Постанова 4824 № 357/4801/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №357/4801/23 Головуючий у 1 інстанції: Бебешко М.М. Провадження №22-ц/824/13180/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 30 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П. при секретарі Дуб С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного Товариства комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 30 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Відділ державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., Відділ державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 30 червня 2023 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 22 грудня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 15045, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором від 08.05.2013 в сумі 154815,35 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. Стягнуто із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 30 червня 2023 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грнта ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що адвокатом завищено час роботи на отримання документів виконавчого провадження в ВДВС -1,5 год. вартість послуги 1500 грн. враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази офіційного звернення адвоката до ВДВС для отримання копій документів виконавчого провадження, до позовної заяви долучено копії постанов державного виконавця без його підпису та засвідчення, з чого слідує, що всі постанови були роздруковані з Автоматизованої системи виконавчих провадження. Також вважає завищеною вартість послуг адвоката на вивчення документів клієнта щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 2 год. вартість послуги 2000 грн, враховуючи, що до позовної заяви окрім копії виконавчого напису, надано лише постанови з виконавчого провадження, на отримання та вивчення яких адвокатом було окремо прораховано вартість послуги, при тому, що відсутні докази офіційного звернення адвоката до ВДВС для утримання копій документів виконавчого провадження. Крім того, завищено час роботи на складання позовної заяви - аж 2,5 годин роботи та вартість роботи 2500 грн., і це при тому, що адвокат є кваліфікованим спеціалістом в області права, справа є нескладною та відноситься до малозначних. Більшість сторінок позовної заяви містить копіювання з текстів постанов Верховного Суду, норм законів і підзаконних нормативно-правових актів. Отже, час на підготовку позовної заяви є безмірно завищеним, реально на набирання тексту позову без копіювання текстів постанов Верховного Суду та норм законів і підзаконних актів та її оформлення було б достатньо 1 години. Відзиву подано не було. Учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача, адвокат Бугаєнко Олександр Григорович, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування надав: копію договору 07/04-23 про надання правової допомоги від 07.04.2023 року, копію додатку №1 до договору від 07.04.2023 року, акт про надання правничої допомоги від 07.04.2023, розрахунок витрат на правничу допомогу на підставі договору від 07.04.2023 , що підтверджується матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено фактичні витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується наданими представником позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом були надані послуги та вчинені дії, що відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що доводи відповідача, що адвокатом позивача завищено час роботи на отримання документів виконавчого провадження та складання позовної заяви, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, є суб`єктивною оцінкою відповідача та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надавав вказані послуги. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До апеляційної скарги, як і до заперечень у суді першої інстанції, представник відповідача належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу так і не надав. Крім того, суд першої інстанцій правильно врахував правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. А тому, дійшов до вірного висновку щодо того, що час витрачений адвокатом не досліджується судом в рамках його обґрунтованості, оскільки такі послуги підтверджуються фактичним їх наданням та матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 30 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 01 грудня 2023 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді Л.П. Сушко В.І. Олійник