Постанова Одеський апеляційний суд № 522/20019/21

Номер провадження: 22-ц/813/3619/23 Справа № 522/20019/21 Головуючий у першій інстанції Науменко А. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., при секретарі: Узун Н.Д., за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Попової О.А., переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, - В С Т А Н О В И В: 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: АТ КБ «ПриватБанк», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року по справі №523/15348/17 з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 18.04.2012 в розмірі 47 067,75 грн. На виконання цього рішення 30 квітня 2020 року Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) реалізував на електронних торгах майно боржника, а саме: нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких став ОСОБА_2 . Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року було скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі №523/15348/17. На думку позивача, вказана обставина свідчить про те, що спірні нежилі підвальні приміщення вибули з її власності безпідставно та поза її волею. Також позивач посилається на те, що електронні торги проведенні з порушенням вимог законодавства, зокрема, порушено порядок визначення вартості та оцінки майна, у зв`язку з чим майно боржника реалізовано за ціною, що суттєво занижена та не відповідає реальній вартості. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд: - визнати недійсними електронні торги, проведені 30.04.2020 ДП «Сетам» з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота №416464), а саме нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №481225, проведених 30.04.2020 ДП «Сетам» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота №416464), а саме нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30.3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним акт про проведенні електронні торги, проведених 30.04.2020 ДП «Сетам» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота №416464), а саме нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складений 04.11.2020 головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфоновим Олександром Юрійовичем; -визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 17.12.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстроване в реєстрі за №1471; -витребувати нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . У відзиві на позовну заяву відповідач ДП «Сетам», вказав, що не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що оскільки в момент вчинення правочину виконавчий документ був чинним, підстав визнавати такий правочин з реалізації лоту №416464 (уцінені лоти №412492, №409161) недійсним немає. Також відповідач посилається на те, що у позовній заяві не доведено порушення норм «Порядку» під час проведення оскаржуваних торгів, впливу таких порушень на результат електронних торгів та порушення законних прав позивача у результаті проведення електронних торгів. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що на час проведення електронних торгів рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2018 року (справа №523/15348/17) було чинним, виконавче провадження було відкрито і дії як державних виконавців так і ДП «Сетам» були законні. Також відповідач вказує, що з його боку доведені всі обставини, які свідчать про законне придбання нежитлових підвальних приміщень, а тому повернення такого майна попередньому власнику порушить його права - права добросовісного набувача. У відповіді на відзив ОСОБА_1 , посилаючись практику Верховного Суду, зазначила, що особливістю даного спору є те, що оскаржуються результати електронних торгів, проведених на виконання судового рішення про стягнення з позивача 47 067,75 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, разом із тим, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 24.02.2020 ринкова вартість спірних нежилих підвальних приміщень складає 196 212,00 грн. Крім того, судове рішення про стягнення з позивача 47 067,75 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором скасовано. З урахуванням зазначеного, позивачка вважає, що продаж нежилих підвальних приміщень, що належать боржниці ОСОБА_1 не можна визнати пропорційним заходом до суми боргу. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав недійсними електронні торги, проведені 30.04.2020 ДП «Сетам» з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота №416464), а саме нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; -визнав недійсним протокол проведення електронних торгів №481225, проведених 30.04.2020 ДП «Сетам» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота №416464), а саме нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30.3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; -визнав недійсним акт про проведенні електронні торги, проведених 30.04.2020 ДП «Сетам» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота №416464), а саме нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складений 04.11.2020 головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфоновим Олександром Юрійовичем; -визнав недійсним свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 17.12.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстроване в реєстрі за №1471; -витребував нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Представники Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ДП «Сетам», АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання судових повісток. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. 08 листопада 2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача та представника ОСОБА_1 - адвоката Попову О.А., яка просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру». Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Крім того, частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України). Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц, провадження №14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц, провадження №14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Згідно частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України). Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року по справі №523/15348/17 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.04.2012, в розмірі 47 067,75 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 530,65 грн, заборгованості за відсотками - 18 908,24 грн, заборгованості за пенею - 11 911,35 грн, а також штрафів: 500 грн - фіксована частина та 2 217,51 грн - процентна складова. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1 600 гривень (т. 1 а.с. 15-16). 10 жовтня 2018 року на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 18.04.2012, в розмірі 47 067,75 гривень та судових витрат в сумі 1 600 гривень (т. 1 а.с. 17). 19 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Граболовою М.В. відкрито виконавче провадження №57716088 з примусового виконання виконавчого листа №523/15348/17, виданого 10.10.2018 Суворовським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми боргу в загальному розмірі 48 667,75 грн (т. 1 а.с. 18). 19 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Граболовою М.В. в рамках виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 19). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним виконавцем Граболовою М.В. встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, а саме: нежилі підвальні приміщення що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належать боржнику на праві власності на підставі: договору купівлі-продажу, посвідченого 25.06.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., за реєстровим №4568 (т. 1 а.с. 20-22). 27 грудня 2019 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міхновичем Миколою Олександровичем було винесено постанову про передачу виконавчого листа №523/15348/17, виданого 10.10.2018 Суворовським районним судом м. Одеси у Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1 а.с. 23). 11 січня 2020 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міхновичем Миколою Олександровичем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №57716088 з примусового виконання виконавчого листа №523/15348/17, виданого 10.10.2018 Суворовським районним судом міста Одеси (т. 1 а.с. 24). 24 лютого 2020 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міхновичем Миколою Олександровичем в рамках виконавчого провадження №57716088 було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої було описано та накладено арешт на нежилі підвальні приміщення, реєстраційний/кадастровий номер 17609590, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,3 кв.м, що належить боржнику ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 25-27). 24 лютого 2020 року постановою головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міхновича М.О. призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №523/15348/17, виданого 10.10.2018 Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 48 667,75 грн, якому запропоновано надати висновок про експертну грошову оцінку майна, а саме нежилих підвальних приміщень, загальною площею 30.3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 28). Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 24.02.2020 ринкова вартість об`єкта оцінки - нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складає 196 212,00 гривень (т. 1 а.с. 29-30). 25 лютого 2020 року Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу Одеської філії ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна, належного ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 32-33). 17 березня 2020 року було призначено проведення перших електронних торгів з продажу нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (лот №409161). Стартова ціна продажу 196 212 грн. Торги не відбулися у зв`язку з тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція (т. 1 а.с. 34). 09 квітня 2020 року було призначено проведення других електронних торгів з продажу нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (лот №412492). Стартова ціна продажу 166 780,20 грн. Торги не відбулися у зв`язку з тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція (т. 1 а.с. 35). 30 квітня 2020 року було проведено треті електронні торги, на яких реалізовано майно боржника, а саме: нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30.3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (лот №416464). Стартова ціна продажу 137 348,40 гривень, ціна продажу - 171 000,00 гривень. Торги відбулися, переможець торгів - ТОВ «ОМЕГА-КЕПІТАЛ» (т. 1 а.с. 36-37). У зв`язку з невнесенням суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем - відповідно до протоколу №481225 переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 . Стартова ціна продажу 137 348,40 гривень, ціна продажу - 157 000,00 грн (т. 1 а.с. 39-40). 04 листопада 2020 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфоновим Олександром Юрійовичем на підставі протоколу проведення електронних торгів №481225 від 30.04.2020 складено та видано акт про проведені електронні торги. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.10.2021, вбачається, що власником нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації стало свідоцтво, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. 17.12.2020, зареєстроване в реєстрі за №1471 (т. 1 а.с. 43-44). Разом із тим, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 було задоволено та скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі №523/15348/17, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку (т. 1 а.с. 53-54). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно вказав, що 30 квітня 2020 року було реалізовано майно боржника, а саме: нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ціною продажу у розмірі 157 000 грн на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, що свідчить про порушення суб`єктивного цивільного права та законних інтересів ОСОБА_1 , а тому проведення електронних торгів не може вважатися законним, так само як і прийняття рішення про державну реєстрації права власності на спірні нежилі підвальні приміщення на ім`я ОСОБА_2 .. Таким чином, враховуючи те, що у виконавчому провадженні №57716088 рішення суду на підставі якого було видано виконавчий лист скасоване, суд дійшов вірного висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого листа, що призвело до порушення майнових прав позивача. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» стверджує, що проведення оспорюваних електронних торгів з реалізації нежилої нерухомості, відбулись із дотриманням процедури їх проведення та без порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року в справі №523/15348/17 було чинне, тому відсутні підстави для визнання недійсними електронних торгів, протоколу електронних торгів. Однак, апеляційний суд не погоджується із такими доводами АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на наступне. Згідно правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15; від 12 жовтня 2016 року, у справі №6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як встановлено із матеріалів справи виконавче провадження №57716088 відкрито 19 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Граболовою М.В. на підставі виконавчого листа №523/15348/17, з виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму боргу в загальному розмірі 48 667,75 грн. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі №523/15348/17. Отже, враховуючи, що заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі №523/15348/17, на підставі якого проводились електронні торги з продажу нежилих підвальних приміщень №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , скасоване, суд першої інстанції, в силу статей 203, 215 ЦПК України, дійшов вірного та справедливого висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого рішення суду, що призвело до порушення майнових прав позивача. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №712/1317/14-ц (провадження №61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі №759/18852/14-ц (провадження №61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі №522/1516/15-ц (провадження №61-25870св18), від 03 липня 2019 року у справі №372/4917/13 (провадження №61-11606св18), від 19 серпня 2020 року у справі №202/1698/17 (провадження №61-6431св20). Щодо посилань представника АТ КБ «ПриватБанк» на те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, він купив нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку виконання судових рішень, а тому суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 388 ЦК України, відповідно до якої майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього. Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18). Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача. Матеріалами справи встановлено, що спірні нежилі підвальні приміщення №501, загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вибули з володіння позивача та були реалізовані на електронних торгах в порядку примусового виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі №523/15348/17, яке ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року скасовано, тому в розумінні положень статті 388 ЦК України спірне майно вибуло з володіння позивача поза її волею. А тому суд першої інстанції в порядку визначеному частиною першою статті 388 ЦК України, дійшов законного висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування нежилих підвальних приміщень загальною площею 30,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .. Доводи апеляційної скарги про неможливість витребування майна з огляду на положення частини другої статті 388 ЦК України, якою передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, є помилковими. Подібний висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі №640/14276/17, від 08 грудня 2022 року у справі №352/1690/16. Отже, доводи наведені у апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення та трактування норм матеріального права на власний розсуд. Інших доводів апеляційна скарга не містить. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого, законного та справедливого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 24 листопада 2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк Р.Д. Громік