Ухвала КЦС ВС № 161/4498/23

УХВАЛА 21 листопада 2023 року м. Київ справа № 161/4498/23 провадження № 61-16068ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року позов Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (діл - ДКЛ «Луцьктепло») задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 15 167,27 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 12 червня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року залишено без руху, надано строк тривалістю п`ять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 09 листопада 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року та ухвали Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, у якій просить скасувати заочнек рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої та другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. У пунктах 2 та 3 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Системне тлумачення пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та частини першої та другої статті 406 ЦПК України свідчить, що оскаржена ухвала Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року про приєднання до апеляційної скарги не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. На підставі викладеного, згідно частини другої статті 406 ЦПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року про залишення його апеляційної скарги без руху підлягає поверненню. Керуючись статтями 260, 389, 406 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху повернути. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. О. Дундар