Постанова 4855 № 755/12862/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/12862/23 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., за участю секретаря судового засідання Кузьмука Б.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Струця М.П., представника відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просив скасувати скасувати постанову від 24.08.2023 про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ 013570. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2023 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2023 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача вказує, що Дніпровський районний суд м. Києва не надав правову оцінку щодо необхідності дослідження відповідачем тих фактів, що позивач має на території України дружину ( ОСОБА_2 (громадянка України, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , з якою перебуває в офіційному шлюбі та неповнолітнього сина ( ОСОБА_3 (громадянин України, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , а також з 01.09.2014 працює в ТОВ «АЛЬЯНСЕНЕРГО». На думку позивача не обґрунтованим є твердження суду першої інстанції, що «... посилання позивача, що термін дії його посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 від 26.04.2021 скінчувався 22.04.2022 та у зв`язку з форс-мажорними обставинами (введення воєнного стану) не був продовжений органами ДМС, не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначено вище, позивачем суду такої довідки надано не було…». Так, на його думку є незрозумілим про яку довідку йдеться, оскільки до позовної заяви було додано копію висновку Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, якою Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Окрім того, цей факт є загальновідомим. Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку, що запис про прийняття 01.09.2014 до ТОВ «Альянсенерго» на посаду електромонтажника силових мереж та електроустаткування складений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, через те, що такий запис не завірений печаткою підприємства. Оскільки, відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення, тобто Інструкцією не передбачено завірення печаткою записів про прийняття на роботу. Судом першої інстанції не було взято показання позивача, згідно з якими він неодноразово звертався до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з метою легалізувати свої становище в України для отримання посвідки про тимчасове проживання і про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, але в нього уповноважені представники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовлялись приймати документи, в тому числі після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі № 363/1302/22. Також, судом першої інстанції не було досліджено, що постановою Кабінету Міністрів України № 165 від 28.02.2022 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» постановлено: Зупинити строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Поновити зупинити строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України. При цьому не було враховано, що позивач керувався відомостями з Єдиного веб- портал органів виконавчої влади України «Урядовий портал», де було вказано, що на період дії воєнного стану у громадян України, іноземців та осіб без громадянства обмежена можливість обміну документів, що посвідчують підтверджують спеціальний статус особи, а тому такі особи можуть пред`являти документ, строк дії якого закінчився. Тобто, з 25.02.2022 призупинялася робота інформаційно-комунікаційних систем ДМС України та надання адміністративних послуг, а уповноважені представники ДМС України відмовляли приймати документи від позивача, у зв`язку з відсутністю порядку оформлення посвідок саме для громадян Російської Федерації. Відсутність можливості подати документи щодо оформлення відповідної посвідки підтверджується відповіддю ДМС України №8.1-7154/1-22 від 06.07.2022 (копія є у матеріалах справи) на адвокатський запит стосовно надання інформації щодо порядку прийому документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання від громадян російської федерації та законності перебування на території України ОСОБА_1 , після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану. Разом з тим, суд першої інстанції правомірно встановив, що, як убачається із відповідей ДМС України від 06.07.2022 та 30.08.2022 на сьогодні, до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, ДМС тимчасово припинено прийом заяв від громадян Російської Федерації, зокрема, про оформлення посвідки на тимчасове проживання, та розроблено проект нормативно-правового акту, який встановлює умови подання громадянами країни-агресора заяв про отримання адміністративних послуг у міграційній сфері. Представник позивача вказує, що судом першої інстанції не було надано правову оцінку твердженню позивача, що не продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання зумовлено введенням воєнного стану та відсутністю повноцінної роботи органу, який надає відповідні адміністративні послуги, а поняття «ухилення» позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею без поважних причин зазначених обов`язків. Представник позивача зазначає, що у зв`язку з припинення дипломатичних відносин між Україною та державою-агресором Російської Федерацією відсутня можливість зібрати необхідні документи для оформлення дозволу на імміграцію у порядку, встановленому ст. 4 Закону України «Про імміграцію». Відтак, на думку позивача, він був позбавлений можливості вчасно обміняти посвідку на тимчасове проживання в передбачений законом строк, а тому оспорювана постанова підлягає скасуванню, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 29.11.2023. 24.11.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідач зазначає, що працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановлено, що позивач мав посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_3 від 27.04.2021, яка була скасована. (дата останнього перетину кордону 22.08.2022). Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів у встановленому законом порядку не звертався - будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України позивач не вживав. Отже, позивачем було порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Так, 24.08.2023 головним спеціалістом управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, Чімпой Д.В. були розглянуті матеріали, та в подальшому, за порушення передбачене ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 013617 про те, що 24.08.2023 було виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було відомо, що підтверджується його підписом у протоколі, де, окрім цього, своїм підписом зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення просить провести без його участі. Встановлені обставини, а саме: нелегальне становище, відсутність у позивача, підстав для подальшого перебування на території України свідчать про те, що ним порушенні вимоги статті 4 та 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 24.10.2022 заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було розглянуто матеріали адміністративної справи відносно позивача та винесено постанову серії ПН МКМ № 012054 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 гривень. Відповідач наголошує, що за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні чинним законодавством передбачено адміністративна відповідальність. Отже, на думку відповідача, уповноважені особи ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. В судове засідання, призначене на 29.11.2023 з`явився представник позивача та позивач. Представник відповідача, був повідомлений належним чином, не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Зважаючи на відсутність заперечень з боку представника позивача та позивача, колегія суддів постановила здійснювати розгляд справи за даної явки. Представник позивача та позивач підтримали апеляційну скаргу, надали пояснення по суті справи, правом подання додаткових пояснень не скористалися, виступили в судових дебатах. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 має громадянство Росії, що підтверджено паспортом російської Федерації НОМЕР_4 , виданим 23.09.2020. Як вбачається зі Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 16.04.2014 ОСОБА_1 (громадянин Російської Федерації) та ОСОБА_2 (громадянка України) зареєстрували шлюб 16.04.2014. як підтверджено Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 22.08.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають сина ОСОБА_3 , що народився у м. Київ ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як не заперечується учасниками справи, позивач мав посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 23.005.2019, НОМЕР_5 від 12.05.2020, НОМЕР_3 від 27.04.2021. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Дарницького районного суду м. Києві перебувала справа № 753/7044/22 за позовом адвоката Струць Миколи Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Вишгородського відділу ЦМУ ДМВС у м. Києві та Київській області про скасування постанови Вишгородського відділу ЦМУ ДМВС у м. Києві та Київській області ПН МКО 001647 від 19.05.2022, про накладення адміністративного стягнення за порушення п. 2 Порядку продовження перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців на території України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 03.04.2023 у справі № 753/7044/22, яке набрало законної сили за наслідком прийняття ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, адміністративний позов адвоката Струць Миколи Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Вишгородського відділу ЦМУ ДМВС у м. Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено. Постанову серії ПН МКО № 001647 від 19.05.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100,00 грн. - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито. Також у провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала справа № 363/1302/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення № 3 від 19.05.2022 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.09.2022 у справі № 363/1302/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вишгородського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення № 3 від 19 травня 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі № 363/1302/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2022 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Вишгородського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2022 року № 3 про примусове повернення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 363/1302/22 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 363/1302/22 за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни повернуто особі, яка її подала. 24.08.2023 головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Чімпой Д.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 013617 відповідно до якого 24.08.2023 о 13:10 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме, перевищення іноземцем встановленого строку перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №013617 від 24.08.2023 в ньому зазначено дату розгляду справи про адміністративне правопорушення - 24.08.2023. Також, згідно відмітки у вказаному протоколі, позивач просив розглядати справу без його участі. Постановою заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Петрова Д.В. серії ПН МКМ № 013570 від 24.08.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 5 100 гривень. З вказаної постанови вбачається, що 24.08.2023 о 13:10 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме, перевищення іноземцем встановленого строку перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , що є порушенням ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність: відсутні. Також, 24.08.2023 прийнято Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни гр. Російської Федерації ОСОБА_1 за порушення статей 4 та 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема, нелегальне становище та відсутність підстав для подальшого перебування на території України. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні, Дніпровського районного суду м. Києва перебувала справа № 755/12865/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, про скасування рішення від 24.08.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2023 у справі № 755/12865/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, про скасування рішення від 24.08.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни - залишено без розгляду з підстав неявки позивача до суду без поважних причин. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі № 755/12865/23 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Струця Миколи Петровича залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року у справі №755/12865/23 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.08.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни - залишено без змін. Вважаючи постанову ПН МКМ 013570 від 24.08.2023 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не додано доказів які б свідчили законність перебування позивача на території України. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На виконання статей 254 та 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Керуючись статтями 268 та 278 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Відповідно до ст. 279 КпАП України розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. За приписами ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до частин 1 та 3 ст. 285 КпАП України постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Як встановлено вище, 24.08.2023 головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Чімпой Д.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 013617 відповідно до якого 24.08.2023 о 13:10 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме, перевищення іноземцем встановленого строку перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №013617 від 24.08.2023 в ньому зазначено дату розгляду справи про адміністративне правопорушення - 24.08.2023. Також, згідно відмітки у вказаному протоколі, позивач просив розглядати справу без його участі. Постановою заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Петрова Д.В. серії ПН МКМ № 013570 від 24.08.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 5 100 гривень. З вказаної постанови вбачається, що 24.08.2023 о 13:10 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме, перевищення іноземцем встановленого строку перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , що є порушенням ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність: відсутні. Частина 2 ст. 203 КпАП України встановлює, що перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання. Іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця. Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб`єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності. Іноземці (крім громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь) та особи без громадянства, які в період дії воєнного стану прибули в Україну для надання медичної допомоги, реабілітаційної допомоги на волонтерських засадах як медичні працівники, фахівці з реабілітації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період надання такої допомоги. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних медіа та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому цією частиною, є наступне: 1) іноземець та особа без громадянства є засновником та/або учасником, та/або бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, дані про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) розмір частки власності іноземця або особи без громадянства, або іноземної юридичної особи, бенефіціаром (контролером) якої він є, у статутному капіталі української юридичної особи становить не менше 100 тисяч євро за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України на дату внесення іноземної інвестиції. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті. Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. Особи, стосовно яких прийнято рішення про припинення громадянства України або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, зобов`язані виїхати з України або звернутися із заявою про надання дозволу на імміграцію протягом 30 днів з дня прийняття такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, за винятком звернення цієї особи із заявою про надання дозволу на імміграцію, вона підлягає видворенню в установленому законодавством порядку. Іноземці та особи без громадянства, які протягом 30 днів з дня прийняття рішення про припинення громадянства України чи скасування рішення про оформлення набуття громадянства України звернулися із заявою про надання дозволу на імміграцію, вважаються такими, які тимчасово на законних підставах перебувають на території України. Особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України. Іноземці та особи без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу. Іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення, або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах, у тому числі у випадках, якщо термін дії паспортного документа закінчився або він підлягає обміну, на час до завершення тимчасової окупації Російською Федерацією території України у значенні Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частині двадцятій статті 4 цього Закону, на дату звернення за оформленням посвідки на тимчасове проживання та до дня її отримання вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа, а так само втрати чи викрадення посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та які отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Як вірно вказав суд першої інстанції, частинами 14 та 15 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті. В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, посвідку на тимчасове проживання, після закінчення дії посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 від 23.04.2021, позивач не отримав. Доказів звернення до відповідача після 22.04.2022 (кінцева дата дійсності посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 від 23.04.2021) матеріали справи не містять. Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подання позивачем 28.08.2023 заяви до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не може свідчити про неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності постановою від 24.08.2023. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що факт порушення позивачем ст. 4 Закону № 3773-VI доведено, відтак позивача правомірно притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 203 КпАП України. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з`ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан