Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 604/751/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 604/751/23 пров. № А/857/18117/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2023 року (суддя Сташків Н.Б., смт. Підволочиськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у червні 2023 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просила: скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7070649від 28.05.2023, а провадження по справі закрити. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з даною постановою не погоджується, вважає її протиправною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що під час винесення постанови інспектором порушена передбачена приписами КУпАП процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначена система правових механізмів забезпечення дотримання прав особи. Посилається на те, що 28.05.2023 працівники поліції повідомили її, що вона порушила ПДР України, а саме перевозила дитину без спеціальних утримуючих систем. Працівнику поліції нею було повідомлено про те, що вона жодного правопорушення не вчиняла, оскільки дитина яку везла має зріст більше 145 см, що не є порушенням пункту 21.11.б ПДР України, проте інспектор не прийняв до уваги її усні пояснення. Також при винесені постанови інспектором було суттєво порушено процедуру розгляду справи, а саме: не в повній мірі ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, не взяті до уваги її пояснення, та не роз`яснено право на отримання правової допомоги. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що жодних доказів того, що дитина під час руху автомобіля сиділа на передньому сидінні та без спеціальних дитячих утримуючих систем матеріали справи не містять. Вказує, що під час винесення постанови, інспектором була порушена, передбачена приписами КУпАП, процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначає, що працівник поліції не вжив жодних активних дій для того, щоб встановити чи відповідає ріст дитини нормі 145 см, для того, щоб оцінити чи потрібно для неї спеціальні утримуючі системи. Зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винною у тому, що 28.05.2023 об 19:44 год. у с. Старий Скалат по вул.. Центральній, 27 водій керуючи автомобілем ПЕЖО ЕКСПЕРТ д.н.з. НОМЕР_1 перевозила дитину без спеціальних дитячих утримуючих систем, чим порушила вимоги п. 21.1.1 б ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.10 ст. 121 КпАП України. На підставі наведеного,на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Не погоджуючись з вказаною Постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не наведено, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів того, що вона не порушувала правил дорожнього руху, та перевозила в салоні автомобіля дитину зріст і вік якої дозволяє її рух без спеціальних утримуючих систем. Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух,встановлюється ПДР. Згідно п.21.11.б ПДР України забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім : транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими Правилами обмежень швидкості руху; спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання. Відповідно до п.10 ст. 121 КпАП України, порушення правил перевезення дітей тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. На підтвердження правомірності оскарженої постанови відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.З вказаного відеозапису вбачається, що після зупинки поліцейським транспортного засобу, водій давала пояснення, що дитина захотіла попити води і перелізла на переднє сидіння. Будь-яких інших клопотань про бажання скористатись послугами захисника чи пояснень того, що дитина має зріст більше 145 см від неї не надходило. Жодних заперечень стосовно того, що правопорушень не вчиняла, позивачкою під час розгляду справи поліцейським, не надавала. Тобто, демонструвала пасивну поведінку під час розгляду справи поліцейським, а відтак з адміністративним правопорушенням була згідна. Разом з тим, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не долучено будь-яких доказів того, що зріст дитини є більшим ніж 145 см, чи свідоцтва про її народження. Факт керування транспортним засобом, а також те, що в салоні керованого нею автомобіля знаходилась неповнолітня дитина позивач не оспорює. Апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на те, що вона заявляла клопотання поліцейському та надавала пояснення про те, що порушень не вчиняла, оскільки зріст дитини є більшим як 145 см, а також те, що поліцейський не надав їй права скористатись послугами захисника, що гарантоване ст. 59 Конституції України, оскільки вказане спростовується відеозаписом. Стосовно покликань апелянта на те, що наданий відеозапис є недопустимим доказом, а також те, що він не підтверджує, що вона керуючи транспортним засобом перевозила дитину без спеціальних утримуючих систем, спростовується наданими та дослідженими матеріалами справи, а не зазначення технічного приладу за допомогою якого здійснювалась відео фіксація правопорушення не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови,позаяк на противагу даного відеозапису позивачем не долучено жодного доказу правомірності своєї поведінки. Апеляційний суд погоджується, що надані докази доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 28.05.2023з порушенням Правил дорожнього руху та підтверджують законність винесеної щодо неї постанови про накладення адміністративного стягнення. Доводи апелянта про відсутність доказів вчинення нею адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2023 року в справі №604/751/23- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 28 листопада 2023 року