LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд205/2495/18

від 29.11.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3692/23 Справа № 205/2495/18 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Барильської А.П., Космачевської Т.В., секретар Піменова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим зобов`язання, визнання припиненим права застави, припинення застави та зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Басова Н.В., повний текст рішення складено 04 листопада 2022 року), В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим зобов`язання, визнання припиненим права застави, припинення застави та зобов`язання вчинити певні дії та з урахуванням збільшених позовних вимог просив: визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року в зв`язку з його виконанням проведеним належним чином; визнати припиненим право застави по договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року; припинити приватне обтяження заставу рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (насправді за техпаспортом реальний номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 ; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» вчинити дії, а саме: подавати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження застави рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (насправді за техпаспортом реальний номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 і подальше вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим зобов`язання, визнання припиненим права застави, припинення застави та зобов`язання вчинити певні дії задоволені. Визнано припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» по кредитному договору № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року в зв`язку з його виконанням проведеним належним чином. Визнано припиненим право застави по договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року. Припинено приватне обтяження заставу рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (за техпаспортом номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 . Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» вчинити дії, а саме: подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження застави рухомого майна, зареєстроване 13.02.2018 року о 15:48:50 за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (за техпаспортом номер державної реєстрації НОМЕР_3 ) з забороною відчужувати щодо боржника ОСОБА_1 і подальше вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 022,40 грн. Із вказаним рішенням суду не погодилась представник АТ КБ «ПриватБанк» Істамова І.В., та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором, відсутні правові підстави для визнання зобов`язань за кредитним договором виконаними. Наголошує на тому, що ані кредитним договором, ані діючим законодавством не передбачено, що ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості з боржника є підставою для припинення правовідносин сторін за кредитною угодою. ОСОБА_2 просила рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін. Зокрема, у своєму відзиві зазначає, що кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір заборгованості, але і повинен підтвердити ії існування документально. Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступного. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого наразі є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNZ0AE000002277, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 11 096,98 доларів США на купівлю автомобіля, а також 3 315,00 доларів США на сплату платежів, 6,81 доларів США за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 104 долари США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 39,04 доларів США на сплату страхових платежів, 547,14 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати (а.с. 4-6, том 1). Відповідно до умов кредитного договору щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 252,52 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди. В пункті 7.4 кредитного договору сторони погодили, що при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,19 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. 18 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави № DNZ0AE00000227, згідно з яким відповідач у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передав у заставу банку належний йому на праві власності легковий автомобіль КІА, модель SEPHIA, 2003 року випуску, № НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 (а.с. 7-12, том 1). У листопаді 2008 року банк підвищив відсоткову ставку за кредитом, наданим ОСОБА_1 , з 10,08 % до 12,12 % на рік. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій з підвищення відсоткової ставки незаконними та визнання кредитного договору недійсним було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2015 року, було відмовлено в позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, заявленому з підстав розбіжностей між екземплярами договору та неналежності підпису в договорі. У березні 2009 року банк направив ОСОБА_1 письмове повідомлення з вимогою про погашення не пізніше 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення простроченої заборгованості, зазначивши, що в разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк на підставі ст. 1050 ЦК України та умов договору банк вимагає повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції на 31 день з дати одержання цього повідомлення, а також про свій намір звернути стягнення на предмет застави. 15 квітня 2009 року банком на ім`я ОСОБА_1 повторно була направлена письмова вимога, в якій банк, посилаючись на статтю 1050 ЦК України та умови договору, вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції в тижневий термін з дати одержання цього повідомлення та попередив про намір звернути стягнення на предмет застави. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитним договором було розраховано станом на 23 жовтня 2012 року в розмірі 8 733,33 доларів США, з яких: 5 404,67 доларів США заборгованість за кредитом; 2 236,88 доларів США заборгованість за процентами; 172,15 доларів США заборгованість із комісії; 919,63 доларів США заборгованість із пені. У березні 2009 року банк направив ОСОБА_1 письмове повідомлення про дострокове повернення суми кредиту в порядку ст. 1050 ЦК України на 31 день з дати одержання цього повідомлення. Відповідач надав пояснення що вказене повідомлення він отримав 11 березня 2009 року. Позивачем зазначені доводи не спростовані. Таким чином, вручивши відповідачу згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України письмове повідомлення про дострокове погашення суми кредиту, нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій на 31 день з дати отримання цього повідомлення банк у квітні 2009 року змінив термін виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому суд вважає, що вимога банку про звернення стягнення на предмет застави та стягнення суми в рахунок погашення заборгованості за процентами та пенею, нарахованими після 11 квітня 2009 року, є необґрунтованою. З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11 квітня 2009 року заборгованість за кредитним договором № DNZ0AE000002277 від 18 липня 2007 року становила 8 515,99 доларів США, а саме: заборгованість за тілом кредиту 8 370,67 доларів США (8 199,13 + 171,54), заборгованість за процентами 139,53 доларів США, заборгованість за пенею 5,79 доларів США (підлягає сплаті в гривні). В свою чергу відповідачем на час звернення позивача з позовом було сплачено в рахунок погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та пені 12 272,24 доларів США, зокрема в період з 12 квітня 2009 року по 29 серпня 2011 року 6 787,33 доларів США, що безпосередньо підтверджується випискою по рахунку, наданою банком, та розрахунками, складеними відповідачем, які узгоджуються між собою. Вищезазначені обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, яким у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , АТ «Акцент-Банк» про звернення стягнення на предмет застави та стягнення суми відмовлено (а.с. 15-26, том 2). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 55418365, виданого 16.04.2018 року є чинним обтяження, зареєстроване 13.02.2018 року за № 16715427 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави рухомого майна № DNZ0AE00000227 від 18.07.2007 року на автомобіль Kia Sephia, 2003р., номер шасі: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 (за техпаспортом номер державної реєстрації НОМЕР_3 ), відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати (а.с. 23-24, том 1). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та доведеним належними доказами. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки банк, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору звернувся до позичальника з вимогою про дострокове виконання умов договору, у відповідності до ст. 1050 ЦК України, змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором, таким чином було змінено строк дії договору. Після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові по справі № 175/4753/15-ц від 06 лютого 2019 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про заставу» у разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченою заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо внесена в депозит сума повністю покриває борг, застава припиняється. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до приписів ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється із припиненням забезпеченого заставою зобов`язання. Згідно до частин 5, 6 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача. Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка регулює порядок внесення записів до Державного реєстру, після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків. Аналогічно урегульовано вказане питання і у Порядку ведення Державного реєстр обтяжень рухомого майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830, відповідно до пункту 24 якого, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку д реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження, обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяженні протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження виключення його з Реєстру. Тобто, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень», у разі невжиття заходів обтяжувачем щодо припинення обтяження та не подання ним та не внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису, не передбачено крім як припинення обтяження на підставі рішення суду. У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц). Встановивши, що Банком було змінено термін виконання зобов`язання кредитного договору від 18 липня 2007 року, шляхом вручення позивачу 11 березня 2009 року повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів (т.1 а.с.62), а у свою чергу ОСОБА_1 дана заборгованість була погашена на загальну суму 12 272 доларів США, що підтверджується наявним розрахуноком в матеріалах справи, то апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки нарахування інших сум заборгованості після отримання позивачем вимоги у 2009 році є безпідставними. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів перевірила доводи апеляційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2023 року. Судді: О. В. Халаджи А.П. Барильська Т.В. Космачевська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»