Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/8024/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 340/8024/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 (суддя Хилько Л.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом у якому просила суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2021 № Ф-2087-52У (на суму 5872,62 грн.) та від 02.06.2021 № Ф-2087-52У (на суму 21420,00 грн.); визнати протиправним облік заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 23783,14 грн.; зобов`язати виключити з інтегрованої картки суму боргу з єдиного соціального внеску в розмірі 23783,14 грн.. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 02 червня 2021 року №Ф-2087-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21420,00 грн.. Зобов`язано Головне управління ДПС у Кіровоградській області вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового боргу за єдиним внеском в розмірі 23783,14 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і які проводять незалежну професійну діяльність сплачують єдиний внесок. Заборгованість зі сплати єдиного внеску по вимозі від 02.06.2021 № Ф-2087-52У склала 21420,00 грн., яка виникла у період з 19.10.2018 по 30.04.2021. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 26.05.2021 ГУ ДПС у Кіровоградській області сформовано вимогу №Ф-2087-52 У про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5872,62 грн. 02.06.2021 сформовано вимогу №Ф-2087-52 У про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21420,00 грн. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у адміністративній справі № 340/2815/20, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, було визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 10 грудня 2019 року №Ф-2087-52. Як встановлено судами в ході розгляду справи № 340/2815/20: " ОСОБА_1 16.02.2006 видано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 6154, діяльність по Кіровоградському міському нотаріальному округу, реєстраційне посвідчення №91 від 15.10.2007, з 2007 позивачка зареєстрована у фіскальному органі як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, а саме:приватний нотаріус. 17.05.2016 припинено приватну нотаріальну діяльність позивачки на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №119/07 від 17.05.2016 у зв`язку з анулюванням наказом Міністерства юстиції України №1199/5 від 22.04.2016 її свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №118/07 від 16.09.2019 зареєстровано приватну нотаріальну діяльність позивачки по Кіровоградському міському нотаріальному округу, про що свідчить також реєстраційне посвідчення №174 від 16.09.2019. Крім того, у період з 09.10.2018 по 16.09.2019 позивачка працювала на посаді юрисконсульта приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Писаковської О.І., що підтверджується довідкою №3 від 20.07.2020. Отже, оскільки правовим наслідком припинення нотаріальної діяльності позивачки як приватного нотаріуса відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №119/07 від 17.05.2016, є неможливість заняття такою діяльністю, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що з 17.05.2016 до 16.09.2019 позивачка не здійснювала незалежну професійну діяльність як приватний нотаріус, що відповідачем не спростовано, тобто не була платником єдиного внеску в розумінні п.5 ч.1 ст.4 Закону№2464-VІ, відтак контролюючим органом безпідставно нараховано єдиний внесок за 2017 рік, 2018 року та І-ІІ квартали та вересень 2019 року та сформовано оскаржувану вимогу". Як зазначено відповідачем, заборгованість зі сплати єдиного внеску по вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №2087-52-У складала 21420,00 грн., яка виникла у період з 19.10.2018 по 30.04.2021. Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, оскільки позивачка з 17.05.2016 по 16.09.2019 не здійснювала незалежну професійну діяльність як приватний нотаріус, що встановлено у справі №340/2815/20 і відповідачем не заперечується, тобто не була платником єдиного внеску в розумінні п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ, податковим органом безпідставно нараховано єдиний внесок за 2018, І-ІІ квартали та вересень 2019. Крім того, що стосується поновлення позивачем з 16.09.2019 нотаріальної діяльності, то як підтверджено відповідачем, позивачка подала до контролюючого органу Звіти по ЄСВ, зокрема, за 2019-2020, і сплачує єдиний внесок, що також підтверджується інформацією, яка міститься в інтегрованих картках платника, в тому числі: 05.11.2019 920 грн.; 20.01.2020 1040 грн., 30.04.2020 1040 грн., 17.06.2020 1040 грн., 06.10.2020 1100 грн., 13.11.2020 1100 грн., 08.12.2020 1100 грн., 11.01.2021 1320 грн., 10.02.2021 1320 грн., 10.03.2021 1320 грн., 12.04.2021 1320 грн., 23.04.2021 1946,97 грн., 04.08.2021 3960 грн., 08.09.2021 1320 грн., 04.10.2021 1320 грн., 03.11.2021 1320 грн. Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров суддя Н.А. Олефіренко