Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/9081/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8166/23 Справа № 214/9081/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м.Кривий Ріг справа № 214/9081/13-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Наталія Миколаївна, Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року, яка постановлена суддею Ткаченко А.В. у м. Кривому розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 липня 2023 року, УСТАНОВИВ: В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Наталії Миколаївни, заінтересовані особи Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 . Скарга обґрунтована тим, що з 2014 року у провадженні Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 43675238 з примусового виконання виконавчого листа № 214/9081/13-ц, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягувач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але не мешкає за цією адресою з 2014 року, за останніми відомостями правоохоронних органів вона мешкала у м. Харків, однак останні 5 років дійсне її місце перебування ОСОБА_1 не відоме, жодного зв`язку він з нею не має. З 2014 року син заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 фактично мешкає з ним та перебуває на його утриманні. Про наявність у провадженні ДВС виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання сина, який фактично мешкає з скаржником ОСОБА_1 , останній дізнався, коли на його грошові кошти (заробітну плату) було накладено арешт постановою державного виконавця від 25 листопада 2020 року. Тоді ж він і дізнався про наявність у відношенні нього різного роду заборон, у тому числі у праві керування, щодо внесення відомостей про нього до реєстру боржників. На переконання представника заявника, відкриття виконавчого провадження Покровським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) здійснено протиправно, з порушенням ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає вчинення виконавчих дій за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Так, ОСОБА_1 значиться зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_1 - з 08 липня 2008 року, ця ж квартира є його єдиним нерухомим майном. Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець Мартусенко Н.М., зловживаючи своїм службовим становищем, не встановила місце його реєстрації та проживання, та завідомо протиправно відкрила виконавче провадження із зазначенням адреси проживання ОСОБА_1 на території АДРЕСА_2 , до якої він жодного відношення не має. За тією адресою вона направляла усю кореспонденцію, адресовану ОСОБА_1 , яку він звісно не міг отримати, оскільки ніколи там не мешкав. Ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження, представник ОСОБА_1 встановив, що у виконавчому листі від 20 травня 2014 року, виданому Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 , в той час як у заяві стягувача ОСОБА_2 про прийняття виконавчого листа до виконання: АДРЕСА_2 . Відомості про здійснення державним виконавцем виходів за адресою: АДРЕСА_2 , із фіксацією відповідними актами, в матеріалах справи відсутні. ОСОБА_1 та його представник неодноразово зверталась із заявами, скаргами щодо визнання протиправними дій державного виконавця Мартусенко Н.М. щодо відкриття виконавчого провадження з порушенням територіальності, однак кожного разу отримував формальні відписки. Лише у 2022 році виконавче провадження було передано за належною територіальністю до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Оскаржуючи постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти, позбавлення права керування транспортними засобами, про розшук майна боржника, ОСОБА_1 зазначає, що наразі на розгляді у Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 214/2959/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з батьком, припинення стягнення аліментів на його утримання. Враховуючи, що фактично з 2014 року неповнолітній ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 , доцільність стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 є виключеною. Відтак, оскаржуваними постановами державний виконавець не тільки обмежила його в трудовій діяльності, адже ОСОБА_1 працював у службі таксі, а й залишила дитину без засобів для існування, наклавши арешт на банківські рахунки ОСОБА_1 , на які здійснюється зарахування заробітної плати, яку відповідно заявник не мав можливості отримати. На підставі наведеного вище, уточнивши вимоги скарги, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Н.М. щодо накладення арешту на кошти боржника (без зазначення суми боргу), встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом в рамках виконавчого провадження № 43675238; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника (без зазначення суми боргу) у виконавчому провадженні № 43675238 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти від 24 листопада 2020 року; визнати протиправною та скасувати постанову про встановлення обмеження боржника у праві користування транспортним засобом у виконавчому провадженні № 43675238 від 25 жовтня 2018 року; визнати протиправною та скасувати постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 43675238 від 29 жовтня 2018 року. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Наталії Миколаївни, заінтересовані особи Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення скарги ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. На переконання апелянта, судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у права керування транспортними засобами, оскільки вказана постанова була направлена не за місцем реєстрації скаржника, за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що головуючий суддя Ткаченко А.В. повинен був заявити собі самовідвід, оскільки саме ним в рамках адміністративної справи було накладено на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортиними засобами строком на три місяці. Апелянт зауважує на тому, що скаржник ОСОБА_1 значиться зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_1 - з 08 липня 2008 року, ця ж квартира є його єдиним нерухомим майном. Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець Мартусенко Н.М., зловживаючи своїм службовим становищем, не встановила місце реєстрації та проживання ОСОБА_1 , та завідомо протиправно відкрила виконавче провадження із зазначенням адреси проживання ОСОБА_1 на території АДРЕСА_2 , до якої він жодного відношення не має. Зауважує на тому, що вісім років заінтересована особа Покровський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-східного межрегіонального управління Міністерства юстиції проводить виконавче провадження відносно ОСОБА_1 , який не зареєстрований і не проживає в Покровському районі м. Кривого Рогу, і суд не знаходить підстав визнати їх дії в цій частині протиправними. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, скаржика ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2014 року, ухваленим при заочному розгляді цивільної справи № 214/9081/13-ц, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено та присуджено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 листопада 2013 року і до досягнення ОСОБА_4 18-літнього віку (а.с.126). 02 липня 2014 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення суду від 12 лютого 2014 року. Однак, ухвалою суду від 28 серпня 2014 року заяву було визнано неподаною та повернуто заявникові у зв`язку з виконанням вимог ухвали суду від 03 липня 2014 року про залишення її без руху (а.с.127). Судом установлено, що ОСОБА_1 повторно із заявою про перегляд заочного рішення не звертався, в апеляційному порядку не оскаржував. Суд першої інстанції, на підставі наведених вище обставин, дійшов висновку про те, , що ОСОБА_1 з липня 2014 року був обізнаний з наявністю судового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їх сина ОСОБА_4 . Вказане рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. З вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим. 10 червня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого відділу ДВС Криворізького МУЮ із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа від 12 лютого 2014 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 214/9081/13-ц, для примусового виконання; боржником зазначений ОСОБА_1 , адресу проживання якого вона зазначила: АДРЕСА_2 (а.с.31). Постановою Жовтневого відділу ДВС Криворізького МУЮ від 12 червня 2014 року виконавче провадження відкрито, № АСВП: 43675238. У рамках виконавчого провадження постановою державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області Мартусенко Н.М. від 26 жовтня 2018 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на його рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та йому належать в межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 87 408,10 грн. (а.с.21-22). Аналогічну постанову винесено 26 листопада 2020 року (а.с.9). Постановою державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області Мартусенко Н.М. від 29 жовтня 2018 року оголошено в розшук майно боржника автомобіль марки Geely, модель МК CROSS, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржникові ОСОБА_1 (а.с.23, 53). Постановою державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області Мартусенко Н.М. від 25 жовтня 2018 року у відношенні ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (а.с.28). 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області заяву про передання виконавчого провадження для примусового виконання до Саксаганського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області за його зареєстрованим місцем проживання (а.с.32). Постановою державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області від 29 грудня 2020 року матеріали виконавчого провадження передано до Саксаганського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області. Як слідує з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21 червня 2022 року за № К-95402/2 (а.с.11-14), оскільки в ході перевірки місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що він там фактично не проживає, постановою Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області від 10 лютого 2021 року матеріали виконавчого провадження повернуто до Покровського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області. Додатково зазначено, що станом на 01 червня 2022 року заборгованість по сплаті аліментів складає 229 765 грн. 44 коп., а тому у скасуванні заходів забезпечення виконавчого провадження ОСОБА_1 відмовлено. Роз`яснено, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у встановленому законом порядку, що регламентовано ч.8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». Факт виходу державного виконавця за вказаною ОСОБА_1 адресою зафіксовано в акті від 10 лютого 2021 року (а.с.29). Аналогічну відповідь на чергову скаргу ОСОБА_1 надано 22 липня 2022 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № К-954-02/3 (а.с.18-20). З 26 липня 2022 року виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні у Саксаганському відділі ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), постанова про прийняття виконавчого провадження від 26 липня 2022 року (а.с.52). За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження за посиланням в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors (пошук за № ВП 43675238) виконавче провадження не завершене, стан «примусове виконання». Звертаючись до суду зі скаргою на постанови про державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти, позбавлення права керування транспортними засобами, про розшук майна боржника, скаржник посилався на те, що фактично з 2014 року неповнолітній ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 , доцільність стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 є виключеною. Відтак оскаржуваними постановами державний виконавець не тільки обмежила його в трудовій діяльності, адже ОСОБА_1 працював у службі таксі, а й залишила дитину без засобів для існування, наклавши арешт на банківські рахунки ОСОБА_1 , на які здійснюється зарахування заробітної плати, яку відповідно заявник не мав можливості отримати. Відмовляючи у задовленні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, в межах виконавчого провадждення з виконання виконавчого листа від 12 лютого 2014 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 214/9081/13-ц, діяв в межах повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» і доказів того, що ним було допущено бездіяльність та порушення прав заявника надано не було. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції на дату винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України). Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».) Частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом. Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі, зокрема: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю. Частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлені підстави для скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, зокрема, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування, в разі використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю. Судом першої інстанції установлено, що державним виконавцем 12 червня 2014 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2014 року, у справі № 214/9081/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 листопада 2013 року і до досягнення ОСОБА_4 18-літнього віку. Як убачається із матеріалів справи, у рамках виконавчого провадження постановою державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області Мартусенко Н.М. від 26 жовтня 2018 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на його рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та йому належать в межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 87 408,10 грн. (а.с.21-22). Аналогічну постанову винесено 26 листопада 2020 року (а.с.9). Постановою державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області Мартусенко Н.М. від 29 жовтня 2018 року оголошено в розшук майно боржника автомобіль марки Geely, модель МК CROSS, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржникові ОСОБА_1 (а.с.23, 53). Постановою державного виконавця Покровського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області Мартусенко Н.М. від 25 жовтня 2018 року у відношенні ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (а.с.28). З відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21 червня 2022 року за № К-95402/2 (а.с.11-14),убачається, що станом на 01 червня 2022 року заборгованість по сплаті аліментів складає 229 765 грн. 44 коп. Щодо вимог позивача про скасування постанови державного виконавця Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про арешт коштів боржника від 24 листопада 2020 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказана постанова не підлягає скасуванню, оскільки постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 16 серпня 2022 року постанову ДВС про арешт коштів боржника від 24 листопада 2020 року скасовано (а.с.147), тобто предмет оскарження в цій частині фактично відсутній. Цього ж дня, 16 серпня 2022 року державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 з огляду на наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за 3 місяці (а.с.149-150). Вказана постанова не є предметом оскарження. Щодо вимог скаржника про скасування постанови державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом у виконавчому провадженні № 43675238 від 25 жовтня 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на наявність у ОСОБА_1 як боржника в рамках виконавчого провадження заборгованості зі сплати аліментів, яку він свідомо не погашає, невиконання рішення зі сплати аліментів, вжиття державним виконавцем вказаних заходів забезпечення виконавчого провадження відповідало завданням виконавчого провадження та здійснене в межах повноважень. Щодо доводів скаржника, що обмеження у праві керування є таким, що суттєво впливає на його фінансовий стан, зменшує рівень його доходів, оскільки він додатково працює водієм таксі, то колегія суддів виходить з такого. Частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. ОСОБА_1 не надав суду докази на підтвердження винятків визначених у частині 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали справи не містять відомостей, що скаржник працює водієм таксі або рід його праці пов`язаний з використанням транспортного засобу. Ураховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, колегія суддів вважає, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про винесення оскаржуваних постанов, що було встановлено при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не впливають на обґрунтованість вжиття таких заходів, оскільки достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення державним виконавцем факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та у певному розмірі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Судувід 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208св19). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що головуючий суддя Ткаченко А.В. повинен був заявити собі самовідвід, оскільки саме ним в рамках адміністративної справи було накладено на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортиними засобами строком на три місяці є прирпущенням скаржника про наявність підстав для самовідводу головуючого судді Ткаченко А.В. Посилання апелянта на те, що він значиться зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_1 - з 08 липня 2008 року, ця ж квартира є його єдиним нерухомим майном. Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець Мартусенко Н.М., зловживаючи своїм службовим становищем, не встановила місце реєстрації та проживання ОСОБА_1 , та завідомо протиправно відкрила виконавче провадження із зазначенням адреси проживання ОСОБА_1 на території АДРЕСА_2 , до якої він жодного відношення не має не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки в рамках даної цивільної справи розглядається правомірність винесення державним виконавцем постанов про накладення арешту на кошти боржгника та обмеження боржника у праві користування транспортним засобом. В іншій частині дії державних виконавців Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в даній справі, ОСОБА_1 не оскаржено. З наведених вище підстав щодо меж заявлених скаржником вимог, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вісім років заінтересована особа Покровський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-східного межрегіонального управління Міністерства юстиції проводить виконавче провадження відносно ОСОБА_1 , який не зареєстрований і не проживає в Покровському районі м. Кривого Рогу, і суд не знаходить підстав визнати їх дії в цій частині протиправними, оскільки постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в рамках даної скарги ОСОБА_1 не оскаржена. Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: