд залишив поза увагою. Позивач просить скасувати рішення суду частково та ухвалити нове рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Заслухавши доповідь судді, в порядку ст. 212 ЦПК України пояснення позивача ОСОБА_1 , який апеляцію підтримав, пояснення присутнього в залі судового засідання представника відповідач ОСОБА_2 адвоката Габор Я.І., яка скаргу не визнала, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності суд приходить до такого. Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав і на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не дає оцінки рішенню суду в частині, в якій воно не оскаржується, та бере до уваги пов`язані факти і обставини остільки, оскільки це необхідно для розгляду апеляції (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Відповідно до ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, ст.ст. 43, 44, 49, 76-83 ЦПК України: цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, в тому числі, із заподіяння шкоди; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Особа вправі вимагати повного відшкодування майнової шкоди, завданої їй винною, протиправною поведінкою іншої особи; відсутність вини у шкоді доводить заподіювач (ст.ст. 11-16, 22, 1166 ЦК України). Зважаючи на презумпцію вини заподіювача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з його вини, водночас обов`язок доказування факту заподіяння відповідачем шкоди, розміру спричиненої шкоди покладається на особу, якій спричинено шкоду. Встановлено, що 14.12.2022 близько 05-30 к.ч. відповідач ОСОБА_2 у холі першого поверху гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 умисно завдав позивачу ОСОБА_1 затиснутими в кулаки руками ударів по тулубу, внаслідок чого спричинив позивачу тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому 8 ребра зліва по задній підпахвинній лінії з незначним зміщенням фрагментів, яке згідно висновку експерта Хустського районного відділення Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи від 15.12.2022 № 242-і кваліфіковане як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоров`я більше як 21 день (а.с. 6-7, 15-16). Вироком Іршавського районного суду від 20.02.2023 у справі № 301/348/23, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22.02.2023 про виправлення описки у вироку суду, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, засуджено до двох років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з однорічним іспитовим строком, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України (а.с. 12-14). На час розгляду справи судом першої інстанції у ній є медична документація щодо лікування ОСОБА_1 , а також касові чеки щодо придбання ліків та інших медичних засобів, зокрема: довідка травматолога-ортопеда ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 дійсно знаходився на амбулаторному лікуванні з 14.12.2022 по 13.01.2022 з переломом VIII ребра, йому призначено медикаментозне лікування; довідка КНП «Іршавський центр первинної медичної допомоги» від 21.12.2022 № 049 про перебування на лікуванні з 19.12.2022 по 06.01.2023 у сімейного лікаря і травматолога з діагнозом «забій грудної клітки, закритий перелом VII-VIII ребер» (а.с. 18, 34). У справі є й інша медична документація: консультаційний висновок спеціаліста КНП «Іршавська міська лікарня» від 22.03.2023, довідка КНП «Іршавська міська лікарня» від 22.03.2023 № 111, які вказують на амбулаторне лікування ОСОБА_1 у період з 15.03.2023 по 22.03.2023 з діагнозом, пов`язаним із остеохондрозом крижового відділу хребта, 15.03.2023 мало місце видалення утворення з правого стегна з гістологічним дослідженням (а.с. 33, 35); консультаційний висновок спеціаліста КНП «Іршавська міська лікарня» від 29.03.2023 який вказує на наявність у ОСОБА_1 кардіологічних діагнозів (а.с. 82); довідка КНП «Іршавська міська лікарня» від 07.04.2023 № 137, яка вказує на амбулаторне лікування ОСОБА_1 у період з 29.03.2023 по 07.04.2023 з діагнозом, пов`язаним із остеохондрозом крижового відділу хребта (а.с. 83). На підтвердження своїх витрат на придбання ліків та інших медичних засобів позивач надав копії касових чеків (а.с. 8-9, 31-32, 51-58, 84-85), з яких тільки 11 чеків на загальну суму 2288,66 грн вкладаються в період з 14.12.2022 по 13.01.2023, який можна визнати таким, що відповідає обставинам справи та підтверджений документально щодо лікування у зв`язку із заподіянням позивачу 14.12.2022 тілесних ушкоджень. Інша частина заявленої до стягнення суми коштів на відшкодування матеріальної шкоди (3412,53 грн) лежить за межами підтвердженого періоду лікування позивача у зв`язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень. Пов`язаність цих витрат, здійснених на час інших захворювань позивача, саме з лікуванням указаних тілесних ушкоджень, відповідний причинно-наслідковий зв`язок між завданими тілесними ушкодженнями, медичними діагнозами та відповідними витратами на лікування нічим не доведений, тоді як ці обставини є предметом доказування в справі, їх доведення в належний процесуальний спосіб є обов`язком саме позивача. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і повною мірою свої вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди позивач не довів. Поряд із цим суд не дав належної оцінки дійсним обставинам справи, що об`єктивно мали місце: встановленим і підтвердженим документально фактам заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень позивачу, лікування позивача у конкретний період часу з відповідним діагнозом саме у зв`язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень, здійснення позивачем витрат на медикаменти та інші медичні засоби в період такого лікування. Відповідачем ці обставини не були спростовані, як не була ним доведена і відсутність його вини в заподіянні шкоди. До апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 додав на підтвердження необхідності стягнення всієї заявленої суми відшкодування матеріальної шкоди банківські виписки щодо здійснених витрат, ті самі, а також додаткові чеки щодо своїх витрат, додаткові медичні документи (а.с. 109-118, 125-132) тощо, які апеляційним судом до уваги не беруться з підстав, передбачених, зокрема, ст. 83 ч. 8, ст. 367 ч. 3 ЦПК України. Позивач ОСОБА_1 вільно реалізуючи свої цивільні та процесуальні права, користуючись правовою допомогою адвоката ОСОБА_4 , не маючи для того жодних перешкод не подав суду доказів на підтвердження розміру завданої йому матеріальної шкоди поза періодом з 14.12.2022 по 13.01.2023, не обґрунтував і не довів пов`язаності відповідних витрат на ліки та медичні засоби із лікуванням заподіяних йому відповідачем ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, тож не довів належними і допустимими доказами обставин, що підлягають доказуванню відповідно до підстав і предмета заявленого позову. Водночас на переконання колегії суддів у частині стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2288,66 грн позов за сукупністю дійсних обставин та наявних доказів і матеріалів справи є доведеним у достатній мірі, задоволення його в цій частині відповідатиме вимогам закону та буде справедливим щодо обох сторін. Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу слід на підставі ст. 376 ч. 1 п.п 3, 4 ЦПК України задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, скасувати, цю вимогу задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 2288,66 грн у рахунок відшкодування цієї шкоди, в іншій частині в цій вимозі позову відмовити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Іршавського районного суду від 25 квітня 2023 року в частині відмови в задоволенні вимоги позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, скасувати, цю вимогу позову задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , 2288,66 грн (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 66 коп.) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, в іншій частині в цій вимозі позову відмовити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. За результатом розгляду справи в частині вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1077,35 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 4 грудня 2023 року. Судді