Постанова 4820 № 686/21777/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/21777/23 Провадження № 22-ц/4820/2084/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянув у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/21777/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У серпні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 14 травня 2015 року, яка складається з наступного: 89390 грн 46 коп заборгованість за тілом та 9 999 грн 64 коп заборгованості по процентах за користування кредитом та 2 684 грн судового збору. На підтримання заявлених позовних вимог банк посилався, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 14 травня 2015 року. На підставі вказаної заяви відповідачу був відкритий кредитний рахунок на який встановлено кредитний ліміт. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладені Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Позивач посилався, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, шляхом надання відповідачу можливості розпоряджатися кредитними коштами на умов передбачених договором, а саме згідно п 2.1.1.12.3, погашення кредиту та процентів здійснюється договірними списаннями або внесенням клієнтом коштів у будь якій формі. Таким чином, у разі відсутності коштів на рахунках, відповідач здійснює погашення кредиту та процентів у сумі не меншій мінімального обов`язкового платежу. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 07 липня 2023 рік заборгованість відповідача становить 99 390 грн 10 коп, з яких: 89 390 грн 46 коп - заборгованість за тілом кредиту; 9999 грн 64 коп - заборгованість за простроченими відсотками, вказаний розмір заборгованості банк і просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. АТ КБ «Приватбанк» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, посилається на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. зокрема, судом не прийнято до уваги, що відповідачу на підставі підписаної ним Заяви б/н від 14 травня 2015 року, відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт. Відповідач після отримання картки, на умовах встановлених банком користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по його рахунку, отже саме момент активації кредитної картки, слід вважати укладення між сторонами кредитного договору. Таким чином, між банком та відповідачем укладено договір відповідно до ч 2 ст 642 ЦК України, який фактично є договором приєднання. В свою чергу, відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви, крім того не спростував, що він не знав про умови кредитування, отже розмір кредитної заборгованості ОСОБА_1 в ході розгляду справи не спростований. Таким чином, судом безпідставно відмовлено у стягненні фактично отриманих кредитних коштів, тіла кредиту та нарахованих відсотків, що є порушенням норм матеріального права. Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданими банком бухгалтерськими документами, а саме розрахунком та випискою по картковому рахунку відповідача, з яких вбачаються всі операції по зняттю кредитних коштів, а також всі операції частково погашення заборгованості. Апелянт наголошує, що заборгованість відповідача за фактично використаними кредитними коштами була належними та допустимими доказами у справі, які не були належним чином досліджені судом, зокрема суд не звернув уваги, що заборгованість за тілом кредиту поточним і простроченим в повному обсязі не погашена, що чітко видно із виписки по рахунку. Крім того, оскільки відповідач вчасно не надавав кошти на погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, тому банк має право на отримання відсотків. Також апелянт посилається, якщо суд вважав що умовами договору не встановлена конкретна відсоткова ставка, тому в цьому разі мав би застосувати ч. 1 ст. 1048 ЦК України та обчислити розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, а не відмовляти в цій частині в задоволенні позову. Тому з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, АТ КБ «Приватбанк» просило скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення яким задольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що 14 травня 2015 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Грошовоми коштами та відповідно кредитною карткою відповідач користувався, періодично витрачаючи кредитні кошти та відповідно періодично погашаючи кредит. Термін дії редиртної картки до січня 2021 року. За розрахунком Банку, доданим до позову, заборгованість відповідача станом на 07 липня 2023 року складає : 89390 грн 46 коп заборгованість за тілом та 9 999 грн 64 коп заборгованості по процентах за користування кредитом, а всього 99 390 грн 10 коп. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Звертаючись до суду з даним позовом банк на підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом надав суду: копію Анкети-заяви ОСОБА_1 від 14 травня 2015 року, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 14 травня 2015 року, за період з 19 лютого 2020 року по 07 литого 2023 року, паспорт споживчого кредиту та Тарифів обслуговування кредитних карт Platinum, World Black Edition, World Elite, Infiniti, VISA Signature та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, довідку про зміну умов кредитування та довідку щодо терміну дії картки, виписку по рахунку позичальника. Однак, підписана відповідачем анкета-заява від 14 травня 2015 року не містить розміру процентної ставки за використання наданих кредитних коштів, а також відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та їх розміру, при цьому вказано, що повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку. На виконання умов цього договору, 12 січня 2018 року ОСОБА_1 було видано кредитну картку типу MasterCard World Black Edition, НОМЕР_1 з терміном дії до 01/ 2021 року. В матеріалах справи наявна роздруківка з тарифами, затвердженими на засіданні правління АТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2019 року за користування карткою «Platinum», World Black Edition, World Elite, Infiniti, VISA Signature, однак вказані тарифи не містять підпису позичальника щодо ознайомлення з ними. Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, також не є належним доказом погодження між сторонами всіх істотних умов банківського договору, оскільки, він містить інформацію про сім типів кредитних карток: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Platinum», «МС World BliackEdition», «MC WorldElite», «Visa Infinite», тобто вказана інформація носить лише інформаційний характер щодо користування різними типами банківських карток, крім того зазначена в паспорті інформація, зберігає чинність та є актуальною з 24.12.2019 до 08.01.2020 року. Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісій, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 не підписував Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку, а тому нарахована банком заборгованість не відповідає умовам, погодженим сторонами при наданні кредитних коштів, відповідно до підписаної відповідачем Анкети-заяви, відтак відсутні підстави щодо стягнення всієї суми заборгованості, включаючи нараховані банком відсотки. Крім того, згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Як передбачено ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. Наслідком невиконання боржником грошового зобов`язання за кредитним договором є сплата ним кредитору неустойки та процентів від простроченої суми. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору, а саме підписаної ним анкета-заява від 14 травня 2015 року ОСОБА_1 було видано кредитну картку типу MasterCard World Black Edition, НОМЕР_1 з терміном дії до 01/ 2021 року. Тобто, фактично, відповідач користувався кредитними коштами за договором № б/н від 14 травня 2015 року та відповідно здійснювати погашення по кредиту через дану картку до 31.01.2021 року. Враховуючи правову природу даного кредитного договору, а саме, що відповідач може періодично брати кредитні кошти та зобов`язаний їх відповідно періодично повертати, то слід дійти висновку, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то момент закінчення строку кредитування за договором № б/н від 14 травня 2015 року збігається зі строком дії картки, тобто в даному випадку 31.01.2021 року. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), від 17 вересня 2014 року (справа № 6-95цс14), від 19 листопада 2014 року (справа № 6-160цс14) та підтримав Верховний Суд у своїй постанові від 06 березня 2018 року, провадження №61-88св17 (справа №2120/12694/12). Оскільки, судом встановлено, що строк дії картки закінчується останнього дня 31 січня 2021 року, отже момент закінчення строку кредитування за договором № б/н від 14 травня 2015 року та виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, теж 31 січня 2021 року. Як вбачається з наданого банком розрахунку та виписки по рахунку відповідача, ОСОБА_1 розпочав користуватися коштами з 12 січня 2018 року, періодично витрачаючи та повертаючи кредитні кошти, 19 лютого 2020 року відповідач в повному обсязі повернув витрачені ним кошти, однак після поповнення своєї картки, в цей же день знову здійснив грошовий переказ кредитних коштів. Однак з огляду на підставу позову лише договір про надання банківських послуг від 14 травня 2015 року, строк дії цього договору, що відповідає строку дії кредитної картки типу MasterCard World Black Edition, 5221191100061752, судом для визначення заборгованості відповідача перед банком враховується період користування кредитними коштами в межах дії договору про надання банківських послуг від 14 травня 2015 року, а саме до 31 січня 2021 року. Згідно виписки по рахунку клієнта за вказаний період часу ОСОБА_1 використав 163 850 грн 43 коп кредитних коштів, які ще до подачі позову були позичальником повернуті банку в повному обсязі. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Оскільки, як встановлено судом позичальник повернув банку використані ним кредитні кошти за період з договір про надання банківських послуг від 14 травня 2015 року по 31 січня 2021 року, тому відсутні підстави для зобов`язання боржника виконати свій обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів шляхом стягення коштів за договором № б/н від 14 травня 2015 року, строк дії якого закінчився 31 січня 2021 року. При цьому, позивачем було надано суду договір укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» у формі електронного документу від 28 січня 2021 року. На виконання вимог якого, 28 січня 2021 року відповідач отримав іншу кредитну картку типу MasterCard World Black Edition, 5221191100805471 з терміном дії до 01/ 2024 року. З 28 січня 2021 року відповідач продовжив користуватися кредитними коштами, періодично витрачаючи кредитні кошти та відповідно періодично погашаючи кредит, згідно кредитної картки типу MasterCard World Black Edition, 5221191100805471, яка була йому видана на підставі підписаного договору про надання банківських послуг у формі електронного документу. Однак звертаючись до суду з позовом, банк як на підставу заявлених позовних вимог посилався лише на підписану позичальником Заяву б/н від 14 травня 2015 року, а не на укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», 28 січня 2021 року договір у формі електронного документу, тому вказаний договір не є предметом розгляду в даній справі. Отже, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично двічі укладалися договори про надання банківських послуг, перший 14 травня 2015 року шляхом підписання Анкети-заяви № б/н, який припинив свою дію 31 січня 2021 року, а другий 28 січня 2021 року в електронній формі. Тому, суд апеляційної інстанції, вважає, що відсутні підстави щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , в межах даної справи відповідно до укладеного у формі електронного документу договору про надання банківських послуг, який підписаний відповідачем 28 січня 2021 року, за період з 28.01.2021 по 07.07.2023 року, так як даний договір не є підставою позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги, що заборгованість відповідача за фактично використаними кредитними коштами була належними та допустимими доказами у справі, які не були належним чином досліджені судом, зокрема суд не звернув уваги, що заборгованість за тілом кредиту поточним і простроченим в повному обсязі не погашена, що чітко видно із виписки по рахунку, відповідач вчасно не надавав кошти на погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, тому банк має право на отримання відсотків, слід відхилити з огляду на мотивувальну частину даної постанови. Також суд не бере до уваги твердження апелянта про можливість судом самостійно стягнути відсотки за користування кредитом на підставі норм ст. 1048 ЦК України. АТ КБ «Приватбанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин з врахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу у суду були відсутні підстави для стягнення процентів у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року. Судді А.М. Костенко Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк