Постанова 4807 № 336/7973/23

Дата документу 29.11.2023 Справа № 336/7973/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/7973/23 Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А. Провадження № 22-ц/807/2012/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Полякова О.З., за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання чоловіка та жінки та перебування на утриманні сина, В С Т А Н О В И ЛА: У серпні 2023 року ОСОБА_3 звернувся в порядку окремого провадження з заявою, в якій просить встановити факт окремого проживання його із своєю дружиною ОСОБА_4 , а також встановити факт перебування заявника на утриманні ОСОБА_3 . В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , зареєстрованому 02 липня 1988 року відділом РАГС міськвиконкому м. Запоріжжя, про що складено відповідний актовий запис №1158. Від цього шлюбу у сторін є син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник та ОСОБА_4 зареєстровані за одною адресою: АДРЕСА_1 . але фактично мешкають в різних місцях. Внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України дружина заявника, ОСОБА_4 поїхала в жовтні 2022 р. з міста Запоріжжя та мешкає в Тернопільській області в місті Теребовля. Донька, ОСОБА_5 зі своїми двома малолітніми дітьми поїхала в Німеччину. Для вирішення питань побутового характеру та оплати комунальних послуг є необхідність підтвердити окреме проживання чоловіка (Заявника) та жінки ОСОБА_4 , тому Заявник звертається до суду з Заявою про підтвердження зазначеного факту. Крім того, Заявник є інвалід 2групи внаслідок війни, має слабке здоров`я, потребував та потребує допомоги. Після від`їзду дружини, він залишився один і потребував сторонньої допомоги. Син Заявника та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (далі по тексту - Зацікавлена особа), будучі лейтенантом, офіцером групи офіцерів запасу і кадрів сектору мобілізаційно-оборонної роботи Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки служив з початку війни до 07.02.2023р. Зацікавлена особа звільнився з лав особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та усіх видів забезпечення згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.01.2023р. №40 з військової служби у запас за підпунктом «г» у зв`язку наявністю батька з інвалідністю 2групи. відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Після звільнення зі Збройних Сил України Зацікавлена особа живе разом з Заявником. Батько находиться на утриманні сина, який доглядає за його здоров`ям. Зацікавлена особа купує продукти харчування, ліки, прибирає в квартирі, оплачує комунальні послуги, своєчасно вирішує побутові проблеми. Факт окремого проживання чоловіка (Заявника) і жінки ОСОБА_4 та факт того, що ОСОБА_1 починаючи з 08 лютого 2023р по теперішній час мешкає разом з сином та знаходиться на утриманні ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 може підтвердити свідок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Встановлення факту окремого проживання чоловіка (Заявника) та жінки ОСОБА_4 та встановлення факту утримання батька (Заявника) сином ( ОСОБА_7 особа) має для Заявника та ОСОБА_7 особи юридичне значення і встановити його іншим шляхом неможливо. На підставі вказаного ОСОБА_1 просив встановити окремого проживання чоловіка ОСОБА_1 та жінки ОСОБА_4 та встановити факт того, що батько ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 разом за ОСОБА_3 та перебуває на утриманні сина ОСОБА_3 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2023 року відмовлено у відкритті окремого провадження. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову про направлення справи для розгляду по суті до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що в заяві про встановлення факту чітко визначено, що в судовому порядку визначенню підлягає виключно встановлення факту окремого проживання чоловіка та жінки та перебування батька на утриманні сина. Та відсутній будь-який спір про право. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Під час розгляду справи апеляційний суд встановив, що у серпні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту окремого проживання чоловіка та жінки та перебування батька на утриманні сина. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2023 року відмовлено у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України. В оскаржуваній ухвалі зазначено, що «рішення суду може вплинути на інші правовідносини, зокрема і щодо проходження військової служби сином заявника, а за таких обставин вбачається очевидний спір про право». Однак, ОСОБА_3 (зацікавлена особа син заявника) звільнився з лав особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та усіх видів забезпечення згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.01.2023р. №40 з військової служби у запас за підпунктом «г» у зв`язку наявністю батька з інвалідністю 2групи, відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Не зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що з заяви вбачається спір про право і наявні підстави для відмови у відкритті провадження. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки не доведено факт наявності реального спору про право. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2023 року, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції погоджується с доводами апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції помилки при постановленні ухвали. Відповідно до статті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2023 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2023 року. Головуючий Судді: