Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/9898/23

Справа № 991/9898/23 Провадження 1-кс/991/9990/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 24 листопада 2023 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, ВСТАНОВИВ: 13.11.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, яка на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді була передана на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 . 1.Зміст поданої скарги У своїй скарзі ОСОБА_3 вказує, що 03.11.2023 на електронну адресу Національного антикорупційного бюро України ним було скеровано заяву №VYH-20231103-01 від 03.11.2023 про вчинення головою та заступниками голови Національного банку України, директорами-розпорядниками ФГВФО, міністром внутрішніх справ України, начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, головою Державної служби фінансового моніторингу України, генеральним прокурором та їх заступниками, іншими керівниками органів державної влади України кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України. Відповіді від уповноваженої особи скаржник не отримав, йому не надано витягу з ЄРДР, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки. У зв`язку з цим, ОСОБА_3 просить зобов`язати уповноважену особу виконати вимоги ч. 2 ст. 55, п. 2 ч. 2 ст. 56, ст. 214 КПК України внести відомості за скаргою та надати йому витяг з ЄРДР. 2.Позиція учасників судового засідання У судові засідання скаржник неодноразово не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час їх проведення. Представник НАБУ в судове засідання також не з`явився, проте до початку судового розгляду надіслав заперечення в яких повідомив, що порушені ОСОБА_3 у вказаній заяві питання вже були предметом неодноразового розгляду НАБУ, у зв`язку з чим керівництвом НАБУ було прийнято рішення про припинення розгляду заяв, які ОСОБА_3 подає з аналогічних питань. Листом від 13.11.2023 заявника було проінформовано про прийняття зазначеного рішення. У зв`язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась. 3.Мотиви та оцінка слідчого судді Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Вищезазначена бездіяльність виникає у зв`язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов`язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами. Так, згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об`єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення). Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування. З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу. Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому: (1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова ККС ВС від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18); (2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18). З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п. 1. ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення. Зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що 03.11.2023 ОСОБА_3 направив на електронну пошту НАБУ заяву №VYH-20231103-01 про вчинення кримінальних правопорушень. У заяві заначено про вчинення головою Національного банку України, заступниками голови Національного банку України, директорами-розпорядниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністром внутрішніх справ України, начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, головою Державною служби фінансового моніторингу України та іншими службовими особами цих органів кримінальних правопорушень, передбачених статтями ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України. Заявник вказує, що із використанням кореспондентських рахунків, відкритих в «Меіnl Bank Aktiengesellschaft» було виведено значні фінансові кошти, що належать вкладникам різних українських банків. Так, зі змісту заяви вбачається, що низка українських банків уклали з банком нерезидентом «Меіnl Bank Aktiengesellschaft» договори відповідального зберігання та забезпечення, відповідно до яких в заставу банку-нерезиденту надавалися всі суми коштів, розміщені на кореспондентських рахунках, а також нараховані відсотки та будь-які майбутні надходження на ці рахунки. Водночас, банк-нерезидент використовував заставу для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, укладеними з третіми особами та на підставі цих договорів, списував в односторонньому позасудовому порядку кошти на свою користь, у разі невиконання позичальниками своїх зобов`язань по поверненню позичкових коштів. В результаті незаконних умисних дій, погашення боргів відбувалося за рахунок коштів українських банківських установ, тобто фактично коштів їх вкладників, що призвело до визнання цих банків неплатоспроможними і нанесло шкоду на суму понад 62 млн. євро. Заявник зазначає, що був вкладником ПАТ «Міський комерційний банк», який був у числі українських банків, що розміщував кошти на кореспондентському рахунку банку «Меіnl Bank Aktiengesellschaft», а тому вважає себе потерпілим від незаконних дій службових осіб НБУ, ФГВФО, МВСУ, СБУ та ГПУ, які на думку заявника, знали про вказану незаконну схему виведення коштів, але не припинили її. Із наданих представником НАБУ пояснень вбачається, що раніше ОСОБА_3 уже неодноразово звертався до НАБУ із заявами про вчинення кримінального правопорушення, в яких були викладені аналогічні відомості щодо можливих порушень законодавства, пов`язаних з використанням кореспондентських рахунків, відкритих у «Меіnl Bank Aktiengesellschaft», у зв`язку з цим в уповноваженої особи НАБУ були відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР. Проаналізувавши подану скаргу та долучену до неї заяву, слідчим суддею встановлено, що у його провадженні перебувала аналогічна скарга, предметом якої було оскарження бездіяльності уповноваженої особи НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 №VYH-20231103-01 від 03.11.2023. За результатами розгляду такої скарги було постановлено відповідну ухвалу від 16.11.2023 (справа №991/9772/23, провадження 1-кс/991/9866/23) про відмову у задоволенні скарги. Оскільки з огляду на предмет розгляду у цій справі, слідчим суддею вже постановлялось відповідне рішення, яке набуло статусу остаточного, оскільки скаржник не скористався своїм правом на апеляційне оскарження зазначеного рішення, в якому надано оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з бездіяльністю уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_3 про вчинення головою та заступниками голови Національного банку України, директорами-розпорядниками ФГВФО, міністром внутрішніх справ України, начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, головою Державної служби фінансового моніторингу України, генеральним прокурором та їх заступниками, іншими керівниками органів державної влади України кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України, слідчий суддя вимушений констатувати, що зазначені дії скаржника свідчать про наявність в них ознак зловживання процесуальними правами. На думку слідчого судді, неодноразове подання ОСОБА_3 до суду аналогічних за змістом скарг містить ознаки зловживання, спрямованого не на захист порушеного права, а на створення підстав для постановлення різних судових рішень в однакових правовідносинах, що очевидно не відповідає завданням кримінального провадження. Кримінальне процесуальне законодавство України не містить окремого положення, яке визначає випадки та наслідки зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 у справі № 757/9655/22-к, та ін.). Так, під зловживанням правом, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, слід розуміти випадки, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (рішення у справах «М. проти Сполученого Королівства» та «Філіс проти Греції»), що є неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такому разі уся процедура судового розгляду є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такі зловживання є сутяжницькими, а скарги - завідомо безпідставними (явно необґрунтованими), що мають штучний характер. Отже, встановлене слідчим суддею у цій справі зловживання заявником ОСОБА_3 своїми процесуальними правами на повторне звернення до суду зі скаргою на бездіяльність щодо невнесення відомосте до ЄРДР за одною заявою полягає у поданні скарги для вирішення питання, яке вже вирішено слідчим суддею, за відсутності інших підстав або нових обставин, які б виправдовували необхідність повторного звернення. Оскільки зловживання правом не становить собою правопорушення, його наслідком повинно бути переважно не застосування відповідних санкцій національними судами, а відмова у захисті права, яке спрямоване на зловживання. З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку, що у зв`язку із таким зловживання скаргу ОСОБА_3 слід залишити без розгляду. Керуючись статтями 214, 303, 304, 306, 307, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ: 1.Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення - залишити без розгляду. 2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. 3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Слідчий суддя ОСОБА_1