Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8431/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" листопада 2023 р. Справа№ 910/8431/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Копитової О.С. суддів: Полякова Б.М. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О. та представників сторін: від апелянта - Ковальчук Р.В., Хименко Ю.О. - особисто, розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі №910/8431/22 в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Лященка С.С. про закриття провадження у справі відмовлено. Затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 910/8431/22. План реструктуризації боргів боржника по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 у справі №910/8431/22 набирає чинності з 21.06.2023 року і є обов`язковим для ОСОБА_1 та акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі по тексту - АТ «Державний ощадний банк України»). З 21.06.2023 року вимоги АТ «Державний ощадний банк України» включені до плану реструктуризації боргів боржника по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 , можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в такому плані реструктуризації боргів боржника. Клопотання керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Лященка С.С. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого задоволено. Затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Лященку С.С. за період виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №910/8431/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з 17.01.2023 року по 29.05.2023 року в розмірі 58 874,84 грн., здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого в розмірі 5 354,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Лященка С.С. витрати на виплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень керуючого реструктуризацією ОСОБА_1 з 17.01.2023 року по 29.05.2023 року в розмірі 64 229,13грн. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, АТ «Державний ощадний банк України» (надалі по тексту - апелянт, Банк) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22 повністю та ухвалити нове рішення у справі про закриття провадження у справі № 910/8431/22 на підставі ч.11 ст.126 Кодексу України з процедур банкрутства та стягнення з ОСОБА_1 на користь Лященка С.С. витрат, понесених під час виконання ним обов`язків керуючого реструктуризацією. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що вважає, оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає завданням Кодексу України з процедур банкрутства. Апелянт зазначає, що місцевим судом не враховано, що боржником тричі пропонувались плани реструктуризації боргів, і кожного разу перед зміною плану відбувались події або повідомлялась інформація, що спонукала боржника вносити зміни до плану та надавати кращу пропозицію щодо погашення вимог кредитора; до місцевого суду тричі надходили клопотання про закриття провадження у справі на підставі ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства в яких акцентувалась увага суду на тому, що боржником після спливу трьох місяців не запропоновано реального плану реструктуризації боргів та не погоджено його з кредитором, що свідчить про те, що боржник не переслідує мету погасити наявну заборгованість перед кредитором, а лише намагається шляхом реструктуризації заборгованості списати з себе майже всю заборгованість. Також апелянт наголошує і на тому, що представником Банку неодноразово надавались місцевому суду пояснення про недобросовісну поведінку боржника, однак судом твердження Банку не враховано. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає і про те, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою місцевого суду і в частині стягнення з боржника винагороди керуючого реструктуризацією нарахованої після закінчення стягнення 120-денного строку з дня відкриття провадження у справі №910/8431/22, оскільки на його думку, останній неналежним чином виконував свої обов`язки, зокрема, щодо перевірки майнового стану та декларацій, що призвело до порушення строків, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.07.2023, апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Козир Т.П., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8431/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. 31.07.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року надійшли матеріали справи № 910/8431/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 року, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 року про звільнення судді Грека Б.М., який є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 року клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22 задоволено. Поновлено АТ «Державний ощадний банк України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22. Розгляд апеляційної скарги АТ «Державний ощадний банк України» призначено на 11.10.2023 року. 03.10.2023 року через відділ документообігу суду від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги Банку та залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22 без змін. В обґрунтуваннях поданого відзиву боржник зазначає, що неодноразова зміна плану реструктуризації боргу свідчить не про намагання уникнення зобов`язань перед кредитором, а про кроки на зустріч, та намагання досягнути компромісу за рахунок обмеження побутових потреб сім`ї. Боржник вважає, що судом першої інстанції прийнята ухвала саме на встановлення компромісу та забезпечення балансу інтересів, виходячи з можливості родини боржника, яка виживає на одну заробітну плату чоловіка в розмірі 25 000,00 грн., з результатів примусового стягнення за попередні роки в розмірі 0,00 грн. та з перспектив примусового стягнення з боржника в найближчому майбутньому в розмірі 0,00 грн. Боржник наголошує на тому, що після затвердження судом першої інстанції плану реструктуризації, останній намагається відразу почати його виконання. Боржник зазначає, що останнім було надіслано Банку листи щодо отримання реквізитів рахунку для внесення оплат згідно плану реструктуризації, однак було отримано відповідь про неможливість їх надання, оскільки ухвала господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22 про затвердження плану реструктуризації оскаржується в апеляційній інстанції. 09.10.2023 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Лященка С.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду та прийняти нове рішення, яким визнати боржника ОСОБА_1 банкрутом та застосувати процедуру погашення боргів щодо ОСОБА_1 . В обґрунтуваннях поданого відзиву арбітражний керуючий зазначає, що в даній справі відсутні підстави для закриття провадження по справі про банкрутство боржника, оскільки встановлена неплатоспроможність боржника, встановлена порядність через аналіз дій боржника, по-перше, до відкриття провадження, по-друге, під час провадження, по-третє, після затвердження плану реструктуризації. Також відсутні ознаки недобросовісності - приховування власного майна, доходів, приховування майна та доходів членів сім`ї. Таким чином, арбітражний керуючий вважає, що суд першої інстанції використовуючи дискрецію, мав визнати боржника банкрутом та застосувати процедуру погашення боргів. У судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2023 року. 08.11.2023 року в судове засідання з`явилися представник апелянта та боржник особисто та надали пояснення по справі. В судовому засіданні 08.11.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства. Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника. Відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 1 733 847,95 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2022 року заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 року відкрито провадження у справі № 910/8431/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Лященка С.С., призначено попереднє засідання призначено. Оголошення про відкриття провадження у справі № 910/8431/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.12.2022 року за № 69652. Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . 29. 11.2022 року до господарського суду міста Києва надійшла заява АТ «Державний ощадний банк України» з кредиторськими вимогами до боржника. Ухвалою попереднього засідання від 01.02.2023 року визнано кредитором у справі № 910/8431/22 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 АТ «Державний ощадний банк України» на суму 1 731 322,85 грн. Призначено підсумкове засідання суду. До господарського суду міста Києва керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Лященко С.С. було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі рішення зборів кредиторів про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі №910/8431/22 в задоволенні клопотання реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Лященка С.С. про закриття провадження у справі відмовлено. Затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 910/8431/22. Вирішено інші процесуальні питання. Обґрунтовуючи прийняту ухвалу місцевий суд зазначив, що законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Місцевий суд встановив, що запропонований боржником проект плану реструктуризації боргів, на відміну від двох попередніх, передбачає погашення заборгованості перед Банком протягом десяти років, а також погашення заборгованості в розмірі 864 000,00 грн., що становить 50,23 % вимог другої черги реєстру вимог кредиторів боржника. При цьому, судом враховано, що єдиним джерелом доходу сім`ї боржника є заробітна плата чоловіка боржника, а також наведені боржником обставини неможливості отримання доходу ОСОБА_1 . Приймаючи рішення, місцевий суд дійшов висновку, що поданий боржник план реструктуризації відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства і відповідно підлягає затвердженню. Зазначена ухвала суду і переглядається в апеляційному порядку. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника апелянта та боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги АТ «Державний ощадний банк України» слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року - залишити без змін, виходячи з наступного. За ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства «Відновлення платоспроможності фізичної особи» (ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства ). Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.06.2023 року відбулися чергові збори кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Так, зборами кредиторів були прийняті наступні рішення, а саме: не схвалювати план реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; звернутися до господарського суду міста Києва із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність з визначеним змістом клопотання та уповноважити на звернення до господарського суду міста Києва з клопотанням про закриття провадження у справі керуючого реструктуризацією Лященка С.С . Планом реструктуризації, який розглядався на зборах кредиторів 09.06.2023, визначені наступні умови реструктуризації боргів ОСОБА_1 : 1) витрати на оплату судового збору Банку в розмірі 4 962,00 грн (судовий збір за подання заяви про грошові вимоги до боржника) погашається протягом п`яти днів з дати затвердження Плану реструктуризації; 2) кредиторські вимоги Банку погашаються щомісячними платежами в розмірі 7 200,00 грн протягом десяти років, що в загальній сумі складатиме 864 000,00 грн (7 200,00 грн *120 місяців = 864 000,00 грн); 3) сума, кредиторських вимог, що буде прощена у разі виконання плану реструктуризації: 853 788,07 грн, що становить 49,7 % вимог другої черги; 8 572,78 грн, що становить 100 % вимог третьої черги; 4) середньомісячний дохід Боржника - ОСОБА_1 складає 0,00 грн.; 5) виконання плану реструктуризації боргів Боржником планується здійснювати за рахунок середньомісячного доходу її чоловіка ОСОБА_3 в розмірі 25 000,00 грн, який буде погашати за ОСОБА_1 щомісячно по 7 200,00 грн.; 6) сума яка залишатиметься на задоволення побутових потреб Боржника, чоловіка та дитини з щомісячного доходу чоловіка становить 13 000,00 грн. За переконанням Банку запропонований ОСОБА_1 проект плану реструктуризації боргів, є фіктивним, не відповідає меті і завданням процедури реструктуризації боргів, оскільки Боржник намагається за рахунок передбаченої ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства процедури списати з себе заборгованість за кредитним договором, а не виконати взяті на себе грошові зобов`язання за допомогою реструктуризації заборгованості. Банк вважає, що наданий проект Плану реструктуризації боргів не схвалений на зборах кредиторів, оскільки його умови є неприйнятними для кредитора та передбачають замість погашення заборгованості за кредитом за визнаними грошовими вимогами списання половини суми визнаних грошових вимог, при тому, що боржник не отримує та не планує протягом строку реструктуризації отримувати дохід, а чоловік боржника міг запропонувати Банку, при його щомісячному доходу в сумі 25 000,00 грн., реальний план реструктуризації за яким він зміг би погасити протягом десяти і більше років всю суму грошових вимог, заявлених Банком. Суд першої інстанції, надавши оцінку рішенню кредиторів (до боржника звернувся єдиний кредитор в справі про банкрутство АТ «Державний ощадний банк України») про закриття провадження по справі про банкрутство ОСОБА_1 та поданий боржником план реструктуризації боргів, дійшов висновку щодо можливості затвердження плану реструктуризації боргів боржника на визначених боржником умовах. Апеляційний суд дослідивши матеріали справи, погоджується з такими висновками боржника в силу наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства, до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства). Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст.ст. 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України). Тому до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч.2 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116 та ч. 7 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст 125 Кодексу України з процедур банкрутства); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч.1 ст. 128 Кодексу України з процедур банкрутства). Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства , якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Тобто, за визначених вказаною нормою умов господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи, зокрема: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. При цьому, запроваджуючи такі альтернативні дії суду законодавець не визначив їх, як безумовні та обов`язкові та не визначив для суду обмежень застосувавши судовий розсуд розглянути запропонований боржником план реструктуризації боргів, та дослідити з яких саме обставин вказаний план не був підтриманий кредиторами. Небажання кредитора входити в процедуру реструктуризації або навіть в процедуру погашення боргів та наполягання на закритті провадження по справі про банкрутство має бути обґрунтованим, і підтверджувати саме неможливість досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів, а не базуватись лише на такому небажанні. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на «добровільність банкрутства» фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей. За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення є можливість суду прийняти такий варіант рішення, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредитором власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. У випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності боржника, за інших - у діях/бездіяльності кредиторів, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність. Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника або затвердження плану реструктуризації боргів поданого боржником. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки, тощо. При цьому і керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника. Добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства. Як вказано вище, за замістом приписів ч.11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. При цьому вказані приписи не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі,на чому наполягає кредитор, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.09.2023 року № 908/3839/21, від 22.09.2021 року № 910/6639/20.від 26.05.2022 року № 903/806/20. Як вбачається з матеріалів даної справи, згідно з умовами договору про іпотечний кредит № 3779 від 27.08.2008 року та іпотечного договору №12983, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 5076, ОСОБА_3 (чоловік боржника) було надано кредит в сумі 80 000,00 доларів США на придбання квартири за договором купівлі-продажу, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; , загальною площею 30,90 кв.м., житловою площею 13,30 кв.м. В подальшому, 10.09.2018 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , продано згідно з договором купівлі-продажу квартири від 10.09.2018 за 462 851,00 грн ОСОБА_4 , кошти від реалізації квартири були направлені на погашення вимог АТ АТ «Державний ощадний банк України». З пояснень боржника вбачається, що боржник та його сім`я проживають у вищезазначеній квартирі та сплачують за проживання в ній лише комунальні платежі (1 500,00 - 2 000,00 грн). Також відповідно до декларацій про майновий стан боржника за 2019 - 2021 роки боржник фактично проживав в цій квартирі протягом 2019 - 2021 років. Відповідно до ч. 6 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п`яти років. У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати 10 років. За вмотивованим клопотанням боржника та за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк. Як зазначалося вище, Планом реструктуризації, який розглядався на зборах кредиторів 09.06.2023 року, визначені наступні умови реструктуризації боргів ОСОБА_1 : 1) витрати на оплату судового збору Банку в розмірі 4 962,00 грн (судовий збір за подання заяви про грошові вимоги до боржника) погашається протягом п`яти днів з дати затвердження Плану реструктуризації; 2) кредиторські вимоги Банку погашаються щомісячними платежами в розмірі 7 200,00 грн протягом десяти років, що в загальній сумі складатиме 864 000,00 грн (7 200,00 грн *120 місяців = 864 000,00 грн); 3) сума, кредиторських вимог, що буде прощена у разі виконання плану реструктуризації: 853 788,07 грн, що становить 49,7 % вимог другої черги; 8 572,78 грн, що становить 100 % вимог третьої черги; 4) середньомісячний дохід Боржника - ОСОБА_1 складає 0,00 грн.; 5) виконання плану реструктуризації боргів Боржником планується здійснювати за рахунок середньомісячного доходу її чоловіка ОСОБА_3 в розмірі 25 000,00 грн, який буде погашати за ОСОБА_1 щомісячно по 7 200,00 грн.; 6) сума яка залишатиметься на задоволення побутових потреб Боржника, чоловіка та дитини з щомісячного доходу чоловіка становить 13 000,00 грн. Судом враховано що запропонований боржником проект Плану реструктуризації боргів, на відміну від двох попередніх, передбачає погашення заборгованості перед Банком протягом десяти років, а також погашення заборгованості в розмірі 864 000,00 грн., що становить 50,23 % вимог другої черги реєстру вимог кредиторів боржника. При цьому, судом враховано, що єдиним джерелом доходу сім`ї боржника є заробітна плата чоловіка боржника, а також наведені боржником обставини неможливості отримання доходу ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, виходячи з принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст. ст. 3 та 13 Цивільного кодексу України, а також основної мети інституту неплатоспроможності фізичних осіб, перевіривши зміст поданого боржником плану реструктуризації, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що поданий боржником план реструктуризації відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства. Твердження апелянта щодо «недобросовісної поведінки» боржника відхиляються судом апеляційної інстанції як такі, що спростовуються матеріалами справи. Сам банк в своїх поясненнях вказує на те, що боржником тричі змінювався план реструктуризації боргів і змінювався саме в сторону покращення умов для задоволення вимог баку, при цьому банк вказані умови не влаштовували. Приймаючи рішення, колегія суддів враховує і той факт, що банком вчинялись дії щодо примусового погашення заборгованості боржника, який не є основним боржником за кредитними зобов`язаннями, а є поручителем, кредитні кошти були надані саме на придбання житла, а також те, що квартира, що була придбана за рахунок кредитних коштів вже реалізована і кошти направлені на погашення заборгованості перед банком. Крім того, матеріалами справи підтверджено та апелянтом не заперечується, що розмір кредиторських вимог на які заявився банк, є залишком від загальної суми боргу. Також суд враховує і той факт, що боржник не наполягає на своєму банкрутстві та переході до процедури погашення боргів, а має намір виконати свої зобов`язання та здійснити погашення заборгованості перед банком в добровільному порядку. Вказані обставини, на думку апеляційного суду свідчать про добросовісність боржника в справі про банкрутство, на встановленні якої наполягає Верховний Суд в своїх численних постановах. Доказів зворотнього банком не доведено. Таким чином, підстав для скасування ухвали господарського суду Київської області від 20.06.2022 року у справі №911/500/21 не вбачається. При цьому колегія суддів в повному обсязі підтримує позицію суду першої інстанції щодо затвердження звіту арбітражного керуючого та стягнення з боржника на його користь витрат на виплату грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 64 229,13 грн. Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростували висновків суду першої інстанції в цій частині. В матеріалах справи наявні звіти арбітражного керуючого, які відображають обсяги виконаної роботі за вказаний період. Боржником, з якого судом першої інстанції присуджено стягнення вказаних сум ухвала суду не оскаржується, заперечень щодо діяльності арбітражного керуючого не зазначено. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права місцевим судом. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі № 910/8431/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року у справі №910/8431/22 залишити без змін.

3. Справу №910/8431/22 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2023 року Головуючий суддя О.С. Копитова Судді Б.М. Поляков О.М. Остапенко