Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/8749/21

04.12.23 22-ц/812/1346/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/8749/21 Провадження № 22-ц/812/1346/23 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 04 грудня 2023 року м. Миколаїв Справа №490/8749/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В. суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участю: представника заявника Тульчевської М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2023 року, постановлену в приміщенні того ж суду у складі головуючого судді Гуденко О.А., за заявою ОСОБА_1 , боржник Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області, про заміну сторони у виконавчому листі, встановив: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною заявою, яку обґрунтовувала наступним. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2022 року по справі № 490/8749/21 стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27164 грн 16 коп та судовий збір в розмірі 908 грн. Оскільки, повноваження та функції Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) (далі - Головне управління ДПС у Миколаївський області) нормативним актом передані Державній податковій службі України, заявник вважає, що наявні правові підстави для заміни сторони територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права, а саме: Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ - Головне управління ДПС у Миколаївський області (код ЄДРПОУ 44104027). Заявник вказала, що станом на дату подання заяви, виконавче провадження за виконавчим листом у справі № 490/8749/21, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва, не відкривалось. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила замінити боржника у виконавчому листі від 28 грудня 2022 року, виданому Центральним районним судом м. Миколаєва, на правонаступника боржника - Головне управління ДПС у Миколаївській області код ЄДРПОУ 44104027. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони боржника у виконавчому листі у справі №490/8749/21, виданому Центральним районним судом м. Миколаєва 28 грудня 2022 року задоволено. Замінено сторону боржника у виконавчому листі у справі № 490/8749/21, виданому Центральним районним судом м. Миколаєва 28 грудня 2022 року, а саме з боржника Головне управління ДФС України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) на Головне управління ДПС в Миколаївській області (54001,м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 6; код ЄДРПОУ 44104027). Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що попередній боржник ГУ ДФС у Миколаївські області вибув із спірних правовідносин, шляхом реорганізації, а правонаступником ГУ ДФС у Миколаївські області є ГУ ДПС у Миколаївській області. Врахувавши той факт, що виконавчий лист по справі вже видано, то відповідно наявні підстави для заміни боржника у виконавчому листі, виданому по справі №490/8749/2. Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Вказувало, що Головне управляння ДПС у Миколаївській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, не є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДФС у Миколаївській області після 30 вересня 2020 року, оскільки не є правонаступником підрозділів податкової міліції ГУ ДФС у Миколаївській області, які продовжували здійснювати оперативно-розшукову, кримінально процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесене до його підслідності відповідно до КПК (Бюро економічної безпеки України). Окрім цього звертало увагу на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ ДФС у Миколаївській області досі перебуває у процесі припинення, а отже є діючим. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, а також розглянути справу без її участі. Інші учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались. В судовому засіданні представник заявника підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області просило здійснювати розгляд справи без участі їхнього представника, додатково повідомило, що Головне управління ДФС у Миколаївській області знаходиться в стані припинення та не обслуговується в органах Казначейства Миколаївської області, тоді як в Головному управлінні обслуговується та має відкриті рахунки Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. З матеріалів справи убачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2022 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 19 січня 2023 року, стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27164 грн 16 коп. та судовий збір в розмірі 908 грн. Рішення суду набрало законної сили 03 березня 2022 року. 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримала виконавчий лист. Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень за цим виконавчим листом виконавче провадження не відкривалось. Згідно із абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Частинами першою, другої статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Така стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. За статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення. Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації. Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17). Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. При цьому можна виділити дві форми публічного правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Перша форма публічного правонаступництва - фактичне правонаступництво передбачає передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Натомість процесуальне публічне правонаступництво передбачає заміну судом сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 8252/21, від 15 березня 2023 року у справі № 910/4516/20). У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 в якості підстави для заміни сторони у виконавчому листі - боржника посилається на обставини реорганізації ГУ ДФС у Миколаївській області згідно постанов Кабінету Міністрів України внаслідок чого, згідно її тверджень, ГУ ДПС у Миколаївській області є правонаступником боржника (відповідача у справі). Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - постанова КМУ № 1200) визначено утворити Державну податкову службу України (далі - ДПС) та ДМС, реорганізувавши ДФС шляхом поділу. Згідно з абзацом другим пункту 2 постанови КМУ № 1200 ДПС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності (абзац четвертий пункту 2 постанови КМУ № 1200). Відповідно до абзацу шостого пункту 2 постанови КМУ № 1200 ДФС продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення ДПС, ДМС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - постанова КМУ №537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано деякі територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС за переліком згідно з додатком

2. Зокрема, утворено ГУ ДПС у Миколаївській області шляхом приєднання до нього ГУ ДФС у Миколаївський області. Пунктами 3, 4 постанови КМУ № 537 установлено, що територіальні органи ДФС, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Визначено територіальні органи ДПС правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів ДФС, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. 30 вересня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - постанова КМУ № 893), якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у Миколаївській області. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що територіальні органи ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи ДПС, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять ДПС та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про ДПС та її територіальні органи. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина перша статті 106 ЦК України). Частиною другою статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (далі - Порядок № 1074). Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20 жовтня 2011 року орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Пунктом 6 Порядку № 1074 визначено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється (абзац 1пункту 12 Порядку № 1074). Відповідно до пункту 7 Порядку № 1074 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. Згідно із частиною п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі поділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутворених юридичних осіб та державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу. Поділ вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу. Отже, інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Юридична особа є припиненою з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 916/376/15-г, від 19 березня 2021 року у справі № 910/4642/20 та від 20 вересня 2021 року у справі № 909/51/17). Тож умовою задоволення клопотання про заміну сторони у виконавчому листі (відповідача/боржника) у цій справі є встановлення обставин переходу майнових прав та обов`язків відповідача - ДФС у процесі його реорганізації до ДПС, які з урахуванням наведеного мають підтверджуватись розподільчим балансом. Аналіз положень статті 104 ЦК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», пунктів 7, 12 Порядку № 1074 свідчить, що реорганізація ДФС шляхом її поділу вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої здійснюється приєднання, натомість перехід майнових прав та обов`язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку (подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 909/51/17). Проте суд першої інстанції наведеного не врахував та в межах наявних у нього повноважень, визначених статтями 89 ЦПК України, не надав належної оцінки та не перевірив чи мали місце у цій справі обставини повного правонаступництва відповідача/боржника, включаючи в себе: публічне правонаступництво (правонаступництво у завданнях, функціях та повноваженнях) та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, чим підтверджуються відповідні обставини. Натомість суд першої інстанції в оскарженому судовому рішенні обмежився посиланням на прийняті постанови Кабінету Міністрів України наведені в обґрунтування заяви позивачем (стягувачем) та не звернув увагу, що реорганізація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, обумовлені відмінностями в правовому статусі цих осіб. Суд у світлі наведеного, не дослідив 1) наявність обставин завершення реорганізації відповідача (складання розподільчого балансу), 2) наявність/відсутність відомостей запису в єдиному державному реєстрі щодо припинення юридичної особи ДФС. Суд не встановив, що реорганізація відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (складання розподільчого балансу) завершена. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Миколаївській області знаходиться «в стані припинення, 06.08.2019, 15221270017030555, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації». Отже, Головне управління ДФС у Миколаївській області станом на час розгляду справи судом першої інстанції не було припиненим, а перебувало в стані припинення з 06 серпня 2019 року, про що свідчить запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тому, колегія суддів вважає, що підстави для заміни відповідача у справі відсутні. Аналізуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді заяви стягувача про заміну сторони її правонаступником наведених обставин не врахував, не в повній мірі дослідив усі обставини справи та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для заміни боржника у справі - Головного управління ДФС у Миколаївській області на Головне управління ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Приписами частини першої статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга Головного управляння ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 06 листопада 2023 року скасуванню, з ухваленням у справі нового судового рішення, про відмову у задоволенні заяви стягувача ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником у зв`язку з її необґрунтованістю. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то судовий збір за подачу апеляційної скарги в загальному розмірі 2684 грн слід компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2023 року скасувати, у справі ухвалити нове судове рішення. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі у цивільній справі №490/8749/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати. Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2684 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 04 грудня 2023 року.