Постанова 4813 № 521/5174/23

Номер провадження: 33/813/2119/23 Номер справи місцевого суду: 521/5174/23 Головуючий у першій інстанції Старіков О. О. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя Котелевський Р.І., за участю: секретаря судового засідання Тьосової Я.В., представника Одеської митниці Держмитслужби України Терновського М.С., захисника Єленич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Єленич О.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, встановив: оскарженою постановою суді місцевого суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товарів. Вилучені, відповідно до протоколу №1216/50000/22 від 03.10.2022 року, речі, а саме: папір тишью в упаковках (100 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 2100 упаковок; папір тишью в упаковках (200 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 1325 упаковок; аксесуари для волосся з пластмаси в упаковках в асортименті (обідки, затискачі, заколки) 3630 упаковок; аксесуари для волосся з комбінованих матеріалів (метал, тканина, пластік) в упаковках в асортименті (гумки, обідки, затискачі, заколки) 2900 штук конфісковано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці витрати за зберігання товару з 14.10.2022 року по 28.09.2023 року у сумі 67269 гривень 75 копійок, а також стягнуто судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. Згідно з оскарженою постановою, місцевим судом встановлено, що 16.09.2022 року керівник ТОВ «Коско ЮА» ОСОБА_1 подав в електронному вигляді митну декларацію «ІМ40ДЕ» до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці, яка була зареєстрована за №UA500020/2022/016298. Відповідно до митної декларації №UA500020/2022/016298 з Китайської Народної Республіки від компанії відправника «Yiwu Zhuoshun Import&Export Co.» на адресу ТОВ «Коско Юа» надійшли товари вартістю 23168,74 доларів США (курс НБУ станом на дату митної декларації №UA500020/2022/016298, 1 долар США 35 гривень 56 копійок, загальна сума складає 847248 гривень 38 копійок). Відповідно до вказаної митної декларації було заявлено товар: папір тишью в упаковках (100 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 900 упаковок; папір тишью в упаковках (200 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 425 упаковок; аксесуари для волосся з пластмаси в упаковках в асортименті (обідки, затискачі, заколки) 2280 упаковок; аксесуари для волосся з комбінованих матеріалів (метал, тканина, пластік) в упаковках в асортименті (гумки, обідки, затискачі, заколки) 13882 штуки. 20.09.2022 року посадовими особами митниці проведено митний огляд товару та було встановлено наступну кількість товару: папір тишью в упаковках (100 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 3000 упаковок; папір тишью в упаковках (200 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 1750 упаковок; аксесуари для волосся з пластмаси в упаковках в асортименті (обідки, затискачі, заколки) 5910 упаковок; аксесуари для волосся з комбінованих матеріалів (метал, тканина, пластік) в упаковках в асортименті (гумки, обідки, затискачі, заколки) 16782 штуки. За даним фактом співробітниками Одеської митниці відносно ОСОБА_1 було складено протокол №1216/50000/22 від 03.10.2022 року про порушення митних правил, передбачене ст. 472 МК України. Також, відповідно до ст. 511 МК України було вилучено: папір тишью в упаковках (100 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 2100 упаковок; папір тишью в упаковках (200 шт./уп) 75х50 см. 18г./м2 в асортименті 1325 упаковок; аксесуари для волосся з пластмаси в упаковках в асортименті (обідки, затискачі, заколки) 3630 упаковок; аксесуари для волосся з комбінованих матеріалів (метал, тканина, пластік) в упаковках в асортименті (гумки, обідки, затискачі, заколки) 2900 штук. Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник Єленич О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт посилається на те, що завантаження товару здійснювалось Продавцем самостійно, та огляд товару ОСОБА_1 до декларування не здійснювався, а 16.09.2022 року подано митну декларацію на підставі супровідних документів наданих Продавцем. ОСОБА_1 було отримано лист від Продавця, в якому було вказано про допущення ним технічної помилки в інвойсі UA2022002 від 25.07.2022 року та пакувальному листі б/н від 25.07.2022р. та надіслано виправлений інвойс UA2022002/1 від 17.09.2022 року, пакувальний лист №l/correct від 17.09.2022 року. У виправленому інвойсі та пакувальному листі вага, кількість місць, та загальна сума залишені без змін, та Продавцем допущено помилку щодо кількості шт. в упаковці та ціну за шт. в товарах №2, №7, №8, що в результаті не призвело до зміни митних платежів, оскільки загальна кількість упаковок та загальна вартість товарів №2, №7, №8 не змінилась та відповідно не змінилась загальна сума інвойсу. Зазначені обставини, на переконання захисника вказують, що ОСОБА_1 не знав та не міг знати станом на дату формування митної декларації про наявність технічної помилки в супровідних документах від Продавця. Вказані обставини були зазначені в запереченнях та судовому засіданні, однак судом такі обставини не взяті до уваги та судом не надана оцінка документам, що стали підставою для допущення помилки, натомість суд навпаки зазначив, що наявна кількість товарів вплинула на зменшення розміру митних платежів. Митним органом не наведено в протоколі жодних даних про зміну розміру митних платежів, а лише зазначено про кількісну невідповідність даним, заявленим у товаросупровідних документах, а згідно з ч. 1, 2 ст. 268 МК України, якщо допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом. Захисник також вказує на те, що суд першої інстанції постановив відповідно до ст.520 МК України стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці витрати за зберігання товару з 14.10.2022 року по 28.09.2023 року в сумі 67269,75 грн., однак жодного розрахунку, яким саме чином суд прийшов до такого висновку, Постанова від 28.09.2023 року не містить. Разом з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що вперше апеляційна скарга захисником була подана в строк, а саме 06.10.2023 року, однак була повернута апеляційним судом постановою від 23.10.2023 року у зв`язку з ненаданням витягу з договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 . Виправлена апеляційна скарга була подана 26.10.2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, а тому захисник просить його поновити, як пропущений з поважних причин. В судовому засіданні захисник Єленич О.В. підтримала вимоги своєї апеляційної скарги, а також просила поновити їй строк на оскарження постанови місцевого суду. Представник Одеської митниці Держмитслужби Терновський М.С. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши думки учасників судового розгляду; вивчивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги; суд приходить до наступних висновків. Що стосується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке. Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається із матеріалів справи, під час розгляду протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , в судовому засіданні був присутній захисник Бумба О.А., однак останній апеляційну скаргу не подавав. Натомість, в межах строку на апеляційне оскарження, 06.10.2023 року, захисником Єленич О.В. подана апеляційна скарга на вказану постанову. Водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 23.10.2023 року апеляційна скарга захисника Єленич О.В. повернута, у зв`язку з не долученням до неї витягу з договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 . Далі, 26.10.2023 року, захисником Єленич О.В., засобами електронного зв`язку повторно подану апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови місцевого суду. З огляду на наведене, з метою забезпечення доступу до правосуддя та дотримання права особи на справедливий суд, який серед іншого передбачає право на оскарження судового рішення, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено таке. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показами свідків, а також іншими документами. Положеннями ст. 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Диспозиція ст.472 МК України передбачає адміністративну відповідальність за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних даних про товар, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Наявність об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення є обов`язковим для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею Глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил. Декларування, відповідно до вимог ч. 1 ст. 257 МК України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Частина 1 ст. 495 МК України встановлює, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду в достатній мірі приділив увагу дослідженню та аналізу матеріалів справи, сформованим Одеською митницею Держмитслужби України щодо порушення ОСОБА_1 як декларантом митних правил, передбачених ст.472 МК України. Апеляційний суд погоджується з висновками судді районного суду, що відповідальність за вказане правопорушення може наступати лише у випадку, коли особі відомі усі необхідні реквізити товару, що підтверджуються відповідними документами, однак особа їх не декларує за встановленою формою. Так, в оскарженій постанові вірно зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 266 МК України, до обов`язків декларанта, в тому числі, входить декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленому Митним кодексом України. Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України, порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зокрема, вказані питання врегульовані Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 року №631 (далі Порядок 631), та Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012року №651 (далі Порядок 651). Згідно ч.2 ст.266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів. Згідно вимог ст.266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату. У відповідності до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно до ч.4 ст.266 МК України визначено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Правопорушення вважається закінченим з моменту здійснення зазначених у диспозиції статті дій, тобто з моменту незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість, тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. «Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 визначено графи митних декларацій, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема, графа 31 МД «Вантажні місця та опис товарів - маркування та кількість - номери контейнерів - кількість та розпізнавальні особливості». При цьому, згідно пояснень Порядку до заповнення графи 31 МД, в розрізі кожного найменування товару зазначаються відомості, необхідні для ідентифікації товару, що є в наявності, в тому числі кількість (в одиницях виміру відповідно до рахунку або іншого документу, що визначає вартість товару). Отже, ОСОБА_1 , мав право як декларант по митній декларації №UA500020/2022/016298 самостійно визначати необхідність здійснення фізичного огляду товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, однак таким правом не скористався та подав МД до митного оформлення, чим заявив за встановленою формою точні відомості про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, тобто підтвердив, що заявлені ним товари в повній мірі відповідають тим, що були переміщені через митний кордон. Як зазначено судом першої інстанції ОСОБА_1 подаючи декларацію №UA500020/2022/016298 16.09.2022 року про перелік товарів, зазначених в ній, підтвердив дійсність зазначених відомостей, втому числі щодо кількості товару. Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення правопорушення до уваги не беруться, оскільки не звільняють декларанта від обов`язку належним чином відобразити у декларації товар, який перевозиться, що само по собі передбачає необхідність огляду товару або вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на правильне відображення у декларації товару, який перевозиться, а відтак не спростовують обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил, та наявність незадекларованого у митній декларації товару, а саме: товар №2 заявлено: папір тишью в упаковках (100 шт./уп) 75x50см. 18г./м2 в асортименті - 900 уп., фактично: папір тишью в упаковках (100 шт./уп) 75x50см. 18г./м2в асортименті - 3000 уп.; заявлено: папір тишью в упаковках (200 шт./уп) 75x50см. 18г./м2 в асортименті - 425 уп., фактично: папір тишью в упаковках (200 шт./уп) 75x50см. 18г./м2 в асортименті - 1750 уп., (кількість місць, вага відповідає заявленому); Товар №7 заявлено: аксесуари для волосся з пластмаси в упаковках в асортименті (обідки, затискачі, заколки) - 2280 уп., фактично: аксесуари для волосся з пластмаси в упаковках в асортименті (обідки, затискачі, заколки) - 5910 уп., (кількість місць, вага відповідає заявленому); Товар №8 заявлено: аксесуари для волосся з комбінованих матеріалів (метал, тканина, пластік) в упаковках в асортименті (гумки, обідки, затискачі, заколки) - 13882 шт., фактично: аксесуари для волосся з комбінованих матеріалів (метал, тканина, пластік) в упаковках в асортименті (гумки, обідки, затискачі, заколки) - 16782 шт., (кількість місць, вага відповідає заявленому). Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_1 при визначенні кількості товару керувався наданими йому відправником товару компанією «Yiwu Zhuoshun Import&Export Co.» документами, а саме інвойсами то апеляційний вважає їх такими, що не заслуговують на увагу. Так в розумінні положень ст.ст.257, 266 МК України перед здійсненням декларування декларант зобов`язаний проаналізувати надані йому документи на товар та відображені у них відомості, при необхідності провести огляд товару, відібрати проби та зразки. Натомість такими своїми правами та обов`язками не скористався, чим при поданні митної декларації «ІМ40ДЕ» до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці, яка була зареєстрована за №UA500020/2022/016298 16.09.2022 року, підтвердив відомості, відображені в ній. При цьому, доводи сторони захисту з приводу того, що саме продавцем товару було допущено технічну помилку в інвойсі UA2022002 від 25.07.2022 року та пакувальному листі б/н від 25.07.2022р. та надіслано виправлений інвойс UA2022002/1 від 17.09.2022 року, пакувальний лист №l/correct від 17.09.2022 року, а у виправленому інвойсі та пакувальному листі вага, кількість місць, та загальна сума залишені без змін, та Продавцем допущено помилку щодо кількості шт. в упаковці та ціну за шт. в товарах №2, №7, №8, що в результаті не призвело до зміни митних платежів, оскільки загальна кількість упаковок та загальна вартість товарів №2, №7, №8 не змінилась та відповідно не змінилась загальна сума інвойсу, апеляційний не приймає до уваги, з огляду на положення ч.2 ст.266 МК України, про які судом зазначено вище. Більш того, посилання захисника на положення ст.268 МК України, відповідно до якої допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, в даному випадку не є такими, що можуть бути застосовані. По-перше, обставини, за яких митним органом було виявлено невідповідність заявленої кількості товару, фактично наявному, здійснювалось після того, як ОСОБА_1 мав законну змогу перевірити відповідність фактичного товару, поданим Продавцем документам, та його такої можливості позбавлено не було. По-друге, із первинного інвойсу UA2022002 від 25.07.2022 року та пакувального листа б/н від 25.07.2022 року та наданого в подальшому від імені Продавця, як виправленого інвойс UA2022002/1 від 17.09.2022 року, пакувальний лист №l/correct від 17.09.2022 року, вже міститься відкорегована кількість товару, однак при цьому, в новому інвойсі на товар, що був відкорегований за кількістю, вказана й інша сума за одиницю, що на переконання апеляційного суду може вказувати на намагання декларанта відкорегувати фактично виявлену кількість товару за рахунок корегування ціни, яка також і була заявлена в іншому розмірі в первинному інвойсі, що надавався декларантом. Таким чином, усі доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі і наведені нею в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки вони перевірялись місцевим судом, який дав їм правильну юридичну оцінку, а на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 472 МК України шляхом закриття провадження у справі. З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено, що в діях декларанта ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених статтею 472 МК України, а саме: недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Саме декларант несе повну відповідальність за відомості, внесені у декларації та при цьому невідповідність заявленого та фактично переміщуваного товару є явною та очевидною. ОСОБА_1 правом здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх кількості, відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, що дає змогу однозначно ідентифікувати товар, у відповідності до положень частини 2 ст. 266 МК України, не скористався та не уповноважив на це інших осіб. З огляду на наведене, постанова в частині визнання ОСОБА_1 винним за ст.472 МК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою і не підлягає скасуванню із закриттям справи, як про те просить захисник у своїй апеляційній скарзі. Водночас, апеляційним судом встановлені обставини, які тягнуть за собою зміну судового рішення щодо ОСОБА_2 , про які також зазначив захисник у апеляційній скарзі. Так, в резолютивній частині постанови від 28.09.2023 року судом зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці витрат за зберігання товару з 14.10.2022 року по 28.09.2023 року у сумі 67269 гривень 75 копійок на підставі ст.520 МК України. Відповідно до ст.520 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету. Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов`язані зібрати та додати до справи документи про понесені у справі витрати. Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, Наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012 року № 731 затверджено Порядок обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, який встановлює механізм обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування (далі Порядок) Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку, обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Порядку й оформлюється шляхом заповнення довідки про витрати митного органу у справі про порушення митних правил (далі - Довідка) за формою, встановленою в додатку до цього Порядку. До Довідки додаються розрахунки та документи, що підтверджують понесені витрати в справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії (далі - Документи). Пунктом 6 розділу ІІ Порядку визначено, що витрати на зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил та розміщених на складах, що належать митним органам, розраховуються з дня їх фактичного розміщення на цих складах відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року №

731. Відповідно до п.10 розділу ІІ Порядку Довідка та Документи додаються до справи про порушення митних правил посадовою особою митного органу, у провадженні якої перебуває ця справа, з метою врахування відповідних витрат, що підлягають відшкодуванню, у постанові в справі про порушення митних правил. Крім того, пунктом 11 розділу ІІ Порядку, при розгляді справи про порушення митних правил судом або митним органом у разі потреби подається додатково інформація Національного банку України про офіційний курс євро щодо гривні на день розгляду справи. Проте, як вбачається із оскаржуваної постанови, вона не містить будь-яких мотивів прийнятого судом рішення щодо розміру витрат на зберігання товару. При цьому, митним органом до матеріалів справи щодо ОСОБА_1 додано одну довідку про витрат митного органу у справі про порушення митних правил №1216/50000/22, в якій зазначено про розміщення на власному складі митного органу (склад №5) вилученого товару з 14.10.2022 року. Обраховано вартість за добу зберігання на дату складання становить 5,0 євро з розрахунку: об`єм займаної площі 5,0* розмір плати за добу 1,0 євро = 5,0 євро. В свою чергу, судом жодного мотивування із зазначенням обрахунків застосування вказаної суми, яка підлягає відшкодуванню за зберігання товарів, вилучених за митною декларацією №UA500020/2022/016298 не зазначено. Обрахування витрат згідно з «Розмірами відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів», затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 15.06.2012 року №731, здійснюється з розрахунку в євро за добу, натомість судом першої інстанції в резолютивній частині постанови зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці витрат за зберігання товару у сумі 67269 гривень 75 копійок. Однак, за якими розрахунками, та за яким курсом НБУ євро до гривні, судом здійснено вказаний розрахунок, мотиви постанови суду не містять, а тому на переконання апеляційного суду не можуть бути стягнуті з ОСОБА_1 , оскільки в протилежному випадку порушують права останнього на законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення щодо нього. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат за зберігання товару. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Керуючись ст.ст.8,62 Конституції України, ст. 529 Митного Кодексу України ст.ст.7, 247, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, постановив: Поновити захиснику Єленич О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 року. Апеляційну скаргу захисника Єленич О.В. задовольнити частково. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді конфіскації вилучених товарів скасувати в частині прийняття рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської митниці витрати за зберігання товару з 14.10.2022 року по 28.09.2023 року у сумі 67269 гривень 75 копійок. В іншій частині постанову суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський