Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2847/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2847/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 28 листопада 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України про визнання протиправною та скасування постанови №352304 від 07.03.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.02.2023 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-21 Виступовичі Житомир Могилів-Подільський 286 км + 274 м посадовими особами Укртрансбезбпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовується перевізником ТОВ «Компанія - Будінвест». За результатами перевірки складено акт від 15.02.2023 №351661 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого під час перевірки виявлено перевезення вантажу згідно з ТТН №45601 від 15.02.2023 (щебінь) з порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, що становить 33,5 т., при нормативно допустимих 24 т, та загальною масою 52,65 т, при нормативно допустимих 40 т., чим порушено абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". За результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.02.2023 №0056647, в якому зафіксовано, що повна маса транспортного засобу становить 52,65 т. при нормативно допустимій 40 т. та осьові навантаження: 6,95 т. при нормативно допустимому 11,5 т.; 12,2 т. при нормативно допустимому 11,5 т.; 33,5 т. при нормативно допустимому 24 т. Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0052167 від 15.02.2023 встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь - 6,95 т; 2 вісь 12,2 т; 3 вісь 12,55 т; 4 вісь 9,9 т; 5 вісь 11,05 т; повна маса транспортного засобу 52,65 т. 07.03.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №352304 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 51000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду. Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача не можуть слугувати достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу та останні жодним чином не спростовують факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена без наявності в діях підприємства фактів правопорушень та з порушенням передбаченої процедури габаритно-вагового контролю, зокрема, зважування відбувалося на не облаштованому пункті габаритно-вагового контролю з позначенням відповідними дорожніми знаками і наявними документами, а на узбіччі нерівної дороги з глибокими деформаціями та без присутності працівників поліції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно з абзацом 17 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно п. 3,4 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Відповідно до п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м, за довжиною 22 м, фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь - 11,5 т. (якщо відстань між осями менш як 1 метра), строєні - 24 т. (відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра). Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879). Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879). Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879). Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. Судом встановлено, що транспортним засобом позивача допущено перевищення нормативних вагових параметрів. Так, повна маса транспортного засобу становить 52,65 т. при нормативно допустимій 40 т. та осьові навантаження: 12,2 т. при нормативно допустимому на одиничну вісь - 11,5 т.; 33,5 т. при нормативно допустимому на строєну вість - 24 т. Відносно доводів позивача про те, що перевищення вагових норм відсутнє, адже на пунктах завантаження та розвантаження транспортного засобу здійснювалось зважування на сертифікованих вагах, відповідно до яких загальна маса та осьові навантаження відповідали нормативно встановленим, що підтверджується товарно-транспортною накладною №45601 від 15.02.2023, суд першої інстанції вірно вказав, що відомості товарно-транспортної накладної не є документом, який може спростувати інформацію отриману в результаті зважування транспортного засобу посадовими особами Укртрансбезпеки. При цьому, відомості ТТН від 15.02.2023 №45601 не можуть превалювати над відомостями зафіксованими у квитанції про зважування від 15.02.2023. Окрім того, товарно-транспортна накладна це перш за все документ, який підтверджує факт перевезення вантажу на підставі договору перевезення, а не документ, який фіксує габаритно-вагові навантаження на осі транспортного засобу. Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі- Правила № 363) завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Разом з тим, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу, в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо). Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Пунктом 8.20 Глави 8 № 363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Згідно з вимогами чинним законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів. Відтак, суд першої інстанції вірно зауважив, що переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Крім того, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, то така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16. Законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися). Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16. Щодо повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, на якому здійснювалось зважування автомобілю марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд ом встановлено наступне. Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" № ПМ051504922 від 11.12.2023 прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь типу 030Т-АS2-PWIA № 418 (Туреччина), яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ДСТУ OIMLR 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожних транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь Загальні технічні вимоги та методи випробування" за класом 2D. Отже, цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. З приводу доводів позивача про те, що під час зважування відповідачем не дотримано вимог щодо облаштування пересувного пункту вагового контролю, як вірно вказав суд першої інстанції, комплектність, ознаки облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування визначені Вимогами до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255 (далі Вимоги №255). Відповідно до п. 2, 3 розділу ІІ Вимог №255 зона габаритно-вагового контролю, на якій розташовується пересувний пункт габаритно-вагового контролю, повинна мати: позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; ширину не менше ніж 7,0 м. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути укомплектований таким: вимірювальним (зважувальним) обладнанням вагових параметрів повної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; вимірювальним обладнанням для вимірювання габаритних параметрів великогабаритних транспортних засобів; комп`ютерною технікою; засобами зовнішнього освітлення; джерелом автономного живлення для забезпечення роботи транспортного засобу спеціалізованого призначення; документом про відповідність та/або свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Також, відносно посилання позивача на відсутність спеціальних дорожніх знаків (оранжевих конусів) та на те, що вагове обладнання розміщено на узбіччі нерівної дороги з глибокими деформаціями, варто врахувати, що відеозаписами з нагрудник камер співробітника Уктрансбезпеки вбачається, що зона габаритно-вагового контролю укомплектована відповідними дорожніми знаками, зокрема, оранжевими конусами та поверхня дороги не містила явних деформацій. Окрім того, у матеріалах справи наявний акт №6 від 08.07.2021 обстеження майданчику М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський (через м. Вінницю) 286+274, відповідно до якого майданчик відповідає вимогам Наказу Мінінфраструктури від 28.07.2016 №255 і придатний для проведення габаритно-вагового контролю. Відносно доводів позивача про необхідність присутності працівника поліції на місті вагового контролю, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.

16. Порядку №1567 Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Оскільки, габаритно-ваговий контроль проводився двома працівниками Укратрансбезпеки, що зафіксовано в акті №351661 від 15.02.2023, то залучення відповідного підрозділу Національної поліції або інших органів, не передбачено вимогами чинного законодавства. Також, позивач вважає, що при встановленні перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, його подальший рух мав би бути заборонений до внесення плати за його проїзд. З даного приводу слід відмітити, що відповідно до пункту 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За приписами вказаного Кодексу повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку статті 265-2 наділені виключно органи Національної поліції України. Посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому не встановлення факту тимчасового затримання транспортного засобу не можна ставити їм у вину. Більше того, процедура тимчасового затримання транспортного засобу чи приведення перевізником його вагових параметрів у відповідність до встановлених норм, жодним чином не впливає на задокументоване до того порушення перевізником норм ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ. Окрім того, посилання позивача на те, що талон зважування містить інформацію російською мовою, що є порушенням ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», суд зазначає, що згідно з частиною третьою пункту 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення. Пунктами 18, 20 Порядку № 879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Отже, талон зважування не передбачений нормативно-правовими актами, що регламентують проведення габаритно-вагового контролю. Він є паперовим носієм даних про результати вимірювання осьових навантажень і обчислення загальної маси транспортного засобу, роздрукованим принтером вагового пристрою, і використовується оператором вагового комплексу як допоміжний документ під час складання довідки про результати габаритно-вагового контролю. При цьому, довідка та інші документи, складені в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, оформлені на бланках встановленого зразку і заповнені державною мовою. Постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області №352304 від 07.03.2023 відповідає додатку №5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №79 та відповідачем вірно визначено санкцію, яка підлягає застосуванню до ТОВ «Компанія-Будінвест», у зв`язку з виявленими порушеннями, що свідчить про відсутність підстав для визнання її протиправною та скасування. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Будінвест" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.