Постанова Миколаївський апеляційний суд № 467/997/23

30.11.23 33/812/520/23 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 467/997/23 Головуючий у місцевому судді Кологрива Т.М. Провадження № 33/812/520/23 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Темнікової В.І., за участю секретаря - Горенко Ю.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Умарової Р.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого- старшим майстром з ремонту устаткування ВП «Південноукраїнська АЕС», притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік,- в с т а н о в и в: Відповідно до постанови Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2023 року, водій ОСОБА_1 06 серпня 2023 о 11.11 год. по вул. Пушкіна с. Іванівка Вознесенського району Миколаївської області керував транспортним засобом мопедом «Ямаха» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» та від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн в дохід держави. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2023 року та закрити провадження у справі. В апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що він чекав повістку у суд, але так її і не отримав, тому не міг використати своє законне право на захист себе у судовому порядку. Вважає, що суд першої інстанції допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів, а відсутність сторони обвинувачення під час провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП є підставою для задоволення заяв та визнання порушення §1 статті 6 Конвенції. Також ОСОБА_1 вказує, що є інвалідом третьої групи і має онкозахворювання легенів, то ж зловживати спиртними напоями в силу своєї хвороби не має можливості. 06 серпня 2023 року його зупинили працівники поліції, не повідомили свого імені та причин зупинки, пред`явили вимогу про надання їм посвідчення, чим грубо порушили ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу з докладним описом підстави для зупинки, визначеної в статті 35 Закону України «Про Національну поліції». Також вказує, що звертаючись до водія, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на його вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформації, не випускаючи його з рук. Тож вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог наведених вище нормативних актів, так як і суд не посилається на такий доказ щодо правомірності його зупинки. З цією викладеною позицією Верховного Суду в частині розгляду справ по статті 130 КУпАП погодилися апеляційні суди по справі № 722/554/22 від 02.06.2022 року, 723/1069/22 від 02.06.2022 року, 723/29/22 від 12.04.2022 року, 720/1324/21 від 04.11.2021 року, 718/928/21 від 14.07.2021 року. Також вважає, що пропозиція поліції пройти тест на алкотестер «Драгер» на стан сп`яніння є поза законом, оскільки відповідно до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення не містить оцінки відповідності та державної реєстрації. До того ж пунктом 1 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я, МВС від 09.11.2015 р. №1452/735 (надалі - Інструкція) встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Крім того, судом першої інстанції не вказано чи забезпечували працівники поліції проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Жодного направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я він не отримав, а він лише не погоджувався з проходженням тесту на місці зупинки. Аналіз п.8 Розділу II Інструкції та додатку 1 до цієї Інструкції свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Працівниками поліції таких дій вчинено не було. Також зазначає, що у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення поліцейськими зазначено лише один вид сп`яніння - «запах з роту». Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. Дана постанова Пленуму приймалася судом для забезпечення належного розгляду справ по статті 130 КУпАП (п.1 згаданого пленуму). Крім того, звертає увагу на те, що його згода у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення була написана на вимогу поліції під їх диктовку. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. З огляду на викладене, вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Згідно із пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил). Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушень, передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП. Так, згідно ч. 1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину). Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998). Системний аналіз норм ст. 130 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням /обвинуваченням. При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції). Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Оскаржена постанова судді не відповідає наведеним положенням закону. Відповідно до частин 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Аналіз наявних в матеріалах справи доказів, свідчить про те, що викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами. Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 481022 від 06 серпня 2023 та відеозаписом з камер поліцейських. Пункт 2.5 ПДР України дійсно зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Проте слід зазначити, що відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку та процедури проведення огляду. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок). Так, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Пункт 3 зазначеного Порядку передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров`я. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.7,8 Порядку). Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 р. також передбачає проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом та лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Аналіз викладених вище норм права свідчить про те, що підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку безумовно є та обставина, що водій відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою технічних засобів, та в медичному закладі. Зазначена відмова має бути зафіксована поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису. Недотримання визначеної законом процедури має наслідком її недійсність, що встановлено ч.5 ст.266 КУпАП. Із складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 481022 від 06.08.2023 вбачається, що 06 серпня 2023 року о 11 год. 11 хв. Миколаївська область Вознесенський район с. Іванівка вул. Пушкіна, водій ОСОБА_1 керував мопедом «Ямаха», д/н НОМЕР_1 з явними ознаками сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з рота. Від продуття приладу «Драгер» на місці зупинки відмовився на відео, від проходження огляду на стан сп`яніння у Южноукраїнській міській лікарні відмовився на відео. Вказаними діями, порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність. Поліцейським згідно вимог ч.2 ст.266 КУпАП під час фіксації процедури огляду використовувались спеціальні технічні засоби відеозапису. Долучений працівниками поліції до матеріалів справи відеозапис підтверджує, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що причиною зупинки стало те, що він їхав на мопеді без шолому. Після встановлення особи, працівник поліції запитав ОСОБА_1 чи вживав він спиртні напої, на що останній повідомив, що «сьогодні не вживав, пив учора». Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що в нього є підозра, що останній знаходиться в стані алкогольного сп`яніння та запропонував ОСОБА_1 на місці зупинки продути алкотестер Драгер, а також роз`яснив ОСОБА_1 , що він також має право відмовитись від продуття алкотестеру «Драгер». ОСОБА_1 заперечував алкогольне сп`яніння, проте відмовився від продуття алкотестеру Драгеру на місці зупинки, пояснюючи це тим, що не знає, що покаже алкотестер, оскільки «вчора він пив, сьогодні випив квас». Після чого працівник поліції повідомив, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Таким чином, на відеозаписі працівників поліції зафіксовано що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу алкотестер «Драгер». Втім, поліцейськими не було роз`яснено йому, що в зв`язку з відмовою від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, він має право пройти огляд у медичному закладі та не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Зазначене вище є істотним порушенням встановленої законом (ч.3 ст.266 КУпАП) процедури огляду водія на стан сп`яніння, що має наслідком її недійсність (ч.5 ст.266 КУпАП). Як пояснив ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, працівники поліції після зупинки спочатку сказали, що їм не подобається його вигляд, а після перевірки документів сказали, що в нього є ознаки сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», а якщо прилад щось покаже, то на нього буде складено протокол, тому, він дуже розхвилювався та відмовився від продуття Драгера. Працівники поліції не поцікавилися чому він відмовляється, а причиною було те, що через видалення частини легень у зв`язку з його хворобою, він має труднощі з диханням і міг почати задихатися під час продуття алкотестера, проте про це сам він поліцейським не повідомляв. Пройти огляд в медичному закладі працівника поліції не пропонували, а сам він не знає процедуру проходження огляду. Крім того, з відеозапису вбачається, що перед пропозицією пройти огляд на стан сп`яніння, поліцейським не були озвучені правопорушнику конкретні ознаки, які викликали у поліцейського підозру, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Матеріали справи також не містять відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що є обов`язком поліцейського згідно зі ст. 266 КУпАП, Проаналізувавши зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду та що він відмовився пройти такий огляд. Погоджується апеляційний суд також з тим, що поліцейським не були озвучені правопорушнику конкретні ознаки, які викликали у поліцейського підозру, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. В той же час хворобливий стан ОСОБА_1 , на який він посилався, підтверджено матеріалами справи, в тому числі і копією Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААБ №409475від 12.10.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 повторно встановлена третя група інвалідності до 01 жовтня 2023 року. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій". Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Крім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами. За такого, до даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, апеляційний суд відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту що, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився в установленому законом порядку від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема, у медичному закладі. Враховує апеляційний суд також те, що протокол про адміністративне правопорушення є специфічним доказом у справі, оскільки за змістом статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається про вже вчинене правопорушення. Тобто його складанню мали передувати, відповідно до фактичних обставин справи, яка переглядається, встановлення як факту керування особою транспортним засобом, виявлення ознак, які давали підстави для обґрунтованої підозри вживання особою спиртних напоїв, так і проведення огляду водія з метою встановлення стану сп`яніння, проведеного у встановленому законом порядку, тоді як належні та допустимі докази проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні. Не спростовують такий висновок і підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 481022 від 06 серпня 2023 року без заперечень та викладені ним пояснення в протоколі про згоду з ним, оскільки як пояснив в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , він це зробив на вимогу поліції, при цьому протокол про адміністративне правопорушення не був зачитаний працівниками поліції, що не спростовується відеозаписом. Слід також врахувати, що особа, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення (за аналогією з КПК України), має право на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Показання правопорушника (обвинуваченого) є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду. Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє правоохоронні органи та суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності. Водночас регламентований ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов`язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо правопорушник (обвинувачений) посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання правопорушника (обвинуваченого) підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах адміністративного чи кримінального провадження. У даній справі під час складання матеріалів адміністративного провадження, правоохоронним органом, крім визнання вини в порушенні ПДР самим правопорушником, не було зібрано достатньої кількості інших безспірних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а наявні в матеріалах справи докази цього не підтверджують. З урахуванням викладеного письмові пояснення ОСОБА_1 , викладені в тексті протоколу про адміністративне правопорушення, добровільність написання яких заперечується правопорушником у суді, самі по собі без підтвердження їх іншими належними та допустимими доказами у справі, не можуть бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчинення правопорушення. За такого, до даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, апеляційний суд відноситься критично, оскільки інші належні та допустимі докази у справі не підтверджують того факту що, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що в матеріалах справи відсутня достатня кількість належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 06 серпня 2023 року о 11 годині 11 хвилин в с. Іванівка Вознесенського району Миколаївської області, по вул. Пушкіна, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Тому, з огляду на те, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, в тому числі алкогольного сп`яніння, а у справі відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі у встановленому законом порядку, та враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, слід дійти висновку про не встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи "Ван де Хурк проти Нідерландів", §61, "Болдеа проти Румунії", §30, "Морейра Феррейра проти Португалії", § 84). Інші доводи апеляційної скарги не мають вирішального правового значення з огляду на встановлені вище порушення вимог статті 266 КУпАП. Отже, висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 481022 від 06 серпня 2023р., не ґрунтуються на доказах у справі і є неправильними, у зв`язку із чим постанова судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд , П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік - скасувати. Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.І. Темнікова