Постанова 4816 № 592/9000/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м.Суми Справа №592/9000/23 Номер провадження 22-ц/816/1638/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. сторони: позивачка ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2023 року, ухваленого в складі судді Шияновської Т.В., у м. Суми, у с т а н о в и в: У червні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу та збільшення розміру аліментів на утримання дитини, свої вимоги обґрунтовує тим, що на утриманні має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідача на підставі судового наказу від 12.06.2018 стягуються аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме в розмірі 1416,50 грн, який є явно недостатнім для матеріального утримання їхньої спільної доньки, потреби якої з віком збільшуються, а отримуваний позивачкою дохід не забезпечує належного утримання дитини на достатньому рівні. Посилаючись на вказані обставини, а також зазначаючи, що відповідач є здоровою працездатною особою, має у власності автомобіль, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів та щомісячно стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2023 року позовні вимоги задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2018 у справі №592/3944/18. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання законної сили рішенням суду. Стягнуто з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору на користь держави в розмірі 1073,60 грн. та на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що не були судом взяті до уваги надані ним докази щодо погіршення його фінансового і фізичного стану. Зокрема, крім доказів припинення його підприємницької діяльності з 2020 року, до матеріалів справи додана довідка про відсутність інших доходів і що наразі його теперішня сім`я існує за рахунок доходів його матері і громадянської жінки. Окрім того, існування його родини обтяжено наявністю банківського кредиту, який був отриманий для виплати аліментів. Звертає увагу на те, що в якості доказу про його теперішній фізичний стан є довідка про непридатність до військової служби і природній процес старіння організму. При цьому, цьому він стверджує, що розуміє обов`язки його, як батька, забезпечувати дітей всім необхідним для їх якісного життя, але не має такої можливості. У відзиві представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Безугла К.В. не погоджується з доводами апеляційної скарги, а тому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9). Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3). Судовим наказом Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2018 у справі №592/3944/18 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а.с 10). З розрахунку Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що заборгованість по аліментам за вказаним судовим наказом станом на 01.04.2023 становить 15 888,5 грн (а.с. 13). ОСОБА_3 є ученицею 9-В класу КУ СЗОШ №18 СМР (а.с. 7а). З епікризів з карти стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_3 у період з 25.10.2017 по 01.11.2017, з 19.11.2021 по 23.11.2021 перебувала на лікуванні в закладах охорони здоров`я з діагнозом: тривожний розлад, додаткова хорда лівого шлуночку, вегетосудинна дисфункція за змішаним типом (а.с. 15-18). Позивачка ОСОБА_1 працює на посаді оператора диспетчерської служби ТОВ «Нова Пошта», отримала заробітну плату за період з листопада 2022 по квітень 2023 в розмірі 76 520,14 грн (а.с.13). Відповідач ОСОБА_2 18.10.2018 припинив підприємницьку діяльність; в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків відсутня інформація про отримувані ним доходи за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року; має у власності транспортний засіб Volkswagen Transporter 2.4D, д.н.з. НОМЕР_1 , його заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» складає 16 820,56 грн. 09.11.1998 Сумським МВК визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний; зареєстрований за однією адресою з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір пенсії якої за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 складає 24 827,52 грн (а.с. 14, 32-38, 41, 42). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням наданих сторонами доказів, виходив з того, що позивачка скористалася своїм правом, визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу відповідача, який має об`єктивну можливість сплачувати аліменти на утримання доньки. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтями 183 та 184 СК України передбачено способи стягнення аліментів: у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі та підстави стягнення аліментів одним із таких способів. Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно ч. 1 ст. 192 СК України - розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що одержувач аліментів наділений правом на звернення до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, визначених рішенням суду. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності з ч.1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом, позивачка реалізувала своє право на зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, яке передбачене ст. 183 СК України. У свою чергу, відповідач не надав належних доказів на підтвердження неможливості виконувати свій обов`язок по утриманню дитини у визначений судом спосіб. Зокрема, відповідачем не підтверджено погіршення стану його здоров`я, сплати ним аліментів на утримання ще іншої дитини, а так само відповідачем не надано доказів, що він з 2020 року, після припинення підприємницької діяльності, будучи особою працездатного віку, не в змозі працевлаштуватись та /або мати інші доходи. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши подані сторонами докази, врахувавши якнайкраще забезпечення інтересів дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліменти та збільшення їх розміру на утримання дочки до частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов