Постанова Волинський апеляційний суд № 161/8859/23

Справа № 161/8859/23 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/1104/23 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 листопада 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Шевчук Л.Я., з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І., прокурора Костюк Н.В., представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гаврилюк М.О., представника відповідача Гринчука І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, зобов`язання повернути в комунальну власність земельну ділянку, за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури - Олександра Бабенкова на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2023 року, В С Т А Н О В И В: 30.05.2023 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області (далі позивач) в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області (далі Боратинська сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд: визнати недійсною додаткову угоду від 15.05.2020 року до Договору водних об`єктів та земель водного фонду, укладеного 07.03.2007 року між Боратинською сільською радою в особі сільського голови Яручика С.О. та ОСОБА_1 , який зареєстровано в книзі державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок 27.06.2007 року за № 040707600007; скасувати в Державному реєстрі речових прав а нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 0722880700:01:001:1098; зобов`язати ОСОБА_1 повернути, а Боратинську сільську раду прийняти за актом прийому-передачі земельну ділянку із кадастровим номером 0722880700:01:001:1098; стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури понесені судові витрати зі сплати судового збору. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2023 року позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, зобов`язання повернути в комунальну власність земельну ділянку залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаним судовийм рішенням, заступник керівника Волинської обласної прокуратури Бабенков О. подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає помилковим висновок суду про не доведеність підстав для представництва прокурором інтересів суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого подана дана позовна заява. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши прокурора, представника Держгеокадастру, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду з зазначеним позовом, прокурором не виконані вимоги ЗУ «Про прокуратуру». Позов подано з порушенням встановленого Законом порядку. В позовній заяві не наведені докази невиконання чи неналежного виконання Боратиською сільською радою своїх повноважень, що тягне за собою порушення інтересів держави. Такий висновок суду є передчасним та зроблений з порушенням норм процесуального права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII). Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. У частині третій статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2). якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)). При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо. У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону № 1697-VII. На думку Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання. У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування. В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначено, що прокурором до позову долучено виключно запити прокурора про надання інформації та отримані на них відповіді Боратинської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, які не містять жодних відомостей про наявність порушень з боку ОСОБА_1 , а тому прокурором не могло бути констатовано невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави у розумний строк та не отримано від них немотивованої відмови. Водночас, судом не взято до уваги листи Луцької окружної прокуратури від 15.05.2023 №53-4258 вих-23 та №53-4259 вих-23, адресовані Боратинській сільській раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області щодо ініціювання пред`явлення позову в їх інтересах. У вказаних листах зазначено інформацію про ініціювання пред`явлення прокурором позову до суду. Також не досліджено відповіді на зазначені листи, які отримано прокурором до пред`явлення позову до суду. Зокрема, у листі від 26.05.2023 №587/1.19/2-23 Боратинська сільська рада повідомила Луцьку окружну прокуратуру про відсутність коштів для сплати судового збору, при цьому, жодних заперечень проти пред`явлення позову прокурором не висловила. У відповіді від 19.05.2023 №10-3-0.42-1830/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області зазначило про неможливість проведення будь-яких заходів державного контролю за використанням та охороною земель у зв`язку з забороною, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану». Головне управління Держгеокадастру у Волинській області також не висловило заперечень щодо пред`явлення прокурором даного позову, більше того, представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області брав участь в судових засіданнях та підтримував позовні вимоги прокурора. Крім того, судом не враховано, що Боратинською сільською радою прийнято рішення по надання дозволу на продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки 19.03.2020, додаткову угоду укладено 15.05.2020 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2020, а позов прокурором пред`явлено 29.05.2023, тобто за декілька днів до закінчення строків позовної давності. При цьому, Боратинською сільською радою жодні заходи з метою захисту інтересів держави шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку та визнання недійсною додаткової угоди не вживались упродовж тривалого часу. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Зазначені вимоги виконано прокурором, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність у прокурора підстав для вжиття заходів представницького характеру, з підстав відсутності інформації про наявність порушень з боку ОСОБА_1 .. Перед зверненням до суду прокуратурою виконано вимоги частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, що підтверджується листами адресованими Боратинській сільській раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області. Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Зважаючи на зазначені положення закону, обґрунтування підстав та вимог позовної заяви, виконання прокуратурою вимог, щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність повноважень у прокурора для звернення до суду із позовом в інтересах держави у цій справі. Колегія суддів приходить до висновку, що прокурор відповідно до статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а саме з огляду на неподання компетентним органом позову, що свідчить про тривалу бездіяльність щодо захисту інтересів держави отже, неналежне виконання ним своїх повноважень. У прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам законодавства. Підставою для звернення з цим позов є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом - Боратинською сільською ради Луцького району Волинської області. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом, не відповідає обставинам справи. Висновки висловлені у постановах Верховного Суду, на які суд першої інстанції послався в оскаржуваній ухвалі, не є ревалентними до правовідносин, що склались у даній справі, а тому не можуть бути застосовані при вирішенні спору. Водночас Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу за позовом прокурора як самостійного позивача, у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначила, за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду. Зважаючи на позицію Великої Палати Верховного Суду, прокурором у цій справі вірно визначено позивачем у справі Боратинську сільську раду, як сторону угоди, про недійсність якої стверджує прокурор. Крім того, прокурором наведено обґрунтовані підстави для представництва інтересів зазначеного органу, оскільки останнім упродовж трьох років жодні заходи з метою усунення порушення не вживались. Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначені обставини враховані не були, то відповідно до вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури - Олександра Бабенкова задовольнити. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2023 року скасувати. Цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, зобов`язання повернути в комунальну власність земельну ділянку - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя: Судді: