Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/3112/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" листопада 2023 р. Справа№ 910/3112/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Корсака В.А. Євсікова О.О. при секретарі судового засідання Алчієвій І.В. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23 (суддя: Щербаков С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" до Міністерства оборони України ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Редсет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд: - змінити договір № 286/1/22/93 від 21.11.2022, укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Редсет", в частині специфікації викладеної в п. 1.1., а саме в графі "Строк постачання" слова "до 20.12.2022 (включно)" замінити на слова "11.01.2023 (включно)"; - змінити договір № 286/1/22/93 від 21.11.2022, укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Редсет", в частині специфікації викладеної в п. 1.1., а саме в графі "Загальна кількість" число "10 000, 0" замінити на число "3 000,

0. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в процесі виконання умов договору № 286/1/22/93 про постачання для державних потреб відповідного товару від 21.11.2022 виникли обставини, які вплинули на строки та обсяги постачання визначеного договором товару. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23 у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що висновки Вінницької торгово-промислової палати не є підставою для внесення змін до договору, оскільки позивач звернувся до торгово-промислової палати після закінчення строку поставки товару. Вказав на те, що позивач був завчасно повідомлений про неможливість своєчасного виконання умов договору його контрагентом, проте не вжив жодних дій, направлених на пошук альтернативних джерел виконання договірних обов`язків перед Міністерством оборони України. Наголосив, що зміна умов договору або його розірвання можливі виключно під час дії відповідного правочину. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Редсет" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Редсет" задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з прушенням норм матеріального права, внаслідок неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного, неповного дослідження та оцінки наданих позивачем доказів та неправильного визначення правовідносин між сторонами. Скаржник зазначає, що позивачем висвітлено наявність у спірних правовідносинах всіх чотирьох передбачених ст. 652 ЦК України умов для зміни договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Зауважує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв за підставу для відмови у задоволенні вимог позивача приписи ч.ч. 4,5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», обмеження які не поширюються на сторони договору. Вважає, що строк дії договору не закінчився, оскільки у сторін ще наявні договірні відносини. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 апеляційна скарга у справі № 910/3112/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/3112/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3112/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23 призначено на 23.10.2023, яке у подальшому було відкладено на 20.11.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. 12.10.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатись на ці обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором. Наголошує, що не вважаються обставинами непереборної сили порушення зобов`язань контрагентами порушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зауважує, що чинне законодавство не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів. Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник позивача в судове засідання 20.11.2023 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановлений процесуальним законодавством спосіб, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 21.11.2012 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Редсет" (далі - постачальник) укладено договір № 286/1/22/93 про постачання товару за кошти Державного бюджету України, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити у 2022 році товар для потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією. Згідно п. 3.1. договору, ціна договору становить: без ПДВ 672 000 000, 00 грн, крім того ПДВ 47 040 000, 00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 719 040 000, 00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати. Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальником товар постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами. Договір вважається виконаним при умові постачання 99 % товару (п. 5.5. договору). Відповідно до п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором; забезпечити постачання товару, згідно специфікації та якість якого відповідає вимогам розділу ІІ договору. За умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (п. 8.3. договору). Відповідно до п. 8.4. договору, невиконання або неналежне виконання постачальником п.п. 8.2-8.3. цього договору, позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору). Додатком №12.1 до договору № 286/1/22/93 від 21.11.2012 сторони погодили порядок приймання товару. Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобов`язаний був поставити у 2022 році товар у кількості 10 000 т до 20.12.2022 загальною вартістю 719 040 000, 00 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачем у січні 2023 з урахуванням здійсненої відповідачем попередньої оплати було поставлено відповідачу товар у кількості 3 001, 99 т на загальну суму 215 855 088, 096 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 09.01.2023, № 2 від 11.01.2023, № 3 від 17.01.2023, № 4 від 18.01.2023, № 5 від 18.01.2023, № 6 від 18.01.2023, № 7 від 19.01.2023 та актами приймання-передачі № 5 від 09.01.2023, № 16 від 13.01.2023, № 6 від 17.01.2023, № 18 від 19.01.2023, № 17 від 19.01.2023, № 27 від 18.01.2023, № 19 від 23.01.2023, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Як зазначає позивач, після підписання та укладення вказаного договору мала місце істотна зміна обставин, якими позивач керувався при прийнятті рішення про укладення договору і які впливають на строки виконання зобов`язань за укладеним договором та є підставою для внесення змін до договору. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з листом від 02.12.2022 № 02/12-1, в якому зазначив про наявність обставин, які негативно впливають на виконання договору № 286/1/22/93 від 21.11.2012 та, що після отримання відповідного документа від Торгово-промислової палати України на підтвердження настання таких обставин позивач надасть його відповідачу. Крім того, як зазначає позивач, ним було надіслано відповідачу лист № 26/12-1 від 26.12.2022, в якому позивач зазначив, що у зв`язку з настанням форс мажорних обставин, специфікою здійснення поставок товару та організацією логістичних процесів в різдвяно-новорічний період в Європі та фактичного обсягу видатків замовника за цим договором, просив відповідача зменшити об`єми поставки товару в специфікації до договору та визначити обсяг поставки в загальній кількості 3000 т замість 10 000 т, шляхом укладення додаткової угоди до договору. Так, у висновках Вінницької торгово-промислової палати № 23/12/543 від 26.12.2022 та № 23/15/555 від 29.12.2022 зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Редсет" з метою належного виконання своїх зобов`язань за договором № 286/1/22/93 від 21.11.2012 знайшло постачальника, спроможного виготовити та поставити визначену договором кількість товару та уклало з Компанією LLC Klar-Chris ABB (Угорщина) зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 25/11-2022 від 25.11.2022 (з додатковою угодою від 29.12.2022) за яким Компанія зобов`язалась продати товар у строк до 13.12.2022. Проте, 02.12.2022 Компанія LLC Klar-Chris ABB своїм листом № 235 повідомила ТОВ "Редсет" про те, що постачання всієї законтрактованої кількості товару у визначені строки знаходиться під загрозою, оскільки 01.12.2022 на їх терміналі виникла непередбачувана аварійна технічна ситуація, у зв`язку з чим було зупинено виробництво продукції і використання терміналу. За повідомленням спеціалістів, орієнтовний час ліквідації аварійної ситуації становить від 10 до 15 діб. У висновку Вінницької торгово-промислової палати зазначено, що Компанією об`єктивно був втрачений період з 01.12.2022 по 22.12.2022 та на 22 дні змістився плановий час завантаження товару з метою слідування до місця призначення. В результаті вказаної виробничо-технічної несправності постачання товару буде виконане пізніше на 22 доби з урахуванням його часових меж. Зупинка виробничої діяльності у постачальника Товару через аварійну виробничо-технічну ситуацію на терміналі, що мала місце 01.12.2022 та тривала до 22.12.2022 значно перешкоджала виробництву товару та потягла за собою незаплановані втрати часу на поставку товару, тривалістю 22 календарних дні. Також, у висновку зазначено, що оскільки добове відвантаження товару технологічно можливе лише в кількості 334 тонни на добу, то враховуючи, що кількість днів до кінця 2022 року (з 23.12.2022 по 31.12.2022) становить 9 календарних днів, то постачальник спроможний поставити паливо лише в кількості 3000 тонн. Таким чином, аварійна виробничо-технічна ситуація на нафтовому терміналі Компанії LLC Klar-Chris ABB вплинула не лише на строки, але й на зменшення обсягів поставки товару на 7000 тонн. Таким чином, Вінницька торгово-промислова палата у своєму висновку зазначила, що документально пітверджені об`єктивні обставини (виробничо-технічна аварія у постачальника товару та спричинене нею падіння добової продуктивності відвантаження), що спричинили неможливість в повному обсязі виконання зобов`язань щодо поставки Товару за основним Договором, мають об`єктивний невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" і мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом неможливості виконання зобов`язань за договором №286/1/22/93 від 21.11.2022 у встановленій договором кількості товару. За відсутності вини Заявника в порушенні обсягів постачання Товару, штрафні санкції, передбачені Договором, не підлягають до застосування. Враховуючи фактичні обставини, надані Заявником документи, положення нормативно-правових актів, умови укладеного між сторонами договору, Вінницька торгово-промислова палата підтвердила, що вищевказані обставини є істотними, безпосередньо вплинули на обсяги поставки Товару за договором №286/1/2293 від 21.11.2022, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Редсет", та призвели до їх зменшення на 7000 тонн. Листом від 05.01.2023 № 05/01-1 позивачем було надіслано відповідачу вказані висновки Вінницької торгово-промислової палати з проханням розглянути можливість зміни умов договору в частині строків та обсягів поставки товару. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що унеможливлення виконання зобов`язань за договором про поставку для державних потреб у повному обсязі, спричинено істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладенні, а саме неможливість контрагентом позивача поставити товар у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що вплинуло на строки та обсяги постачання, у зв`язку з чим позивач просить суд змінити договір № 286/1/22/93 від 21.11.2022, укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Редсет", в частині специфікації викладеної в п. 1.1., а саме в графі "Строк постачання" слова "до 20.12.2022 (включно)" замінити на слова "11.01.2023 (включно)"; змінити договір № 286/1/22/93 від 21.11.2022, укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Редсет", в частині специфікації викладеної в п. 1.1., а саме в графі "Загальна кількість" число "10 000, 0" замінити на число "3 000, 0". Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони". Пунктом 25 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України). Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки. Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, частинами 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов. Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови. Отже закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21, від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 22.12.2022 у справі № 916/3577/21, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18, від 18.02.2020 у справі № 902/364/19, від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (пункти 88- 90 постанови Великої Палата Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)). Судова колегія зауважує, що на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20. На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин). У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права. Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також звертає увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин. У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (ст.6.111). У справі, що розглядається, позивач порушив умови Договору (взагалі не поставив обсяг товару, що складає більше половини закупленої партії). Зміни, які позивач просив суд внести до Договору (зменшити кількість товару та продовжити строк виконання), спрямовані на захист інтересів виключно позивача і по суті перекладають на Міноборони всі негативні наслідки від односторонньої відмови позивача від постачання частини товару. Таким чином, у разі задоволення такого позову судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21. Крім того, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило про те, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п`ятої статті 41). Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили. Така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін. Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Норма пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19). При цьому, доводи апелянта щодо помилкового посилання суду першої інстанції на приписи Закону України «Про публічні закупівлі» колегією суддів оцінюються критично, оскільки саме позивачем в тексті позовної заяви визначено п. 1 ч. 1 ст. 41 вказаного закону однією із норм матеріального права, якою обґрунтовується наявність правових підстав для задоволення позову. Також, за умовами п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (п. 8.3. договору). Відповідно до п. 8.4. договору, невиконання або неналежне виконання постачальником п.п. 8.2-8.3. цього договору, позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань. Колегія суддів звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Позивачем до позовної заяви, в якості доказу наявності обставин непереборної сили, додано висновки Вінницької торгово-промислової палати № 23/12/543 від 26.12.2022 та № 23/15/555 від 29.12.2022, в яких зазначено, що документально пітверджені об`єктивні обставини (виробничо-технічна аварія), що спричинили неможливість в повному обсязі виконання зобов`язань щодо поставки Товару за основним Договором, мають об`єктивний невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" і мають прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом неможливості виконання зобов`язань за договором №286/1/22/93 від 21.11.2022р. у встановленій договором кількості товару. Враховуючи фактичні обставини та надані заявником документи, Вінницька торгово-промислова палата підтвердила, що вищевказані обставини є істотними, безпосередньо вплинули на обсяги поставки Товару за договором №286/1/2293 від 21.11.2022, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Редсет", та призвели до їх зменшення на 7000 тонн. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19; пункт 6.18 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19; пункт 49 постанови Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19; пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21, пункт 5.12 постанови від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20). Правова оцінка, що наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов`язковою для суду. Висновок ТПП про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення позивача від доказування цих обставин. Такі обставини доводяться в загальному порядку і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21. Дослідивши зазначені вище висновки Вінницької торгово-промислової палати № 23/12/543 від 26.12.2022 та № 23/15/555 від 29.12.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останні не є підставою для внесення змін до договору, оскільки позивач звернувся до торгово-промислової палати після закінчення строку поставки товару, при цьому в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу вказаних висновків з пропозицією укласти додаткову угоду до договору в частині продовження строку поставки товару у визначений договором строк, адже вони були надіслані відповідачу листом від 05.01.2023 № 05/01-1. При цьому, як вбачається зі змісту таких висновків, 02.12.2022 Компанія LLC Klar-Chris ABB (контрагент позивача) своїм листом № 235 повідомила ТОВ "Редсет" про те, що постачання всієї законтрактованої кількості товару у визначені строки знаходиться під загрозою, оскільки 01.12.2022 на їх терміналі виникла непередбачувана аварійна технічна ситуація, у зв`язку з чим було зупинено виробництво продукції і використання терміналу. Тобто, позивач був завчасно повідомлений та, відповідно, обізнаний про неможливість своєчасного виконання умов договору його контрагентом, проте не вжив жодних дій направлених на пошук альтернативних джерел виконання договірних обов`язків перед Міністерством оборони України. Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив про те, що підписуючи 21.11.2022 договір про постачання для державних потреб товару за кошти Державного бюджету України № 286/1/22/93, у пункті 1.1 якого вказано строк поставки до 20.12.2022 (включно), позивач мав оцінити можливість своєчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе, у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази письмових пропозицій/звернень позивача під час укладення договору щодо кінцевої дати постачання товару, тобто підписуючи договір позивач погодив всі істотні умови договору без зауважень та заперечень. Крім того, відповідно до підпункту 6.3.6 пункту 6.3. договору, постачальник зобов`язаний нести ризики, яких може зазнати товар до моменту його належної передачі та приймання одержувачем замовника. Суд першої інстанції вірно відхилив посилання позивача на обставини неможливості поставки товару у визначені договором строки, у зв`язку з тим, що Компанія LLC Klar-Chris ABB не поставила позивачу продукцію вчасно у повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. При цьому, порушення контрагентом позивача своїх зобов`язань за договором поставки за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір із строком поставки першої партії товару до 20.12.2022 (включно) позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19. Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що строк поставки товару за договором закінчився 20.12.2022, а строк дії договору закінчився 31.12.2022. Тобто час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчився. Доказів досягнення сторонами домовленості про його продовження матеріали справи не містять. У той же час зміна умов договору або його розірвання можливі виключно під час дії відповідного правочину. Отже, у даному випадку на час постановлення даного рішення між сторонами відсутній укладений правочин, який може бути змінено в судовому порядку. При цьому, посилання скаржника на положення п. 10.1 Договору, як на підставу для продовження дії договору, колегією суддів оцінюється критично, оскільки відповідно до згаданого пункту Договору він продовжує свою дію виключно в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. З урахуванням наведенного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" до Міністерства оборони України про зміну договору задоволенню не підлягають. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з прушенням норм матеріального права, внаслідок неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного, неповного дослідження та оцінки наданих позивачем доказів та неправильного визначення правовідносин між сторонами, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редсет" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/3112/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Редсет".

4. Справу № 910/3112/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 29.11.2023. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді В.А. Корсак О.О. Євсіков