Постанова 4870 № 914/1177/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" листопада 2023 р. Справа №914/1177/22 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючий суддя Плотніцький Б.Д. Суддів Галушко Н. А. Кравчук Н.М. за участю секретаря судового засідання Процевич Р. Б. розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства Рисовський, б/н від 31.05.2023 (вх. № 01-05/1773/23 від 05.06.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2023 (повний текст рішення виготовлено 04.05.2023, суддя Яворський Б.І.) у справі №914/1177/22 за позовом: Фермерського господарства "Рисовський", с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, до відповідача: Солонківської сільської ради, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, про стягнення 1'206'000,00 грн матеріальної шкоди за участю представників сторін: від позивача : Рисовський І.Г. від відповідача : Корилкевич Б.П. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. На розгляді господарського суду Львівської області перебувала позовна заява Фермерського господарства "Рисовський" до Солонківської сільської ради про стягнення з відповідача матеріальної шкоди за період 1995-2009 рр. на загальну суму 694'018,00 грн. У позовній заяві позивач на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" просив суд розглянути її без сплати судового збору. 19.12.2022 (вх.№26120/22) позивачем на розгляд суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій фермерське господарство загалом просить стягнути з відповідача 1'206'000,00 грн матеріальної шкоди за період 1995-2009р.р. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі №5/79 упродовж тривалого часу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі №914/1109/19 визнано бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.94 у справі №5/79. У 2018 році повноваження розпоряджатися земельною ділянкою, із якої і необхідно було надати земельну ділянку господарству за рішенням суду, перейшли до Солонківської сільської ради, яка також не виконала його. Це призвело до порушення прав ФГ "Рисовський". Неотримані доходи розраховані позивачем на підставі довідок статистики про вартість сільськогосподарської продукції у період 1995-2009 р.р. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.04.2023 в задоволенні позову Фермерського господарства Рисовський до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про стягнення 1'206'000,00 грн матеріальної шкоди відмовлено. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що для розрахунку суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зазначає, що він використав середньостатистичні показники та ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію, яку б він міг виростити та зібрати у разі наявності у нього відповідної земельної ділянки. Однак, як вказав суд першої інстанції, отримання позивачем земельної ділянки ще не гарантує отримання ним прибутку внаслідок її використання і саме у такому розмірі, як визначив позивач. Тому сама наявність довідок статистики не доводить наявність підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди за період 1995-2009. Таким чином, з огляду на недоведеність наявності складу цивільного правопорушення, позовна вимога про стягнення з Солонківської сільської ради 1'206'000,00 грн матеріальної шкоди за період 1995-2009 р.р задоволенню не підлягає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство Рисовський звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 27.04.2023. При цьому апелянт зазначив, що господарський суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме те, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 у справі №5/79 упродовж тривалого часу не виконується, чим завдано матеріальну шкоду позивачу. У зв`язку з цим,апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити. В судовому засіданні позивач вказав, що відповідач, порушуючи гарантії, покладені на нього виконанням судового наказу, позбавив можливості позивача здійснювати продуктивну виробничу діяльність. Відповідач, в свою чергу, заперечив проти задоволення позовних вимог, вказав, що позовні вимоги не є обгрунтовані належним чином. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції. Даний спір виник через порушене право позивача протиправною бездіяльністю щодо виконання наказу господарського суду № 5/79 від 13.10.1994, який виданий на виконання рішення арбітражного суду Львівської області у справі №5/79 від 13.10.1994, згідно з яким зобов`язано Зубрянську сільську раду народних депутатів до 13.11.1994 виділити Фермерському господарству Рисовський 4 га землі з ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства Львівське. Ухвалою Господарського суду Львівської області замінено сторону відповідача з Зубрянської сільської ради правонаступником у спірних правовідносинах - Пустомитівською районною державною адміністрацією. 09.04.2013 ухвалою Господарського суду Львівської області здійснено заміну сторони відповідача з Пустомитівської РДА її правонаступником - Головним управлінням Держземагентства у Львівській області. Ухвалою суду від 17.08.2016 замінено боржника Головне управління Держземагенства у Львівській області на його правонаступника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у виконавчому провадженні щодо примусового виконання дублікату наказу від 13.10.1994 у справі № 5/79. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2020 у справі №914/1109/19 визнано бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Львівській області №5/79 від 13.10.1994, що призвело до порушення прав фермерського господарства Рисовський. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 по справі №5/79 у виконавчому провадженні замінено боржника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на Солонківську сільську раду Пустомитівського району. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі №914/2546/20 стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь Фермерського господарства Рисовський 131'123,85 грн моральної шкоди; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 585'596,00 грн матеріальної шкоди та 1'740'876,15 грн моральної шкоди. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2021, з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 про виправлення описки у вступній частині зазначеної постанови, рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 258'876,15 грн скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у зазначеній частині задоволено; стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ФГ Рисовський 390'000,00 грн моральної шкоди; у решті рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2022 закрито касаційне провадження у справі №914/2546/20. Крім того, у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3502/21 про стягнення з Солонківської сільської ради моральної та матеріальної шкоди за період 2017-2021 рр. на загальну суму 1'023'360,00 грн., з яких 360'000,00 грн. моральної шкоди та 663'080,00 грн матеріальної шкоди. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі №914/3502/21, прийнято відмову позивача від позовних вимог про стягнення з Солонківської сільської ради моральної шкоди за період 06.06.2018 та закрито провадження у справі у цій частині; присуджено до стягнення з сільської ради 304'525,00 грн моральної шкоди за період 06.06.2018-01.04.2022 та 4567,86 грн судового збору в доход Державного бюджету України; у задоволенні позовних вимог про стягнення 663'080,00 грн матеріальної шкоди відмовлено. Означеним судовим рішенням встановлено, що надання позивачу земельної ділянки не може гарантувати отримання прибутку внаслідок її використання. Судом з`ясовано, що матеріали справи не містять документів, які свідчать про ведення позивачем господарської діяльності, і позивач перебуває у стані припинення з 2008 року (такий висновок зроблено судами також у справах №914/2546/20, № 914/340/15, № 914/1633/17, №914/977/18, №914/263/19, №914/1734/20). Таким чином, фермерським господарством не доведено наявність підстав для стягнення матеріальної шкоди з відповідача у вигляді упущеної вигоди за період 2017-2021. Крім того, встановлено, що до 06.06.2018 сільська рада не вправі була розпоряджатися відповідною земельною ділянкою. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №914/3502/21 рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 залишено без змін. Ухвалою від 19.04.2023 Верховний Суд закрив касаційне провадження за скаргою ФГ Рисовський на постанову ЗАГС від 22.11.2022 у справі №914/3502/21. Висновки суду апеляційної інстанції. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України наведені вище обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 914/3502/21 та №9014/2546/20, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді справи №914/1177/22, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України). Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, необхідною умовою для стягнення шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування, є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Факт порушення прав позивача не виконанням наказу Господарського суду Львівської області №5/79 від 13.10.1994 встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1109/20, яке набрало законної сили 16.02.2020. Крім того, Західний апеляційний господарський суд у постанові від 07.10.2021 по справі №914/2546/20 відзначив, зокрема, що Солонківська сільська рада отримала право розпоряджатися земельною ділянкою лише з 06.06.2018. Як уже відзначалося, рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3502/21, яке набрало законної сили, відзначено, що до предмета доказування у справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування, належить встановлення юридичних фактів матеріально правового характеру щодо: 1) неправомірних дій органу місцевого самоврядування чи його посадових або службових осіб; 2) наявності шкоди; 3) причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Як вірно зазначив суд першої інстанції, при пред`явленні вимоги про відшкодування шкоди у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивачу необхідно довести підстави та розмір неодержаних доходів, адже пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Як вбачається з поданого розрахунку матеріальної шкоди, для розрахунку суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зазначає, що він використав середньостатистичні показники та ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію, яку б він міг виростити та зібрати у разі наявності у нього відповідної земельної ділянки. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, отримання позивачем земельної ділянки ще не гарантує отримання ним прибутку внаслідок її використання і саме у такому розмірі, як визначив позивач. Тому сама наявність довідок статистики не доводить наявність підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди за період 1995-2009. Таким чином, з огляду на недоведеність наявності складу цивільного правопорушення, господарський суд Львівської області правомірно дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Солонківської сільської ради 1'206'000,00 грн матеріальної шкоди за період 1995-2009 р.р задоволенню не підлягає. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права. Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»). Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік). Судові витрати. У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Рисовський, с.Зубра, Львівської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2023 у справі №914/1177/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2023 Головуючий суддя Плотніцький Б.Д. Судді Галушко Н. А. Кравчук Н. М.