Постанова 4855 № 320/1179/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1179/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними, скасування постанов та розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просив: - визнати протиправною діяльність Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки державної служби України з безпеки на транспорті щодо стягнення з нього адміністративного-господарських штрафів у розмірі 17 000, 00 грн та 8500, 00 грн, накладених постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 210334 та №210341 та здійснення розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.07.2020 № 1365 та №1366; - скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 18.08.2020 №210334 та № 210341 та розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.07.2020 № 1365 та №1366. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності належать транспортні засоби марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 13.07.2020 ОСОБА_1 передав а ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕНГОФФ» прийняв у строкове платне користування, зокрема, транспортні засоби марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Акт приймання-передачі до договору від 13.07.2020 підписано сторонами 13.07.2020. Посадовими особами відповідача на автодорозі Київ-Одеса на ділянці 210 км+450 м 14.07.2020 проведено перевірки транспортних засобів марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки 14.07.2020 посадовими особами відповідача проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якого складено акт від 14.07.2020 № 0017983, яким виявлено, що навантаження на одиничну вісь становить 12,05 т при нормативно допустимому - 11т та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.07.2020 № 1365, в якому нараховано позивачу плату за проїзд на суму 22,40 евро. Крім того, під час проведення перевірки 14.07.2020 посадовими особами відповідача проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якого складено акт від 14.07.2020 № 0017984, яким виявлено, що навантаження на одиничну вісь становить 12,25 т при нормативно допустимому -11т та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.07.2020 № 1366, в якому нараховано позивачу плату за проїзд на суму 90,72 евро. Також, за результатами перевірок складено акти проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.07.2020 № 236450 та № 236451. Перевірками встановлено порушення ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. На підставі актів перевірок від 14.07.2020 № 236450 та № 236451 прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 210341 у розмірі 8500, 00 грн та №210334 у розмірі 17000, 00 грн відповідно. Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт". За змістом частини сьомої статті 6 названого Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Відповідно до статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт". з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно з статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Згідно з статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт", основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. Згідно зі ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах. Таким чином, спеціальним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Згідно положень цих Правил, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил № 363). Як вбачається з матеріалів справи, належні позивачу транспортні засоби марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходились у тимчасовому користуванні ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕНГОФФ" на підставі договору оренди від 13.07.2020 року. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилання позивача, що згідно договору оренди транспортні засоби марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SNCO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 із спеціалізованим напівпричіпом марки KOGEL, модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , адже вказаний договір оренди не надавався водієм під час проведення перевірки, що вводить в оману посадових осіб, які проводили перевірку та може призводити до подальшого ухилення від відповідальності за виявлені правопорушення. Тобто, позивачем подано до суду документи, які не було пред`явлено під час перевірки, і як наслідок посадові особи відповідача не могли передбачити наявність такого документа. Водночас, судом встановлено, що станом на момент винесення оскаржуваних рішень кінцевим бенефіціарним власником та керівником ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕНГОФФ" був ОСОБА_1 . 03.12.2020 відбулась зміна керівника ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ «ДЕНГОФФ" на ОСОБА_4 , яка відповідно до наявної в матеріалах справи нотаріальної довіреності від 05.05.2021, є представником позивача у даній справі. Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем невірно було визначено суб`єкта відповідальності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Колегія суддів вважає, що в даному випадку саме позивач, який є власником транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не спростовується матеріалами справи, що насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною в постанові від 22.12.2021 року в справі № 420/3371/21. У спірних правовідносинах, які склались у цій справі підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, про що складено відповідні акти про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів та встановлено перевищення на одну вісь - 12,05т та 12,25т відповідно при нормативно допустимому 11т. Наведене свідчить перевищення вагових параметрів, що власне і не заперечувалось учасниками справи. Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Як встановлено у частині четвертій статті 217 Господарського кодексу України господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф. Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи, що під час габаритного-вагового контролю було виявлено порушення вимог законодавства України про автомобільний транспорт, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем обґрунтовано було застосовано до позивача адміністративно - господарський штраф, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наведеного, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні адміністративного позову. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року - скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Л.В.Губська суддя О.В.Епель