Постанова 4809 № 405/8009/20

ПОСТАНОВА Іменем України 04 грудня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/8009/20 провадження № 22-ц/4809/946/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Чельник О.І., позивач Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2021 року у складі судді Шевченко І.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулося в суд з позовом про стягнення з відповідачів боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 58 603,38 грн. та судових витрат в сумі 2 102,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 та видачею абонентської книжки відповідач ОСОБА_1 вступила у фактичні договірні відносини з підприємством. Відповідачам надавались послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, взяті на себе зобов`язання по оплаті даних послуг відповідач та проживаючі з нею повнолітні члени її сім`ї належним чином не виконують, в зв`язку з чим виникла дана заборгованість. Станом на 01.10.2020 заборгованість відповідачів перед ОКВП «Дніпро-Кіровоград» становить 50 340,95 грн. за період з 01.04.2016 по 01.10.2020 включно. Посилаючись на зазначені обставини ОКВП «Дніпро-Кіровоград» просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідачів вказану суму боргу в розмірі 50 340,95 грн., з врахуванням індексу інфляції в сумі 5 346,58 грн. та 3% річних 2 915,85 грн., а всього 58 603,38 грн. та судові витрати по справі в сумі 2 102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 50 340,95 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» 3 % річних в сумі 2 915,85 грн. та індекс інфляції в сумі 5 346,58 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» судові витрати по справі в сумі 525,50 грн. з кожного. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Відповідач вважає, що ?вказане рішення є таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. Вказує, що згідно позовних вимог, рішенням суду борг стягнуто з наймача ОСОБА_1 , до позову надано довідку КП ЖЕО № 2 від 01.12.2015. Тобто давністю за п`ять років до подачі позову. Крім того, позивач не знає, що за вказаною адресою проживає і зареєстрована ОСОБА_1 того ж року народження - 1965 та із вказаним у позові ідентифікаційним номером. Суд, маючи довідку ЖЕО № 2 від 01.12.2015, не звернув увагу, що відповідно до рішення Ленінського районного суду від 09.07.2015 неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відібрано у батьків та передано для виховання до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Кіровоградської обласної ради, а з 26.01.2016 його було переведено до Комунального закладу «Дитячий будинок «Наш дім» Кіровоградської міської ради, де він перебував до свого повноліття до 09.06.2018. Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов подано до чотирьох відповідачів, а всі нарахування зроблено за весь період на п`ятьох осіб та не враховано ще одного повнолітнього члена сім?ї ОСОБА_5 . Вважає, що оскільки позивачем визначено не належних відповідачів у позові, які мають нести солідарну відповідальність за невиконання зобов?язання, у задоволені позову слід відмовити. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 зазначила доводи аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_4 . Зокрема, вказувала, що рішення суду першої інстанції, є таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому є незаконним і підлягає скасуванню. Просила задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду. Судом першої інстанції встановлено такі обставини Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», починаючи з 01.04.2012 року надає споживачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абонентської книжки позивач та відповідач ОСОБА_1 вступили в договірні сосунки і відповідачу надавались послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , де також зареєстровані і проживають повнолітні члени її сім`ї відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Факт проживання відповідачів за вказаною адресою підтверджується довідкою КП «ЖЕО №2 КМР» від 01.12.2015 року № 5981. Позивач надавав послуги водопостачання та водовідведення за даною адресою, відповідачі мали вчасно сплачувати вартість даних послуг. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як передбачено ч. 3 вказаної вище норми права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбаченихстаттею 369 цього Кодексу. Згідно ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З позовної заяви вбачається, що ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не сплачували своєчасно та в повному обсязі за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у період з квітня 2016 року по вересень 2020 року утворилася заборгованість, яку слід стягнути з відповідачів на користь позивача. Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З матеріалів справи вбачається, що шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі абонентської книжки, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та відповідач ОСОБА_1 вступили в договірні відносини і відповідачу надавались послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , де також зареєстровані і проживають члени її сім`ї відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(далі - Правила). Згідно ч.3. ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно ч.1, ч.2 стаття 64 Житлового кодексу України (тут і надалі в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення), яка регламентує права і обов`язки членів сім`ї наймача, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За змістом ст.541 ЦК України (тут і надалі в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення) солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. У даному випадку, наявність відносин між сторонами, а, отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків у кожної із сторін, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитих послуг, а особа, як споживач послуг чи власник житла, зобов`язана здійснювати оплату виставлених рахунків. З наданої позивачем довідки КП «ЖЕО №2 КМР» від 01.12.2015 року № 5981, виданій ОСОБА_1 вбачається, що за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , також зареєстровані і проживають члени її сім`ї відповідачі по справі: ОСОБА_2 - 1962 р.н., ОСОБА_5 1989 р.н., ОСОБА_3 1997 р.н., ОСОБА_4 2000 р.н. Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_4 на час нарахування заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення був неповнолітнім, а тому в силу ч.3. ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не міг нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно ст. 30 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб`єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб`єкта, тобто від усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керування ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. цивільної дієздатності. Неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні) (ст.32 ЦК України). Крім того, згідно рішення Ленінського районного суду від 09.07.2015 неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відібрано у батьків та передано для виховання до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Кіровоградської обласної ради, а з 26.01.2016 його було переведено до Комунального закладу «Дитячий будинок «Наш дім» Кіровоградської міської ради, де він перебував до свого повноліття до 09.06.2018. Таким чином, з викладеного вбачається, що заборгованість за надані комунальні послуги була стягнута судом без врахування зазначених обставин, а тому вимога про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 є безпідставною та задоволенню не підлягає. Зазначене є підставою для скасування рішення суду в частині вимог до ОСОБА_4 про стягнення з нього солідарної заборгованості за вказані комунальні послуги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц) Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволення позову ОКВП «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_4 про стягнення солідарно боргу за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення та ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення не переглядається, оскільки відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 його не оскаржили. Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Щодо розподілу судових витрат Згідно ч.13 ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ст.141 ЦПК України та з урахуванням того, що у задоволенні позову ОКВП «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_4 відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з позивача на користь відповідача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 березня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_4 відмовити. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на користь ОСОБА_4 3153,00 грн. судового збору сплаченого при подані апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко О.І. Чельник