Постанова 4810 № 428/763/21

Справа № 428/763/21 Провадження № 22-ц/810/942/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Луганського В.М., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 вересня 2021 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом у складі: судді Посохова І.С. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25145,29 грн, який мотивувало тим, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву № б/н від 06.08.2012 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, та складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Станом на 20.12.2020 відповідач має заборгованість у загальній сумі 34182,73 грн, яка складається з наступного: 25145,29 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 00,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 25145,29 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 00,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 00,00 грн заборгованість за простроченими відсотками, 9037,44 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 00,00 грн. нарахована пеня, 00,00 грн нарахована комісія. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину заборгованості за кредитом. Тому позивач АТ КБ «Приватбанк», користуючись своїм правом вимагати частину заборгованості, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.08.2012 року у розмірі 25145,29 грн та судовий збір у розмірі 2 270 грн. Від представника відповідача Рудої О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 06.08.2012 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. У вищевказаній Анкеті-заяві відсутня будь-яка позначка щодо бажання отримати кредит, а також відсутній розмір бажаного кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом, порядок та розмір нарахування штрафів за невиконання кредитних зобов`язань, порядок погашення кредиту. Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» за картковим рахунком № НОМЕР_1 змінювався кредитний ліміт наступним чином: 10.12.2013 00,00 грн, 11.02.2016 13400,00 грн, 30.06.2019 00,00 грн. З розрахунку заборгованості за договором б/н від 06.08.2012, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , вбачається, що на думку позивача, станом на 20.12.2020 заборгованість відповідача у загальній сумі становить 34182,73 грн, яка складається з наступного: 25145,29 грн заборгованість за тілом кредиту, 9037,44 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору. Анкета-заява від 06.08.2012, яка була підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про суму кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилань на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Паспорт споживчого кредиту є відмінним за своїм змістом та суттю від довідки про умови кредитування, адже довідка про умови кредитування фіксує факт обізнаності позичальника про конкретні умови надання кредиту, в той час як паспорт споживчого кредиту містить орієнтовні умови, про які сторони можуть домовитися або не домовитися в наліній формі у майбутньому. Отже, підписання позичальником довідок про умови кредитування в даному випадку застосуванню не підлягають. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту не підтверджує наявність домовленості сторін щодо розміру відсотків, неустойки та інших умов кредитного договору. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір процентної ставки, порядок її зміни, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Отже, нарахування АТ КБ «Приватбанк» відповідачу в часті заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит у сумі 9037,44 грн є необґрунтованими. Щодо розрахунку заборгованості здійсненого позивачем, то відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за грошовими коштами виконав у повному обсязі, у зв`язку із чим станом на момент звернення позивача до суду у відповідача відсутня заборгованість. Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що стосовно форми кредитного договору: в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Щодо ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг: позивачем надана до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив в ній, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», підписану Відповідачем власноруч, з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Позивач надає до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Інше має бути спростовано особою, яка не виконує умови договору. Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 вересня 2021 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.08.2012 у сумі 25145,29 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 грн. У задоволенні вимог адвоката Рудої Олени Олексіївни про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь відповідача ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу. Доводами апеляційної скарги є те, що підписана відповідачем анкета-заява б/н від 06.08.2012 не містить домовленості сторін про суму кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилань на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Отже, нарахування Банком відповідачу в частині заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит у сумі 9037,44 грн є необґрунтованими. Щодо фактично отриманих та неповернутих відповідачем коштів, скаржник зазначає, що позивач фактично скористався коштами банку на суму 22369,26 грн, однак фактично повернуто кошти на загальну суму 31957,76 грн, тобто загальна сума сплачених і зарахованих на його рахунок грошових коштів, перевищує суму отриманих останнім кредитних коштів, а тому вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню. Однак в порушення суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки, яку саме суму відповідач повернув позивачу та якою сумою фактично скористався. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25145,29 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 * 100 = 227000 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду не відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично отримав в АТ КБ «Приватбанк» і використав на власний розсуд грошові кошти у сумі 25145,29 грн, але не повернув. Твердження представника відповідача ОСОБА_2 про те, що відповідач отримав 22 366,66 грн, а повернув 32 216,55 грн, а тому він не має заборгованості перед позивачем, суд не прийняв до уваги як помилкові, оскільки судом було уважно досліджено виписку по картковому рахунку відповідача та перевірено розрахунок наведений його представником у відзиві на позов, з яких вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 періодично поповнювалась картка певними сумами. Однак, при здійсненні підрахунку представник відповідача не звернула уваги на те, які суми вносились відповідачем та яка заборгованість у відповідача перед банком існувала на момент внесення цих сум. Також не надано було належної оцінки тому, на погашення чого були направлені банком ці суми (штраф, пеня, відсотки за користування кредитними коштами або тіло кредиту). Внаслідок цього представником відповідача ОСОБА_2 невірно підраховано, що усі внесені відповідачем ОСОБА_1 кошти слід вважати погашенням заборгованості за тілом кредиту. Тому суд вважає позовні вимоги про стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 25 145, 29 грн такими, що підлягають задоволенню, таке відповідає правову висновок, зробленому Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. З огляду на обгрунтованість позовних вимог не підлягає задоволенню і заява відповідача про стягнення на його користь понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що 06.08.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.08.201221 року у розмірі 25145,29 грн, що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, та судовий збір у розмірі 2 270 грн. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу надано кредитні картки НОМЕР_2 терміном дії з 24.10.2012 до 06/15, № НОМЕР_3 терміном дії з 17.12.2015 до 12/19, № НОМЕР_3 терміном дії з 16.06.2016 до 12/19 (а.с. 17). З виписки по рахунку коштів за договором № б/н за період з 13.11.2012 по грудень 2019 року вбачається, що відповідач здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувався за придбані товари і продукти, так й частково погашав кредит (а.с. 13-15). До позовної заяви позивачем додано копію документа, який за своєю формою і змістом є анкетою-заявою, та підписаний ОСОБА_1 , розрахунки заборгованості за договором від 06.08.2012 року, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки, копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, виписку по рахунку за період з 13.11.2012 року по 23.10.2020 року. При цьому, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії, штрафів, розмір і порядок їх нарахування. У анкеті-заяві від 06.08.2012 року, яка підписана відповідачем, відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафів, а саме: їх розмір і порядок нарахування, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів, неустойки (пені, штрафу). Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін,оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (06 серпня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умову будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві погодженої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Отже відсутні підстави для застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про встановлення розміру процентів за користування кредитом. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору від 06.08.2012, наведене свідчить про що непогодження сторонами таких суттєвих умов кредитного договору як сплата процентів за користування кредитними коштами, а також пені, штрафів за невиконання умов кредитного договору, тощо. При цьому колегія судів погоджує довід апеляційної скарги, що застосувавши до правовідносин сторін правового висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, про те, що так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд не надав належної оцінки запереченням відповідача про обов`язок суду перевірити розрахунок заборгованості, наданий позивачем. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем регулярно проводилося зарахування відсотків, погашених за рахунок кредиту, у загальній сумі 34164,63 грн як шляхом внесення відповідачем готівки, так і шляхом списання позивачем відсотків за використання кредитного ліміту, і вказані суми повністю співпадають із наданою позивачем випискою по картковому рахунку. Крім того, позивачем зараховано на погашенні пені 1737,60 грн за період з 01.06.2015 по 30.09.2019 та 6182,45 грн за період з 01.10.2019 по 20.12.2020. Отже, зазначені обставини свідчать про те, що заборгованість за тілом кредиту складається не тільки із витрачених відповідачем кредитних коштів, а й коштів, які відповідач не отримував, і загалом позивачем зараховано на погашенні відсотків та заборгованості по пені, які не погоджені сторонами кредитного договору, 42084,68 грн, що відповідає доводам апеляційної скарги в цій частині. Оскільки вказані суми мали бути зараховані саме на погашення заборгованості по тілу кредиту, розмір якої позивачем визначений як 25145,29 грн, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми з відповідача на користь Банку. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухваленні нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту відмовити. В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 3405 грн, що становить 150 % ставки судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Крім того, відповідачем ставиться питання про стягнення на його користь з позивача понесені витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, у сумі 10 000,00 грн, на підтвердження чого ОСОБА_1 надано копію договору б/н про надання правової допомоги від 19.03.2021, укладеного між адвокатом Рудою О.О. та гр. ОСОБА_1 , в якому сторони домовилися, що за надання правової допомоги клієнт сплачує гонорар залежно від встановлених тарифів на окремі послуги адвоката. Факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг. Відповідно до Акту здачі-прийняття наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги від 19.03.2021 розмір виплати адвокату становить 10 000,00 грн, зокрема за:

1. Вивчення документів, наданих клієнтом, відповідних нормативних актів, консультація, узгодження правової позиції (3 години) 2 000,00 грн;

2. Складання відзиву, направлення відповідачу та до суду (4 години) 6 000,00 грн;

3. Приймання участі у судовому засіданні в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області 2 000,00 грн. Надання всіх вказаних послуг адвокатом відповідачу підтверджено матеріалами справи. Також представник відповідача надала копію прибуткового касового ордеру № 4 від 24.03.2021 про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Рудої О.О. суми в розмірі 10 000,00 грн. Оскільки за змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України відшкодуванню та розподілу між сторонами підлягають витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповідачем надано докази на підтвердження як розміру витрат на професійну правничу допомогу, які стороною позивача не оспорено, то вказані витрати також підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбан» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) 13405 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 16 грудня 2021 року. Судді: