Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/10850/22

Справа № 127/10850/22 Провадження № 22-ц/801/2078/2023 Категорія: 61 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2023 рокуСправа № 127/10850/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за апеляційною скаргою адвоката Сидорчук Наталії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі придбали житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 23 лютого 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Мультян В. М. та зареєстрованому в КП «ВООБТІ» 23 березня 2002 року за реєстровим № 8832. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом на день смерті, заповів своїй дочці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малою Н. С. та зареєстровано в реєстрі за № 2-335. Із серпня 2014 року позивач була вимушена переїхати на постійне місце проживання в будинок АДРЕСА_2 в зв`язку з прогресуючою хворобою свого батька ОСОБА_4 . Її мати ОСОБА_3 через поганий стан здоров`я не могла доглядати свого хворого чоловіка. Починаючи з серпня 2014 року й до дня смерті батька, ОСОБА_1 проживала зі своїми батьками однією сім`єю в будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору дарування від 08 червня 2010 року. Вони вели спільне господарство, піклувалися один про одного. Про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 свідчить рішення Лікувально-консультативної комісії № 261 від 09 жовтня 2019 року, згідно якого ОСОБА_4 потребував постійного стороннього догляду та не був здатний до самообслуговування, тому потрібний догляд йому забезпечувала вона, проживаючи за адресою АДРЕСА_2 , за що отримувала компенсацію за надання соціальної послуги особі похилого віку. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрита спадкова справа 94/2020 Другою вінницькою державною нотаріальною конторою за заявою позивача. Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві спільної сумісної власності подружжя. Про спільне проживання зі спадкодавцем свідчить також і те, що саме вона займалась організацією поховання батька, що підтверджується квитанцією до ПКО про оплату вартості ритуальних послуг у сумі 10 000 грн. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з метою з`ясування процедури оформлення спадкового майна, де нотаріус їй роз`яснила, що у випадку постійного проживання спадкодавця зі спадкоємцем, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, за умови, що від неї не відмовиться, тому позивачка вважала, що може у будь-який час звернутися за отриманням свідоцтва про право на спадщину. Тільки у квітні 2022 року, отримавши позовну заяву від ОСОБА_2 (свого брата та сина спадкодавця) до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування за законом, позивачка дізналася, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не повідомивши інших спадкоємців про свої наміри. 26 квітня 2022 року позивачка звернулась до державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину. Листом № 368/01-16 від 26 квітня 2022 року державним нотаріусом письмово відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини та роз`яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно звернутись до суду. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просила: -встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю на час відкриття спадщини, а саме з серпня 2014 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 3/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; -стягнути із відповідача понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи таке своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю на час відкриття спадщини, а саме з серпня 2014 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , як зазначено у вимогах позовної заяви. Окрім того до участі у справі не було залучено всіх спадкоємців в якості відповідачів, зокрема ОСОБА_3 . Зважаючи на наявність підстав для відмови у задоволенні позову щодо встановлення факту, суд першої інстанції відмовив у задоволенні похідної позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У вересні 2023 року адвокат Сидорчук Н. М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року витребувано справу із суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року суддю Медвецького С. К. замінено на суддю Голоту Л. О. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду на 23 листопада 2023 року о 10 год. 00 хв. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про недоведеність позивачкою факту спільного проживання ОСОБА_1 разом із батьками, зокрема, спадкодавцем ОСОБА_4 . Даний факт підтверджено рядом довідок із місця проживання та реєстрації, показаннями свідків, у тому числі її матері ОСОБА_3 , однак суд першої інстанції безпідставно не взяв їх до уваги. На думку, позивачки нею правильно визначено суб`єктний склад учасників справи. ОСОБА_3 була залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки, адже вона не порушувала жодних інтересів ОСОБА_1 , жодного спору щодо спадщини між ними не існує. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави, а також апеляційну скаргу підтримала третя особа у справі - ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 28 серпня 1979 року (а. с. 18, том 1). ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі придбали житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 лютого 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Мультян В. М. та зареєстрованому в КП «ВООБТІ» 23 березня 2002 року за реєстровим № 8832 (а. с. 23, том 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 від 08 листопада 2019 року (а. с. 14, том 1). ОСОБА_4 до моменту смерті був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 7, том 1). 04 травня 2020 року Другою вінницькою державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 94/2020 (а. с. 70-93, том 1). Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві спільної сумісної власності подружжя. 03 лютого 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом на день смерті, заповів своїй дочці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малою Н. С. та зареєстровано в реєстрі за № 2-335 (а. с. 26, том 1). Відповідно до листа державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори № 368/01-16 від 26.04.2022 року, спадкоємиця ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , що проживав на день смерті в АДРЕСА_2 , а саме не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та на день смерті не проживала разом із спадкодавцем, вона має право відповідно до ст. 1272 Цивільного кодексу України звернутися до суду про визнання додаткового строку для прийняття спадщини. У разі встановлення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини спадкоємець повинен у межах установленого судом строку прийняття спадщини подати до даної нотаріальної контори відповідну заяву (а. с. 87, том 1). Згідно довідки Управління соціального захисту населення (Лівобережне) від 22 квітня 2022 року № 99 ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення (Лівобережне) департаменту соціальної політики Вінницької міської ради та отримувала компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги особі похилого віку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 07.09.2019 року по 08.11.2019 року (а. с. 28, том 1). Відповідно до листа Департаменту соціальної політики «Про надання інформації на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області» від 21.03.2022 року № 08/00/008/15876, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради як отримувач державних соціальних допомог з 25.09.2015 року та отримувала: субсидію на житлово-комунальні послуги з 01.10.2018 року по 30.04.2019 року та з 01.10.2019 року по 30.04.2020 року; державну допомогу як одинока мати (вдова) на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року та з 01.09.2017 року по 28.02.2018 року; державну соціальну допомогу по втраті годувальника з 14.03.2018 року по даний час на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім?ям з 01.06.2019 року по 31.03.2020 року та з 01.05.2020 року по 31.10.2020 року; компенсацію за надання соціальних послуг ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.09.2019 року по 08.11.2019 року; тимчасову допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати їх, на сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.04.2015 року по 30.09.2015 року (а. с. 212-213, том 1). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі. Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду Украйни від 30.05.2005 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК про те що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду Украйни від 30.05.2005 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У справі, що розглядається, позивачка звернулася до суду із позовом про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування, оскільки листом державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори № 368/01-16 від 26 квітня 2022 року їй було відмовлено в оформленні спадщини. Водночас колегія суддів звертає увагу на таке. У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18)19 січня 2022 року Верховним Судом у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19); 14 листопада 2022 року у справі № 450/3887/19 (провадження № 61-2336св22). Як видно із матеріалів справи, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися його син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3 , а відтак вказані особи мали бути залучені до участі у справі як відповідачі. Проте позивачка відповідачем по справі визначила лише ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 зазначила як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011. За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов пред`явлено до неналежного кола відповідачів, а тому в задоволенні позову слід відмовити з цих підстав. Доводи апеляційної скарги у цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та є власним тлумаченням його норм стороною позивачки. З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що надання оцінки доводам сторін щодо предмету та підстав позову, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності, має вирішуватися у справі з належним колом осіб, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 є передчасним. Колегія суддів звертає увагу позивачки, що у разі порушення, невизнання чи оспорення її прав з боку інших осіб вона не позбавлена права на звернення до суду із відповідним позовом, правильно визначивши при цьому суб`єктний склад сторін. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні із викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати слід залишити за нею. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Сидорчук Наталії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повна постанова складена 28 листопада 2023 року. Головуючий В. В. Оніщук Судді Л. О. Голота С. Г. Копаничук