Постанова Львівський апеляційний суд № 459/2484/21

Справа № 459/2484/21 Головуючий у 1 інстанції: Дем`яновська Ю.Д. Провадження № 22-ц/811/2317/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Цьони С.Ю., з участю: представника відповідача адвоката Пущик Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: Приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Заєць Володимир Миколайович про визнання заповіту недійсним (встановлення нікчемності правочину), - ВСТАНОВИВ: В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Заєць Володимира Миколайовича, яким просив визнати недійсним (встановити нікчемність) заповіт, посвідчений 09.03.2017 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В.М., зареєстрований в реєстрі за №328 від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 . Оскільки позивач являється спадкоємцем п`ятої черги за законом, а інші спадкоємці відсутні, то 12.04.2021 року він звернувся до Червоноградської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої 12.04.2021 року державним нотаріусом Стеців М.Р. заведена спадкова справа № 119/2021. Однак, в подальшому, позивач довідався, що 27.04.2021 року заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подала відповідач, як спадкоємець за заповітом, що посвідчений 09.03.2017 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В.М. Вважає, що оспорюваний заповіт є недійсним внаслідок відсутності вільного волевиявлення та невідповідності такого волі спадкодавця, а також є нікчемним внаслідок порушення його форми та порядку посвідчення такого, оскільки померла ОСОБА_3 мала вади зору, внаслідок яких не могла самостійно прочитати зміст заповіту, а відтак такий підлягав посвідченню при свідках, а також потребувала постійного стороннього догляду та не була здатна до самообслуговування. Крім цього, вказує, що заповіт фізично не міг бути виготовлений в квартирі ОСОБА_3 за місцем його посвідчення, оскільки в квартирі відсутні технічні засоби для виготовлення друкованого примірника заповіту. Додатково зазначав, що у нього існують сумніви щодо можливості ОСОБА_3 в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак просив визнати заповіт недійсним (встановити його нікчемність). Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. Не погоджується з рішенням суду та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України, суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Вважає, що в даному випадку не було вільного волевиявлення ОСОБА_3 та її волі на складання в користь ОСОБА_2 оспорюваного заповіту. В суду були всі підстави визнати вказаний заповіт не тільки недійсним, але й нікчемним, як такий що складений з порушенням щодо його форми та посвідчення, а тим більше, що у заповідача був поганий зір, що викликало необхідність посвідчення такого заповіту в присутності двох свідків, які би могли підтвердити, що на складання заповіту була дійсно її воля. Просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити. 18 листопада 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Бордюка М.Й. надійшла заява, в якій останній вказує, що апеляційну скаргу підтримує, просить таку задовольнити та розгляд справи проводити у відсутність сторони позивача. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Пущик Н.А. на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позову суд прийшов до висновку, що відсутність у заповіті вказівки на місце його складення не має наслідком його недійсність (нікчемність або оспорюваність ) Судом було встановлено, що заповідач ОСОБА_3 мала ряд захворювань, що пов`язані з обмеженням можливості пересуватись поза межами квартири, у зв`язку з чим нотаріальна дія могла і була вчинена за місцем її проживання. Відсутність у тексті оспорюваного заповіту запису, що він технічно складався в приміщенні нотаріальної контори, однак з відміткою що такий посвідчувався поза приміщенням нотаріальної контори та за місцем проживання заповідача не є порушенням щодо його форми та посвідчення, оскільки «місце складення заповіту» не належить до форми та змісту заповіту, а по своїй суті є реквізитом заповіту. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.160). Внаслідок її смерті відкрилась спадщина, що складалась з ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (т.1 а.с.23). Інша ідеальна частка квартири належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (т.1 а.с.20, 23). 09 березня 2017 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В.М. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 , яким вона робить розпорядження на випадок своєї смерті щодо належної їй квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 . Як вбачається з тексту заповіту, такий складений та підписаний в 12 годині 40 хвилин в двох примірниках, один з яких залишається в справах приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В.М. за адресою: вул. Бандери,4а м. Червоноград Львівської області, а другий викладений на бланку нотаріальних документів НВО 973836, видається заповідачеві. В зв`язку з хворобою ОСОБА_3 та на її прохання, заповіт посвідчено за місцем її проживання в АДРЕСА_2 . 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Червоноградської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті тітки ОСОБА_3 (т.1 а.с.154) та за його заявою була відкрита спадкова справа № 119/2021 (т.1 а.с.164). ОСОБА_1 являється сином рідної сестри ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, свідоцтвом про одруження (т.1 а.с.157,158,159). Разом з тим, 27 квітня 2021 року ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Вказаний заповіт оспорив ОСОБА_5 , а відтак спір стосується спадкування частки квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на квартиру. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Згідно з статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251,1252 цього Кодексу. Статтею1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3статті 203 ЦК України. Як вбачається з висновку комісійної судово-медичної експертизи № 20 від 24.04.2023 року, проведеної на підставі ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 12.09.2022 року, згідно медичної карти амбулаторного хворого у гр. ОСОБА_3 має місце захворювання очей у вигляді глаукоми правого ока, ускладненої катаракти обох очей з приводу чого вона стаціонарно лікувалась у 2007 році. В подальшому, у 2012 році після проведеного оперативного лікування їй було виставлено діагноз «Прооперована глаукома правого ока, в/к I-II глаукома лівого ока". Будь-які записи щодо наявних на момент 09.03.2017 року захворювань очей, зокрема гостроти зору, в наданій медичній документації відсутні. Гострота зору правого ока з 2008 року дорівнювала 0, гострота на ліве з корекцією становила 1,0. В 2012 році гострота зору лівого ока з корекцією становила 0,9, що дає можливість самостійно читати та писати. Подальші записи і спостереження офтальмологом після 2012 року в медичній карті амбулаторного хворого відсутні. Таким чином, категорично стверджувати щодо можливості читати, писати гр. ОСОБА_3 , на день складання заповіту 09.03.2017 року комісія не може. Таким чином, посвідчення заповіту 09 березня 2017 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В.М. за відсутності свідків не знайшло свого підтвердження та не доведено позивачем належними та допустимими доказами. Заповідач ОСОБА_3 мала ряд захворювань, що пов`язані з обмеженням можливості пересуватись поза межами квартири, у зв`язку з чим нотаріальна дія могла і була вчинена за місцем її проживання. Відсутність у тексті оспорюваного заповіту запису, що він технічно складався в приміщенні нотаріальної контори, однак з відміткою що такий посвідчувався поза приміщенням нотаріальної контори та за місцем проживання заповідача не є порушенням щодо його форми та посвідчення, оскільки «місце складення заповіту» не належить до форми та змісту заповіту, а по своїй суті є реквізитом заповіту. Відсутність у заповіті вказівки на місце його складення не має наслідком його недійсність (нікчемність або оспорюваність). Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 6.07.2022 у справі №681/196/20. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На думку колегії суддів покази свідків, пояснення нотаріуса та висновок експерта в сукупності підтверджують відсутність підстав для визнання заповіту недійсним. Принцип свободи заповіту є основною, фундаментальною засадою спадкового права, що проявляється в усіх його інститутах. Свобода посмертних розпоряджень разом зі свободою власності та свободою договорів є одним із наріжних каменів сучасного цивільного права. Доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.