Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/1477/23

Справа № 149/1477/23 Провадження № 22-ц/801/2041/2023 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2023 рокуСправа № 149/1477/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Голоти Л. О., Медвецького С. К., розглянувши за правилами, установленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хміль-ницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Хмільник Вінницької області за головування судді Гончарук-Аліфанової О. Ю., повний текст якого складений 18 вересня 2023 року, У С Т А Н О В И В: 09 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськ-районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 216774,60 гривень. Позовні вимо-ги обґрунтовані наступними обставинами. 09 лютого 2022 року між сторонами у справі був укладений договір позики грошових коштів № К090222-2, за яким відповідач отримав від ОСОБА_1 позику у сумі 142270,10 гривень та зо-бов`язався повернути борг до 09 серпня 2022 року. При цьому сторонами узго-джено повернення позики або її частин у розмірі, що відповідає доларовому еквіваленту суми позики за комерційним курсом продажу долара США, уста-новленому АТ КБ «Приватбанк» на день здійснення платежів за договором. Крім того у разі прострочення виконання зобов`язання договором сторони узго-дили сплату позичальником неустойки у розмірі 1% від загальної суми забор-гованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості. Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 216774,60 гривень, що складається із: 174093,60 гривні - заборгованості за тілом позики, 42681,00 гривні - неустойки. З огляду на порушення відповідачем умов договору, неповернення позичених коштів, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 216774, 00 гривень, а також 2167,75 гривень судових витрат. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року позов задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 09 лютого 2022 року № К090222-2 у розмірі 138538,35 гривень, а також 1387,00 гривень витрат на оплату у дохід держави судового збору. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку у частині відмовлених позовних вимог про стягнення неустойки, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та змінити, стягнути на його користь із ОСОБА_2 заборгова-ність за неустойкою у сумі 40707,36 гривень. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним, необґрунтованим, ухвале-ним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Викладаючи обставини справи щодо укладення договору позики із відповідачем та виник-нення в останнього заборгованості, скаржник не погоджується із висновком су-ду про відмову у стягненні неустойки через дію під час періоду нарахування ка-рантину та воєнного стану, оскільки сторони у договорі на власний розсуд по-годили його умови і жодна із сторін цього не заперечувала. До того ж представ-ник відповідача не заперечувала щодо нарахування неустойки, адже ОСОБА_2 чесна та порядна людина, яка визнала, що не виконувала умови договору. Користуючись наданим цивільним процесуальним законом та забезпече-ним ухвалою апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року правом, представниця відповідача ОСОБА_2 адвокатка Якименко-Шевчук Ю. О. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задо-воленню не підлягає. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, ухвалив рішення з дотриманням вимог закону. Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності у представниці відповідача заперечень щодо нарахування не-устойки адвокатка вважає такими, що не можуть бути підставою для скасуван-ня або зміни рішення суду. У свою чергу задоволення вимог про стягнення не-устойки буде прямим порушенням пункту вісімнадцятого Прикінцевих та пе-рехідних положень ЦК України. На власний розсуд 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав письмо-во викладені свої пояснення на відзив на апеляційну скаргу, де через відсут-ність у відзиві відомостей адвокатки про наявність чи відсутність електронного кабінету, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року № 497/502/17 ( провадження № 61-43153св18 ), вважає не-можливим приєднання до матеріалів справи такого відзиву, просить повернути його відповідачу. Апеляційний суд, приєднуючи до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу, бере до уваги висновки суду касаційної інстанції, на які послався скарж-ник, та визнає можливим апеляційний перегляд справи без урахування доводів поданого відзиву. Згідно із нормою частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скар-ги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстан-ції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів апеляційного суду, у відповідності до частини першої статті 369 ЦПК України розглянувши дану цивільну справу за наявними у ній дока-зами, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у сукупності наявні в ній доводи сторін, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судово-го рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Згідно із нормами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрун-туватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Закон-ним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з до-триманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині повністю відповідає цим вимогам. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце об-ставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами во-ни підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирі-шення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін ви-пливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуван-ню до цих правовідносин ( стаття 264 ЦПК України ). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у ци-вільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 5 цього Кодексу, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтере-си у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або до-говір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд від-повідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рі-шенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 3 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України визначене право кожної особи на звернення у порядку, встановленому законом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інте-ресів. Аналогічні роз`яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції Укра-їни викладені у частині другій постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуаль-ного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефек-тивне поновлення у правах. Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довес-ти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або запере-чень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припу-щеннях. Згідно із нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення спра-ви. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елек-тронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) визначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узго-джених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Відповідно до норм статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції пе-реглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Судом першої інстанції установлено та не оспорюється учасниками спра-ви, що 09 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики № К090222-2. Відповідно до пункту першого дого-вору позикодавець передав у власність позичальнику, а позичальник прийняв у власність від позикодавця грошові кошти у сумі 142270,10 гривень, що за кур-сом продажі доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» ( один долар США - 28,15 гривень ) на день укладення договору еквівалентно 5054,00 доларам США. У свою чергу позичальник зобов`язався повернути позику у визначений догово-ром строк, та згідно із визначеними договором умовами, сторони домовилися, що загальна сума у гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку, передбаченому договором - 5054,00 долари США за курсом АТ КБ «Приват-Банк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через шість місяців з момен-ту укладення даного договору, тобто, до 09 серпня 2022 року включно. За до-мовленістю сторін позика є безпроцентною. Із пункту другого договору слідує, що сума позики, установлена пунктом першим договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання даного договору у повному обсязі. Відповідно до пункту п`ятого договору позичальник зобов`язався поверну-ти позикодавцю суму позики, визначену пунктом першим договору, відповідно до графіка повернення позичальником грошових коштів: 5888,35 гривень, що еквівалентно 209,00 доларам США до 09 березня 2022 року включно; 5888,35 гривень, що еквівалентно 209,00 доларам США до 09 квітня 2022 року включ-но; 5888,35 гривень, що еквівалентно 209 доларам США до 09 травня 2022 року включно; 5888,35 гривень, що еквівалентно 209,00 доларам США до 09 червня 2022 року включно; 5888,35 гривень, що еквівалентно 209,00 доларам США до 09 липня 2022 року включно; 112853,35 гривень, що еквівалентно 4009,00 дола-рам США до 09 серпня 2022 року включно. Пунктом дев`ятим договору його сторони погодили, що у випадку зміни курсу гривні по відношенню до долару США, від зазначеного курсу у пункті першому цього договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб роз-мір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долару США, встановленим АТ КБ «ПриватБанк» на день здійснення кожного платежу за цим договором. Отримання ОСОБА_2 позики підтверджувалося наданою ним розпискою від 09 лютого 2022 року. 09 лютого 2022 року у забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором позики між сторонами укладений договір застави належного ОСОБА_4 транспортного засобу марки «Toyota Camry», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідачем здійснювалися виплати за договором позики:18 травня 2022 року - 105 доларів США, що становило 3378,90 гривень; 12 червня 2022 року - 1500,00 гривень; 05 серпня 2022 року - 1700,00 гривень; 01 жовтня 2022 року - 2000,00 гривень; 07 жовтня 2022 року - 5000,00 гривень; 11 жовтня 2022 року - 5000,00 гривень; 17 січня 2023 року - 18000,00 гривень; 01 лютого 2023 року - 5000,00 гривень; 24 лютого 2023 року - 5714,00 гривень; 04 квітня 2023 року - 2000,00 гривень, 06 травня 2023 року - 6000,00 гривень. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, установивши сплату відповідачем 06 травня 2023 року у рахунок по-гашення боргу 6000,00 гривень, дійшов висновку про стягнення заборгованості за тілом позики у розмірі 138538,35 гривень. У той же час, посилаючись на нор-ми пунктів п`ятнадцятого, вісімнадцятого Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважав, що у задоволенні вимог позивача про стягнення неус-тойки необхідно відмовити через встановлення на території України у період їх нарахування карантину до 30 червня 2023 року та оголошення у державі з 24 лютого 2022 року воєнного стану. З висновками суду першої інстанції у частині відмови повністю у задово-ленні позову щодо стягнення неустойки колегія суддів цілком погоджується. Рі-шення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом позики в апеляційному порядку не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не перевіряється. Щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача неустойки, то слід зазначити, що ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують за-хист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного ви-конання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Одним із видів акцесорного зобов`язання є неустойка, яка, будучи цивіль-но-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпечення зо-бов`язання. Неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які борж-ник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання ( частина перша статті 549 ЦК України ). Штрафом є неустойка, що обчислю-ється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язан-ня. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частини друга та третя цієї статті ). За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, по-ки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за пору-шення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від три-валості порушення зобов`язання, тобто, вона може нараховуватися на суму не-виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усьо-го періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи у договорі. Зазна-чена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 ( провадження № 14-10цс18 ). Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що пред-метом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином у разі укладення правочину не-устойка ( пеня, штраф ) поділяються на встановлені законом ( розмір та під-стави стягнення яких визначаються актами законодавства ) та договірні ( розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі ). Зі змісту укладеного між сторонами у справі договору слідує, що у його пункті одинадцятому вони досягли згоди щодо обов`язку сплати позичальни-ком неустойки у разі прострочення виконання зобов`язання ( несвоєчасне по-вернення позики або її чергової частини за графіком ) у розмірі 1% від поточної суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої за-боргованості. Разом із тим згідно із пунктом п`ятнадцятим Прикінцевих та пе-рехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території Укра-їни з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хво-роби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до яко-го позичальнику був наданий кредит ( позика ) банком або іншим кредитодав-цем ( позикодавцем ), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на ко-ристь кредитодавця ( позикодавця ) неустойку, штраф, пеню за таке простро-чення. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України був установлений карантин. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території Украї-ни гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вказаний карантин діяв до 30 червня 2023 року. Крім того відповідно до пункту вісімнадцятого Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі простро-чення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відпо-відно до якого позичальнику було надано кредит ( позику ) банком або іншим кредитодавцем ( позикодавцем ), позичальник звільняється від відповідальнос-ті, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на ко-ристь кредитодавця ( позикодавця ) неустойки ( штрафу, пені ) за таке про-строчення. Установлено, що неустойка ( штраф, пеня ) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання ( невиконання, часткове виконання ) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем ( позикодавцем ). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час. Із розрахунку заборгованості, наданого ОСОБА_1 на підтверджен-ня своїх вимог, убачається, що ним нарахована неустойка з 10 серпня 2022 року по 10 вересня 2022 року, тобто, без урахування при зверненні до суду вищеза-значених вимог закону, тому, безумовно, суд першої інстанції дійшов правиль-ного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині задово-ленню не підлягають. Згідно із частиною першою статті 77, частиною другою статті 78, стат-тею 79, частиною першою статті 80 ЦПК Україниналежними є докази, які міс-тять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтвер-джуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність об-ставин справи, які входять до предмета доказування. Отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого під-твердження під час апеляційного перегляду справи, його скарга як безпідставна не може бути задоволена, тому оскаржуване рішення Хмільницького міськра-йонного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року слід залишити без змін як таке, що ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуаль-ного права, на підставі повного та всебічного встановлення обставин справи. Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інс-танції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту першого частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись нормами статей 367 - 369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передба-чених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота С. К. Медвецький