Постанова 4803 № 210/149/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5004/21 Справа № 210/149/21 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/149/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2021 року, яке ухвалене суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 лютого 2021 року -, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК у 2017 році йому встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60 % (50% - радикулопатія; 10% - ХОЗЛ) з 01 березня 2017 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи на безстроковий термін. Вважає, що, у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 240 000,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 180 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судові витрати у розмірі 1800,00 грн. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Вважає, що судом не враховано, що відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на шахті Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова». Відповідач зауважує на тому, що відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників. Також, відповідач посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова». Вказує, що стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Крім того, зазначає, що правовідносини, що існували між сторонами ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту, як компенсація моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Толстих О.Ю., який заперечував про доводів апеляційної скарги відповідача та просив її залишити без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 20.09.1985 року по 04.12.1985 року працював підземним гірником шахти «Північна» ДП «Рудоуправління імені Кірова» ВО «Кривбасруда», з 04.12.1985 року по 30.04.2001 року підземним кріпильником 3,4 розряду шахти Північна» ДП «Рудоуправління імені Кірова» ВО «Кривбасруда», правонаступником якої є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01.05.2001 року по 30.03.2015 року підземним кріпильником 4 розряду шахти ім. «Артема» Шахтоуправління з підземного видобутку руди ГД ПАТ Криворізького державного гірничо збагачувального комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є «АрселорМіттал Кривий Ріг у шкідливих умовах праці (а.с. 28-32). 30.03.2015 року позивач був звільнений за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.32). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я про наявність професійного характеру захворювання Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 2114 від 23.12.2014 року ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: радикулопатія шийна С6, С7, С8 і попереково-крижова L5, S1, переважно справа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періатрозу (ПФС другого ст.), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та періартрозу колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворюванням легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група А. Легенева недостатність першого ступеню (а.с.25-27). Згідно п.16 Акту № 41 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.12.2014 року професійні захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: працюючи в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на дільниці №10 (будівництво люків, перекріплення, вилучення і доставки матеріалів) шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту з 01.05.2001року кріпильником (підземним) (бригодиром) виконував весь комплекс робіт з кріплення, перекріплення, ремонту горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок, витягував кріплення, монтаж, демонтаж люків та інше, які з причин недосконалості робочого місця характеризувались фізичними перевантаженнями та запиленістю повітря робочої зони в параметрах, що перевищували гранично допустимі норми. Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 14.08.2014р. №2/2-11-3/2046 та доповнення до неї № 2/2-11-3/4279 від 22.12.2014 підготовленихвідокремле6ним підрозділом «Криворізьке міськрайонне Управлінням Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області» підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: РУ імені Кірова: шахта «Північна»: з 20.09.1985 року по 04.12.1985 року підземний гірник, з 04.12.1985 року по 01.03.1999 року підземний кріпильник, шахта імені Артема з 01.03.1999 року по 30.04.2001 року підземний кріпильник. Відповідно до п. 17 Акту № 41 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.12.2014 року, причиною виникнення професійних захворювань у позивача є фізичне навантаження, пил. Рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи): - фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, Вт при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу), при переміщенні вантажу на відстань до 1м: 48,9 Вт при нормі 23-45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 38-40кгпри нормі до 30кг; статичне навантаження: величина статичного навантаження за зміну при утриманні при утриманні вантажу, докладання зусиль, кг/с: двома руками до 264 100 кг/с при гранично допустимому до 97 000 кг/с; робоча поза: знаходження в нахиленому положенні до 30 градусів/більше 30 градусів 31,2/8,6 при допустимій до 25/0 % тривалості зміни; нахили корпуса (кількість за зміну) 315-325 разів, при нормі 51-100 разів; Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію 2,3-6,5мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3. На інших підприємствах зазначених у пункті 16: рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи): - маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну (разове), чергуючи з іншою роботою (до 2 разів за годину) 81 кг. при нормі до 30 кг.; нахили корпуса (вимушені, більше 30 градусів) кількість за зміну 112 разів, при нормі 51-100 разів; робоча поза: знаходження в нахиленому положенні до 30 градусів/більше 30 градусів 2,4/8,7-72/0% при допустимій до 25/0 % тривалості зміни; запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію 20,9-12,8мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3.(а.с. 9-12). Пунктом 19 вищевказаного Акту осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 29 років 03 місяців в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівництва, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо. При повторному переогляді, висновком МСЕК від 02.02.2017 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 60 % (50% - радикулопатія; 10% - ХОЗЛ) з 01 березня 2017 року та визнано особою з інвалідністю на безстроковий термін. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до п. 17 Акту № 41 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.12.2014 року, причиною виникнення професійних захворювань у позивача є фізичне навантаження, пил. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ш. Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова», колегія суддів зазначає наступне. 01.07.1975 року Промислове Об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче Об`єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць. Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне Рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова. 30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова, станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої. Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року, якою Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників, для вирішення даного спору, правового значення не має, з вищенаведених підстав. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти «Північна» РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, відхиляючи доводи відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ш. Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова». Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи № 210/149/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником Рудоуправління імені Кірова. Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований нестійкий стабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що правовідносини, що існували між сторонами ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина`є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України. Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником шахти Північна ДП «Рудоуправління імені Кірова» ВО «Кривбасруда», відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 60 % та визнання його особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, взагалі можливість такого відновлення, з огляду на встановлення відсотка втрати професійної працездатності та групи інвалідності на безстроковий термін. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 19 травня 2021 року. Головуючий: Судді: