Постанова 4818 № 638/1661/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/1661/20 Головуючий суддя І інстанції Семіряд І. В. Провадження № 22-ц/818/287/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої внаслідок ДТП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б., суддів колегії: Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додаткової відповідальністю «Салтівський хлібзавод» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення 07.07.2020 просив стягнути з ТдВ «Салтівський хлібзавод» 92119 грн 15 коп. з яких 38828 грн 98 коп. непокрита страховою виплатою страховика відповідача вартість відновлювального ремонту; 2000 грн вартість складання висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №126/05-19; 51290 грн 17 коп. збитки внаслідок втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля. Позов мотивовано тим, що 10.04.2019 ОСОБА_2 керував автомобілем «KRASZ J2BSFХ» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дерев`янка, та навпроти будинку 85 при перестроюванні не надав перевагу у русі авто Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль Porsche зазнав механічних пошкоджень, внаслідок чого позивачу було завдано матеріальних збитків на суму 268 477,60 грн, що підтверджується висновком щодо вартості матеріального збитку. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП. ОСОБА_1 звернувся до страховика ТДВ «Салтівський хлібзавод» із повідомленням про ДТП, а у травні 2019 позивач надав до страховика заяву про виплату належного йому відшкодування. 20.08.2019 страховик прийняв рішення про страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. Страхова компанія виконала свій обов`язок, проте залишилась невиплаченою різниця між сплаченим відшкодуванням та вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що складає 92119,15 грн, з яких 38828,98 грн непокрита страховою виплатою страховика відповідача вартість відновлювального ремонту, 2000 вартість складання висновку та 51 290,17 грн величина втрати товарної вартості. Також позивач вказував, що ОСОБА_2 , з вини якого заподіяна шкода, знаходився у трудових відносинах з ТДВ «Салтівський хлібзавод», шкоду заподіяв у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, отже юридична відповідальність у вигляді відшкодування шкоди виникає саме у відповідача. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 92119,15 грн та сплачену суму судового збору. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТдВ «Салтівський хлібзавод» на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту у сумі 38828,98 грн вартість втрати товарної вартості 51290,17 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 921,20 грн, витрати за отримання висновку у розмірі 2000 грн, всього 93040 грн 35 коп. Не погоджуючись з таким рішення суду представник ТдВ «Салтівський хлібзавод» - Нестерова М.Б. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявні декілька висновків щодо розміру завданих збитків, при цьому визначення експертами та спеціалістами у висновках вартості матеріального збитку не відповідає вимогам відповідної Методики оцінки. З огляду на невідповідність вимогам Методики оцінки надані позивачем висновки спеціаліста вищевказані висновки експертів не відповідають вимогам законодавства України та не є належним доказом у справі для підтвердження розміру матеріальних збитків. Вказує, що позивачем до суду надано копію акту виконаних робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу, з якого вбачається включення до суми відшкодування вартості матеріалів, запчастин, робіт/послуг, стосовно яких немає причинно-наслідкового зв`язку між їх заміною (встановленням), виконанням/наданням і наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що стягнута судом заявлена позивачем сума не може бути відшкодована відповідачем, як необґрунтована. Всупереч правовій позиції Верховного Суду у справі №924/675/17 від 06.07.2018 суд першої інстанції визначив розмір заподіяної шкоди не на підставі акту виконаних робіт в частині переліку, що пов`язаний необхідним причинно-наслідковим зв`язком з ДТП, а рахунком на оплату № 681 від 17.05.2019 року (за замовленням покупця) виданого ПП «Престиж автомоторс», на підставі цього документу судом помилково визначено вартість обслуговування на СТО та купівля деталей на суму 217557,97 грн. позивачем ОСОБА_1 (а.с.26). Ухвалюючи рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суд з огляду на підстави та зміст позовних вимог не застосував до спірних правовідносин положення Методики оцінки, не з`ясував фактичний розмір заподіяних позивачу збитків. Судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, зокрема внаслідок необґрунтованої відмови у призначенні судової експертизи, про призначення якої подавав клопотання відповідач з метою встановлення переліку необхідних робіт та запчастин, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, з метою зокрема визначення необхідності нарахування чи не нарахування втрати товарної вартості щодо кожного виду робіт з переліку. Зазначеного в акті виконаних робіт, з урахуванням переліку пошкоджень в акті огляду транспортного засобу після ДТП. Зазначає, що судом безпідставно було відмовлено у залученні до участі у справі третьою особою на стороні відповідача водія, з вини якого відбулася ДТП. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує сплачене ТДВ «МСК» страхове грошове відшкодування, а тому має бути стягнуте з ТДВ «Салтівський хлібзавод», як законного володільця джерела підвищеної небезпеки. На користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 92 119 грн 15 коп. (з них: 38 828 грн. 98 коп. - непокрита страховою виплатою страховика відповідача вартість відновлювального ремонту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. У частині першій статті 1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1192 ЦК Українипередбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК Україниреальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики). Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ. Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Судом встановлено, що 10.04.2019 р. о 12:00 год. в м. Харкові по вул. Дерев`янка ОСОБА_2 керував автомобілем хлібним фургоном Krasz G2Bsfx, державний номер НОМЕР_1 , навпроти буд. 85 при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю Porsche Cayman, державний номер НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроюватися та скоїв з ним зіткнення, внаслідок автомобіль позивача отримав механічні ушкодження. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.06.2019 у справі №638/5770/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, призначено адміністративне стягнення. Постанова суду набрала законної сили 18.06.2019 (а.с. 12-14). Згідно з експертним висновком №126/05-19 вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, виконаного ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу - власнику автомобіля Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 268 477,60 грн, вартість відновлювального ремонту цього легкового автомобіля, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 219 260,23 грн. Ринкова вартість цього легкового автомобіля до моменту ДТП, становить 1 832 346,51 грн. Величина втрати товарної вартості цього автомобіля - 51 290,17 грн (а.с. 16-25). Рахунком на оплату № 681 від 17.05.2019 (за замовленням покупця ОСОБА_1 ) виданого ПП «Престиж Автомоторс» підтверджується, що вартість обслуговування на СТО та купівля деталей становить 217 557,97 грн. (а.с. 26). Відповідно до акту виконаних робіт № 997 від 26.06.2019 позивач ОСОБА_1 сплатив ПП «Престиж Автомоторс» 138 828,98 грн за ремонт автомобіля Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що також підтверджується копією квитанції АТ «Мегабанк» (а.с. 133,134). Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Як установлено судом на підставі наявних у справі доказів, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «МСК» (ліміт відповідальності - 100 000 грн), яке саме на цю повну суму здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 100000 грн (а.с.83-96). Згідно з Висновком Великої Палати Верховного Суду, наданим в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85). Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні різниця між вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складає 92 119,15 грн, оскільки 01.12.2019 страховик відповідача відшкодував позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. За правилами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Крім того відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (далі - Методика) величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової варі ості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду- 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико- них властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортнорго засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується -личина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати і на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. У пункті 32.7 статті 32 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення ірних правовідносин) чітко встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Ураховуючи те, що згідно з пунктом 8.6 Методики величина втрати товарної вартості транспортного засобу враховує втрату товарного вигляду транспортного засобу, можна вважати, що пункт 32.7 статті 32 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) також виключав виплату страховиком потерпілій особі і відповідного відкшодування шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу. Системний аналіз указаних положень законодавства, дає можливість дійти таких висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на в шкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку. Такого ж правового висновку дійшли Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/577/15-ц від 29 листопада 2019 року, № 761/41395/1 б-ц від 25 листопада 2019року, № 490/898/16-ц від 01 серпня 2019року, № 761/30666/16-ц від 12 квітня 2018року. З огляду на те, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує сплачене ТДВ «МСК» грошове відшкодування, з ТДВ «Салтівський хлібзавод», як законного володільця джерела підвищеної небезпеки, на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю фактичного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складає 92 119 (дев`яносто дів тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 15 коп. (з них: 38 828 грн. 98 коп. - непокрита страховою виплатою страховика відповідача вартість відновлювального ремонту. Звернувшись з даним позовом до суду позивач просив, зокрема, стягнути з відповідача як особи, яка завдала шкоду, суму майнової шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту у сумі 38828,98 грн, вартість втрати товарної вартості 51290,17 грн. Враховуючи вищевикладені норми закону, шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу відшкодовує особа, яка її завдала. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку, який відповідає вказаним нормам матеріального права, що завдана позивачу майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу підлягає стягненню з відповідача як особи, з якою водій автомобіля перебував у трудових відносинах, який згаданою преюдиціальною постановою суду першої інстанції був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з експертним висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №126/05-19, виконаного ФОП ОСОБА_3 , на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 268 477,60 грн, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 219 260,23 грн. Ринкова вартість легкового автомобіля марки Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до моменту ДТП, становить 1 832 346,51 грн. Величина втрати товарної вартості автомобіля Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 51 290,17 грн (а.с. 16-25).Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 407, 27 грн на відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою товарної вартості транспортного засобу. За клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 у справі була призначена автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. Проф.М.С.Бокаріуса. Згідно з висновком експерта №10610 від 30.08.2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche р.н. НОМЕР_2 , у результаті ДТП, яка відбулась 10.04.2019 року, станом на 13.05.2019 року складає 255926 грн 47 коп. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Porsche р.н. НОМЕР_2 , у результаті ДТП, яка відбулась 10.04.2019 року, станом на 13.05.2019 року складає 207066,05 грн. Рахунком на оплату №681 від 17.05.2019 (за замовленням покупця) виданого ПП «Престиж Автомоторс» підтверджується, що вартість обслуговування на СТО та купівля деталей становить 217 557,97 грн, покупцем є ОСОБА_1 (а.с. 26). Відповідно до акту виконаних робіт №997 від 26.06.2019 позивач ОСОБА_1 сплатив ПП «Престиж Автомоторс» 138 828,98 грн за ремонт автомобіля Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що також підтверджується копією квитанції АТ «Мегабанк» (а.с. 133,134). Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідач вказаних висновків суду не спростував, доводи скарги щодо незалучення водія в якості третьої особи не свідчать про порушення права відповідача, тому колегія суддів їх відхиляє, за безпідставністю. Доводи скарги щодо необґрунтованої відмови у призначенні судової експертизи є безпідставними, оскільки ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2020 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 та була призначена авто- товарознавча експертиза. На вирішення експерта поставити наступні питання: -яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого належного ОСОБА_1 автомобілю Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталась 10.04.2019 з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем «KRASZ J2BSFХ» номерний знак НОМЕР_1 , на дату оцінки 13.05.2019? -який обсяг, характер і вартість проведених ремонтно відновлювальних робіт пошкодженого КТХ (його складових)? -яке значення становить коефіцієнт фізичного зносу складових зазначеного КТЗ? -яка ринкова вартість автомобілю Porsche, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10.04.2019 за участю автомобілю автомобілем «KRASZ J2BSFХ» номерний знак НОМЕР_1 . Витрати за проведення експертизи було покладено на відповідача ТДВ «Салтівський хлібзавод».Експертне дослідження суд вирішив провести за наявними матеріалами цивільної справи, без огляду пошкодженого транспортного засобу, у зв`язку з тим, що останній відремонтовано. Колегія суддів відхиляє наведене у скарзі посилання на правову позицію Верховного Суду, яка була висловлена у постанові від 06.07.2018 у справі №924/675/17, оскільки вона у даному випадку не є релевантною. Доводи скарги про невідповідність вимогам Методики оцінки та діючому законодавству наданих позивачем експертних висновків та про їх неналежність для підтвердження розміру матеріальних збитків, про безпідставне включення до суми відшкодування вартості матеріалів, запчастин, робіт/послуг та про відсутність немає причинно-наслідкового зв`язку між їх заміною (встановленням), виконанням/наданням і наслідками дорожньо-транспортної пригоди належними і допустимим доказами не підтверджені. За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 04 грудня 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.