Ухвала КЦС ВС № 761/42302/20

Ухвала 23 листопада 2023 року м. Київ справа № 761/42302/20 провадження № 61-15899ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, про скасування рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: 6 листопада 2023 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року, повний текст якої складено 4 жовтня 2023 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 390 ЦПК Україникасаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке обґрунтоване отриманням копії оскаржуваної постанови 5 жовтня 2023 року. На підтвердження зазначеного заявником додано скріншот електронної поштової скриньки. Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, що вказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин. Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарженнярішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року. Проте касаційне провадження не може бути відкрито з огляду на наступне. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Проте ОСОБА_1 не зазначено відповідних відомостей щодо наявності або відсутності у нього електронного кабінету. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Касаційна скарга ОСОБА_1 не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року заявник визначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не враховані в оскаржуваних судових рішеннях; пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилили клопотання. Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 2, частини першої статті 77, частин першої та другої статті 78 ЦПК України, статті 655 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, пункту 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року, у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права. Касаційна скарга заявника в частині визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не відповідає зазначеним вимогам закону. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 грн). Подана касаційна скарга та зміст оскаржуваних судових рішень не містять відомостей щодо ціни позову (вартості квартири АДРЕСА_1 ). За таких обставин заявнику необхідносплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині вирішення судами вимоги майнового характеру, виходячи з 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, яка становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 грн). Судовий збір у розмірі 840,80 грн сплачувався за подання до суду позовної заяви майнового характеру у разі, якщо 1 відсоток ціни позову становив менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у розмірі 10 510 грн - якщо 1 відсоток ціни позову становив більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн). Тому за подання касаційної скарги в частині вирішення судами вимог немайнового характерузаявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3 363,20 грн (1 681,60(840,80*2)*200%). До касаційної скарги додано квитанцію від 6 листопада 2023 року про сплату заявником судового збору у розмірі 1 100 грн, що не відповідає встановленому законом. За таких обставин заявник має доплатити судовий збір в частині вирішення судами вимог немайнового характеру у розмірі 2 263,20 грн (3 363,20-1 100), про що надати відповідний документ. Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2023 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали в частині визначення підстав касаційного оскарження, касаційний суд як підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження не врахує. У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко