Постанова 4820 № 686/26855/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/26855/23 Провадження № 33/4820/636/23 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Півовара В.О. захисника Підлісного О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, та ВСТАНОВИЛА: Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини Відповідно до постанови судді, 02 жовтня 2023 року, о 20 год. 07 хв., ОСОБА_1 в м. Хмельницький поблизу будинку № 63-Д по проспекту Миру, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz C 180 н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснюючи рух заднім ходом, не дотримався безпечного бокового правого інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Toyota RAV4 н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , чим порушив п. п. 2.3б, 10.9, 13.1 Правил дорожнього руху України. Після чого з місця пригоди з`їхав, чим порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Toyota RAV4 н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124 КУпАП та 122-4 КУпАП. Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить змінити призначене йому покарання та не застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами. Вважає, що судом не перевірені обставини та відомості, які мають значення для вирішення справи, зокрема, не надано належної оцінки його показанням, наслідкам ДТП, а також обставинам, які характеризують його особу. Зазначає, що наразі повністю визнає свою вину у скоєному. На думку ОСОБА_1 суд першої інстанції не взяв до уваги, той факт, що між ним та ОСОБА_3 досягнуто згоди щодо відшкодування збитків, ОСОБА_3 написана розписка, у якій він вказує, що не має жодних претензій до ОСОБА_1 . ОСОБА_1 вважає, що існують обставини, які пом`якшують його покарання, а саме: наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також посвідчення учасника бойових дій. Втім, суд застосував найсуворіше стягнення, що передбачене санкцією цієї статті, тобто позбавлення його права керування транспортними засобами, а не застосував штраф, що є більш м`яким видом покарання. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що існують підстави для звільнення його від сплати судового збору, на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Підлісний О.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив змінити призначене ОСОБА_1 покарання, не застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Наполягав, що стягнення у виді штрафу буде сплачено ОСОБА_1 для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, поважних причин неявки не повідомив, що не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП. Потерпілий ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що ОСОБА_1 відшкодував йому завдану матеріальну шкоду у повному обсязі. Заслухавши захисника - адвоката Підлісного О.В., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Мотиви суду Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , визнаючи повністю свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень за статтями 122-4 та 124 КУпАП, та не оспорюючи її доведеність, просить змінити вид стягнення, застосований судом, на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки відшкодував потерпілому всі завдані збитки. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Положеннями статей 245, 280 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки та стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 КУпАП, та правильність кваліфікації його дій, тому ці обставини, відповідно до статті 294 КУпАП, апеляційним судом не перевіряються. Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі статтею 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Статтею 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. За статтею 124 КУпАП, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, передбачене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Статтею 122-4 КУпАП встановлено, що залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб. Апеляційний суд вважає доводи ОСОБА_1 слушними щодо того, що суддя першої інстанції не дотримався у повній мірі вимог, передбачених статтями 23, 33, 245, 280 КУпАП, не дослідив усіх обставин справи та, з урахуванням статті 36 КУпАП, маючи альтернативу для вибору покарання, застосував одне з найсуворіших стягнень, передбачених санкцією статті 122-4 КУпАП, визначивши його у максимальному розмірі за санкцією цієї статті, а саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Вважаю, що суд не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та факт відсутності претензій у потерпілого ОСОБА_3 , оскільки 03 жовтня 2023 року, фактично на наступний день після ДТП, ОСОБА_1 відшкодував повністю вартість заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 5000 грн, про що у матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_3 (а/с 31) Окрім того, 16 листопада 2023 року ОСОБА_3 надіслав на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій так само вказав, що йому у повному обсязі водієм ОСОБА_1 була компенсована шкода, завдана в результаті ДТП (а/с 39). При цьому, статтею 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керувати транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Утім, відомості про те, що ОСОБА_1 систематично порушує Правила дорожнього руху, чи неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічних правопорушень, відсутні. До того ж, обґрунтування суду, що ОСОБА_1 непрацевлаштований і тому не має нагальної необхідності керувати транспортними засобами, апеляційний суд вважає неналежним. Відтак, оскільки вказані вище обставини не були належним чином оцінені судом першої інстанції, не було розглянуто можливості застосування альтернативних адміністративних стягнень за статтею 122-4 КУпАП, належним чином не наведено мотивів для обрання найсуворішого адміністративного стягнення та не зазначено, з яких міркувань суд виходив при обранні розміру такого стягнення, тому, у порядку статті 294 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає зміні в частині призначеного адміністративного стягнення. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, з дотриманням принципу індивідуалізації покарання. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір. Так, обираючи вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції враховує характер вчиненого правопорушення, яке не є суспільно небезпечним, а є необережним та полягає виключно у порушенні вимог ПДР України, без настання наслідків у виді завдання шкоди життю і здоров`ю інших осіб, ступінь вини ОСОБА_1 , який повністю визнав її та фактично одразу ж відшкодував завдані ОСОБА_3 збитки, статус особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 є учасником бойових дій), перебування на утриманні неповнолітньої дитини, а також відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність особи. Таким чином, з урахуванням вимог частини 2 статті 36 КУпАП, доходжу висновку, що стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією статті 122-4 КУпАП, як більш серйозне правопорушення з числа вчинених ОСОБА_1 , є необхідним і буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Щодо доводів ОСОБА_1 про існуючі підстави для звільнення його від сплати судового збору, на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій, то вони є безпідставними. Правові засади стягнення судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулює Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 цього Закону, учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Зокрема, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» регулює правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей. Так, статтею 22 зазначеного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. У свою чергу, перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, серед яких відсутня пільга щодо звільнення від сплати судового збору. Отже, проаналізувавши норми вказаних нормативно-правових актів, зазначаю, що при вирішенні питання стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), суд має враховувати предмет та підстави такого звернення до суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17). Тож, учасники бойових дій не звільняються від сплати судового збору, окрім як у справах пов`язаних з порушенням їхніх прав, а оскільки ОСОБА_1 у цій справі є особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, питання захисту його прав не є предметом цього судового розгляду, тому підстав для звільнення останнього від сплати судового збору немає. На підставі викладеного, вважаю за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та, згідно з положеннями статті 294 КУпАП, змінити постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року в частині накладення адміністративного стягнення. На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП , ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124 та 122-4 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки змінити в частині накладення адміністративного стягнення. Застосувати до ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, на підставі вимог ч.2 статті 36 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень. В іншій частині постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя