Постанова 4824 № 755/4829/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/4829/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15161/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - в с т а н о в и в : У квітні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 2 446 864,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 червня 2013 року, який рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2016 року було розірвано. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 3000,00 грн. щомісячно починаючи з 25 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. 04 липня 2016 року головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС ГТУЮ в м. Києві Мироненко Н.М. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, у межах якого виконується рішення щодо стягнення аліментів. Через невиконання відповідачем рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів, яка станом на 03 березня 2023 року складає 241 540,06 грн. Станом на 03 березня 2023 року заборгованість по сплаті аліментів не погашена, у зв`язку з чим позивачем на підставі ч. 1 ст. 196 СК України нарахована пеня від суми несплачених аліментів за період з 25 вересня 2015 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 2 446 864,00 грн. (а.с. 1-5). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 241 540,06 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн. (а.с. 49-52). Не погодившись з рішенням районного суду, 07 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каленський В.І. направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 59-63). На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що не погоджується зі стягненням пені у розмірі 241 540,06 грн., оскільки суд першої інтонації не врахував положення абз. 2 ч. 1 ст. 196 СК України, відповідно до якої у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». 08 лютого 2023 року в рамках виконавчого провадження щодо відповідача було винесено постанову про накладення штрафу на користь позивача у розмірі 118 348,95 грн. Виходячи з цього, максимальний розмір пені, нарахований відповідачеві, повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Надалі з березня 2023 року відповідач здійснював періодичні платежі, які у загальному розмірі становлять 220 700,00 грн. та повністю погасив наявний на той час борг по сплаті аліментів у виконавчому провадженні. Обчислюючи розмір неустойки суд мав виходити з розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем у розрахунку та існував на час звернення з позовом. При цьому, на час звернення з даним позовом заборгованість зі сплати аліментів була відсутня взагалі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року без змін (а.с. 121-152 ). У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Стрикаль О.В.заперечували проти скарги і просили її відхилити. Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені поштовими повідомленнями на зазначені ними адреси із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Повідомленняапелянта ОСОБА_1 , його представника - адвоката Каленського В.І. повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили (а.с. 113-120). Поряд з цим, 23 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каленський В.І. подав письмову заяву в якій просив задовольнити апеляційну скаргу, а апеляційний розгляд справи провести без ОСОБА_1 та його представника (а.с. 153-157). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 червня 2013 року, який рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2016 року був розірваний (а.с. 7). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 9). Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 3 000,00 грн. щомісячно починаючи з 25 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-12). На виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 376/2035/15 від 24 грудня 2015 року, виданий Сквирським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03 березня 2023 року ВП № НОМЕР_3, виконаного головним державним виконавцем Страмко І.М., заборгованість за виконавчим листом № 376/2035/15 від 24 грудня 2015 року станом на 01 березня 2023 року складає 241 540,06 грн. (а.с. 13-14). До позовної заяви долучено розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2015 року по лютий 2023 у розмірі 2 446 864,00 грн. (а.с. 15-17). Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Статтею 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів), максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. При цьому, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток (тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %). Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21. Встановлено, що у відповідача виникла непогашена заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються за рішенням суду в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, яка станом на 01 березня 2023 року становить 241 540,06 грн. (а.с. 13-14). Позивачкою заявлені позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів у період з вересня 2015 року по лютий 2023 року, що становить 1% за кожен день прострочення і дорівнює 2 446 864,00 грн. (а.с. 15-17). Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 241 540,06 грн. виходячи з того, що сума неустойки (пені), заявлена позивачем в розмірі 2 446 864,00 грн. за порушення ОСОБА_1 аліментних зобов`язань перевищує 100% заборгованості по цим зобов`язанням, яка станом на 01 березня 2023 року становила 241 540,06 грн., врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно визначив суму заборгованості за аліментами є безпідставними виходячи з наступного. До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 03 березня 2023 року ВП № НОМЕР_3, виконаний головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Страмко І.М., за яким заборгованість за виконавчим листом № 376/2035/15 від 24 грудня 2015 року станом на 01 березня 2023 року складає 241 540,06 грн. (а.с. 13-14). При цьому, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів у зв`язку з її погашенням, на підтвердження чого надав до апеляційної скарги квитанції про сплату аліментів за період з 16 березня 2023 року по 02 квітня 2023 року (а.с. 68-85). Додані до апеляційної скарги відповідачем нові докази - квитанції про погашення заборгованості зі сплати аліментів, здійснені після виконання державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, суд апеляційної інстанції відхилив зваживши на наступне. Відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції належним чином, про що свідчать наявні докази у справі. Судом першої інстанції направлялися судові повістки про виклик до суду на поштову адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с. 20), проте, поштова кореспонденція поверталася до суду без вручення з відміткою працівників пошти, що адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до. ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідач мав об`єктивну можливість подати усі необхідні докази і заперечення до відзиву або в суді першої інстанції. Оскільки відповідач не навів поважних причин не подання цих доказів до суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не прийняла їх до уваги. Крім того, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції неправильно здійснено розрахунок заборгованості з огляду на те, що 08 лютого 2023 року в рамках виконавчого провадження щодо відповідача було винесено постанову про накладення штрафу на користь позивача у розмірі 118 348,95 грн. (а.с. 93-94). Виходячи з цього, максимальний розмір пені, нарахований відповідачеві, повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Апеляційний суд погодився з такими доводами апелянта виходячи з того, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником позивача було надано до суду для долучення до матеріалів справи копію ухвали Сквирського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року у справі № 376/2035/15-ц, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 08 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_3 про накладення штрафу - відмовлено (а.с. 32-33). Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року було долучено до матеріалів справи копію вказаної ухвали Сквирського районного суду Київської області від 16 травня 2023 року у справі № 376/2035/15-ц, в якій встановлено, що 08 лютого 2023 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) винесено постанову про накладення на відповідача ОСОБА_1 штрафу у розмірі 118 348,95 грн. (50 % від суми заборгованості аліментів, яка виникла станом на 01 лютого 2023 року)(а.с. 35-36). Проте судом першої інстанції не було враховано вказаної обставини, внаслідок чого неправильно здійснено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 196 СК України у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, колегія суддів погодилась з доводами апеляційної скарги, що максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, тобто 123 191,11 грн. Згідно з ч. 2 ст. 196 СК Українирозмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Разом з тим, апелянтом не наведено обґрунтованих підстав для зменшення розміру пені. Доводи апеляційної скарги, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, а тому пеня не може бути з нього стягнута, колегія суддів відхилила з огляду на те, що відповідачем доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів не надано. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення по суті заявленого позову. Щодо судових витрат. На підставі ст. 141 ЦПК України мають бути розподілені судові витрати пропорційно до частини задоволених позовних вимог. Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у цій справі. Тому на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 231,91 грн. за розгляд справи судом першої інстанції, який підлягає стягненню на користь держави. При цьому відповідачу слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційно до частини задоволених вимог апеляційної скарги - 1 775,24 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого підтверджується квитанцією (а.с. 107). Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року- скасувати, ухвалити нове судове рішення Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів- задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 123 191,11 грн. пені за прострочення сплати аліментів. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави 1 231,91 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. Компенсувати за рахунок держави на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 1 775,24 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 30 листопада 2023 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова