Постанова 4824 № 363/1629/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 363/1629/22 Головуючий у суді першої інстанції - Рудюк О.Д. Номер провадження № 22-ц/824/14531/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта» Білозерська», Державного підприємства «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, - ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він працював в шахті «Родинська» на посадах підземного електрослюсаря 4 розряду з 14 березня 1996 року по 12 серпня 1997 року та підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду з 12 серпня 1997 року по 30 листопада 1997 року. З 04 грудня 1997 року по 08 жовтня 1998 року працював у Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Білозерська» на посаді підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду. Позивач зазначає, що за медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 йому встановлені професійного характеру захворювання, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ступеню). Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явилися: дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, їх розвиток в період робіт, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці від 28 грудня 2020 року. Згідно якої ОСОБА_1 підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза), параметри яких перевищували допустимі величини, дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК, стаж в шкідливих умовах праці - 14 років 11 місяців. Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання. Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 ступінь втрати позивача професійної працездатності первинно становить - 65% (50% радикулопатія, 15% бронхіт) з 27 вересня 2021 року безстроково. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 серпня 2021 року професійне захворювання позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Позивач зазначив, що час від часу змушений проходити медикаментозне лікування та періодичні обстеження у лікарів, переносить щоденний фізичний біль та значні моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Окрім того, вказав, що йому рекомендовано нагляд у терапевта та невролога, носіння спеціального корсету, що завдає суттєвих незручностей, а також вказав, що змушений відмовитися від заняття активними видами спорту, побутових навантажень, що глибоко пригнічує його. Через це обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням йому було спричинено моральну шкоду. Хронічні професійні захворювання у нього, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. В позовній заяві вказано, що з квітня 2003 року ДВАТ «Шахта «Білозерська» ДХК «Добропілля вугілля» реорганізовано у відокремлений підрозділ «Шахта «Білозерська» ДП «Добропіллявугілля». ДП «Мирноградвугілля» та ТДВ «Шахта «Білозерська» є правонаступниками шахта «Родинська» та ДВАТ «Шахта «Білозерська», а отже до відповідачів перейшли права та обов`язки шахти «Родинська» та ДВАТ «Шахта «Білозерська», зокрема, і обов`язок відшкодування завданої моральної шкоди. Вважає, що наявні правові та фактичні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з відповідачів. На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» на його користь моральну шкоду в розмірі 150 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів та з ДП «Мирноградвугілля» на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; стягнути судові витрати з відповідачів. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 23 серпня 2023 року, яку мотивовано тим, що ним було надано до суду першої інстанції Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 серпня 2021 року, відповідно до п.17 якого професійне захворювання виникло у нього у зв`язку із тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна №1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Апелянт звертає увагу, що вказаний акт є чинним, не скасованим та не був визнаний судом недійсним. Таким чином, апелянт вважає, що уповноваженим спеціальним державним органом було встановлено факт його тривалого періоду роботи в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми, на різних підприємствах, зокрема, на шахтах Родинська та Білозерська. Доводами апеляційної скарги також є те, що позивачем були надані належні та допустимі докази, які підтверджують наявність заподіяної моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, зокрема, було надано довідку про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомогу серії 12 ААА №106078. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на шахті «Родинська» на посадах підземного електрослюсаря 4 розряду з 14 березня 1996 року по 12 серпня 1997 року та підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду з 12 серпня 1997 року по 30 листопада 1997 року. З 04 грудня 1997 року по 08 жовтня 1998 року працював у Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта «Білозерська» на посаді підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду. З 20 вересня 1999 року по 04 грудня 2016 року працював на різних посадах в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», що підтверджується долученою до справи копією трудової книжки (а.с.59-60, т.1). Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 ОСОБА_1 встановлені професійного характеру захворювання, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ступеню). Також у даному висновку зазначено, що підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток в період робот; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 28 грудня 2020 року, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза), параметри яких, перевищували допустимі величини; дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці - 14 років 11 місяців (а.с.50, т.1). Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 ОСОБА_1 безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання, рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, підстава Акт огляду МСЕК № 849 (а.с.41, т.1). Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 ступінь втрати позивача професійної працездатності первинно становить - 65% (50% радикулопатія, 15% бронхіт) з 27 вересня 2021 року безстроково (а.с.40, т.1). 03 серпня 2021 року комісією Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці було затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, яким встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, яке виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3 (а.с.34-38, т.1). Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03 серпня 2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, комісією зазначено, що стаж роботи в цеху в умовах шкідливих факторів 7 років 1 місяць 9 днів. Висновок про наявність шкідливих умов праці (п. 13 Акту), а саме умови та характер праці машиніста гірничих виїмкових машин дільниці № 8 складений за час роботи позивача в ДП«ВК «Краснолиманська». Згідно п. 20 Акту зазначено, що у зв`язку з тривалим часом роботи ОСОБА_1 на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, та тим фактом, що на момент розслідування він не працює в шкідливих умовах з 04 грудня 2016 року, виявити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що призвели до даного професійного захворювання, неможливо. Суд першої інстанції також вказав, що з матеріалів справи не вбачається чи були встановлені перевищення показників умов праці на ТДВ «Шахта «Білозерська», як вони вплинули на позивача, коли у позивача з`явилися та діагностували перші ознаки професійного захворювання, якими документами підтверджується порушення ТДВ «Шахта «Білозерська» діючого законодавства, які призвели до професійного захворювання позивача. Крім того, суд звернув увагу на те, що позивач перебував у трудових відносинах з ТДВ «Шахта «Білозерська» з 04 грудня 1997 року по 08 жовтня 1998 року, тобто 10 місяців. При укладанні трудового договору був придатний до роботи, протипоказань за станом здоров`я не мав. З 20 вересня 1999 року по 04 грудня 2016 року (більше 16 років) працював на інших підприємствах, зокрема в ДП «ВК «Шахта Краснолиманська». Судом зазначено, що звертаючись до суду позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральних страждань поведінкою саме відповідачів у справі. З урахуванням викладеного вище, районний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до положень статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Стаття 153 КЗпП України містила схожі за змістом положення й станом на грудень 1997 року, коли позивач по справі був працевлаштований на роботу до відповідача по справі. Так, згідно статті 153 КЗпП України (в редакції, станом на 1997 рік) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Відповідно до статті 169 КЗпП України роботодавець зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Згідно статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Таким чином, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд встановив, що відповідно до змісту надано Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 03 серпня 2021 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, яке виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми (пункт 17 Акту). Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3 (пункт 18 Акту). Крім того, згідно пункту 20 вказаного Акту також було зазначено, що у зв`язку з тривалим часом роботи ОСОБА_1 на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, та тим фактом, що на момент розслідування він не працює в шкідливих умовах з 04 грудня 2016 року, виявити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що привело до даного професійного захворювання, неможливо. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що із наданих позивачем документів не вбачається за можливе встановити чи були встановлені перевищення показників умов праці на ТДВ «Шахта «Білозерська», як вони вплинули на позивача, коли у позивача з`явилися та діагностували перші ознаки професійного захворювання, якими документами підтверджується порушення ТДВ «Шахта «Білозерська» діючого законодавства, які призвели до професійного захворювання позивача. Тобто, з наданих документів неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів по справі та завданою моральною шкоду позивачу у зв`язку із ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Апеляційний суд також бере до уваги той факт, що позивач перебував у трудових відносинах з ТДВ «Шахта «Білозерська» з 04 грудня 1997 року по 08 жовтня 1998 року, тобто 10 місяців. При укладанні трудового договору був придатний до роботи, протипоказань за станом здоров`я не мав. З 20 вересня 1999 року по 04 грудня 2016 року (більше 16 років) працював на інших підприємствах, зокрема в ДП «ВК «Шахта Краснолиманська». Апеляційний суд з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року у справі №363/2659/22 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Стягнуто з ДП «Вугільної компанії «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн та стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 992,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у справі №363/2659/22 апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року змінено, зменшено суму, яка підлягала стягненню з ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 з 150 000 грн до 100 000 грн. У решті рішення суду залишено без змін. Вказано постанова Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року набрала законної сили в день її прийняття й не була оскаржена в касаційному порядку. Так, із тексту постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, яке ним було отримано у зв`язку із роботою на різних підприємствах вугільної промисловості України в період часу з вересня 1999 року по грудень 2016 року. У вказаній постанові також зазначено, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Таким чином, вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції у справі №363/2659/22 було встановлено факт того, що саме відповідач у вказаній справі ДП «Вугільна компанія» «Краснолиманська» не дотрималось вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_1 належних умов праці, що призвело до виникнення у останнього професійного захворювання. Відповідно до положень частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, згідно п.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок №337) хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов`язаних з роботою. Згідно п.70 Порядку №337 у разі підозри наявності в працівника хронічного професійного захворювання (отруєння) з метою встановлення діагнозу складається санітарно-гігієнічна характеристика умов праці (далі - санітарно-гігієнічна характеристика), що є одним з документів, з урахуванням якого вирішується питання про зв`язок хронічного професійного захворювання (отруєння) з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі - виробничі фактори). Пунктом 71 Порядку №337 визначено, що санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює хворий, на запит керівника закладу охорони здоров`я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, за поданням лікаря-профпатолога із залученням (у разі потреби) голови та членів комісії закладу охорони здоров`я, який проводить періодичні медичні огляди. Пунктом 81-83 Порядку №337 визначено, що на непрацюючих пенсіонерів або осіб, які не працюють, лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці складається інформаційна довідка про умови праці працівника у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - інформаційна довідка) згідно з додатком 14 на підставі даних про умови праці на їх робочих місцях у разі збереження цих робочих місць на підприємстві (в установі, організації), де вони раніше працювали, а у разі їх відсутності - отриманих на підставі наукових досліджень (розробок), характеристики виробничих факторів на аналогічних виробництвах. У разі проведення обстеження підприємства (установи, організації) для складення інформаційної довідки - зазначене обстеження проводиться за участю представника територіального органу Пенсійного фонду України, профспілки, працівника або уповноваженої особи від працівника. У разі коли працівник працював на кількох підприємствах (в установах, організаціях), санітарно-гігієнічна характеристика складається територіальним органом Держпраці, який здійснював державний нагляд (контроль) за останнім підприємством (установою, організацією), де працював працівник, з додаванням у разі потреби інформаційних довідок від інших територіальних органів Держпраці, які здійснювали державний нагляд (контроль) за підприємствами (установами, організаціями), де він працював раніше. Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики працівник не підпадав під вплив шкідливих виробничих факторів, що могли викликати хронічне професійне захворювання (отруєння), ураховується його попередня робота, пов`язана з дією шкідливих виробничих факторів незалежно від стажу роботи на (останньому) підприємстві (в установі, організації). У такому разі санітарно-гігієнічна характеристика складається територіальним органом Держпраці, який здійснював державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), де були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння). Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній 1997-1998 року) власник зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, працівники яких несуть відповідальність згідно з законодавством за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров`я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про охорону праці» (в чинній редакції) роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Так, з матеріалів справи не вбачається того, що у позивача по справі станом на 1997-1998 рік були протипоказання за станом здоров`я перед тим, як його приймали на роботу до відповідача по справі, або стан здоров`я позивача у вказаний період часу погіршився у зв`язку зі шкідливими умова праці. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, та не можуть свідчити про його незаконність. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що повинна бути залишена без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Постанову складено 29 листопада 2023 року. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв