Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9725/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" листопада 2023 р. Справа №910/9725/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Шапрана В.В. Буравльова С.І. секретар судового засідання - Луцюк А.В. представники сторін: від позивача: Клян А.Ф. від відповідача: Прокопів Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 (повний текст складено 13.09.2023) у справі №910/9725/23 (суддя Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіан Солар Мліїв" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 194 636,72 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіан Солар Мліїв" (далі - ТОВ "Індіан Солар Мліїв") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") заборгованості у розмірі 2 194 636,72 грн, з яких: 2 010 200,38 грн - заборгованість за продану електричну енергію, 143 783,24 грн - інфляційні втрати, 40 643,10 грн - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 23.06.2021 №1845/02/21, в частині оплати електричної енергії, проданої позивачем у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 010 200,38 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 143 783,24 грн інфляційних втрат та 40 643,10 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 82 054,88 грн. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Індіан Солар Мліїв" 1 928 145,50 грн заборгованості, 40 643,10 грн трьох процентів річних, 143 783,24 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 32 919,40 грн. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, дійшов висновку про закриття провадження у справі, в частині стягнення з відповідача 82 054,88 грн основної заборгованості, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки ДП "Гарантований покупець" під час розгляду даної справи частково погасило розмір основної заборгованості на вищенаведену суму. При цьому, враховуючи, що сума основного боргу ДП "Гарантований покупець" у розмірі 2 010 200,38 грн, за поставлену йому ТОВ "Індіан Солар Мліїв" електричну енергію відповідно до спірного договору за актами купівлі-продажу електроенергії, за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, підтверджена належними та допустимими доказами, а відповідач, на момент прийняття рішення у даній справі надав документи, які свідчать про погашення вказаного боргу лише у сумі 82 054,88 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 928 145,50 грн. Крім того, суд першої інстанції встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір компенсаційних виплат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 143 783,24 грн інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 40 643,10 грн за несвоєчасну сплату виробленої та поставленої ТОВ "Індіан Солар Мліїв" електричної енергії є обґрунтованими. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Гарантований покупець" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 у задоволеній частині, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення мало місце: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Так, за доводами скаржника, при ухваленні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не взято до уваги наступні обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме: - не враховано положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом". - не враховано форс-мажорних обставин; - не враховано обставин, які надають право суду зменшити розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 21 листопада 2023 року на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець", а рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 - залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини у справі. Так, у своєму відзиві позивач, зокрема зазначає, що: - накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" жодним чином не обмежують право позивача на отримання оплати повної вартості проданої електричної енергії, відповідно до укладеного сторонами у справі договору, а також не змінюють терміни виконання грошових зобов`язань за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок); - судом першої інстанції у рішенні, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правильно встановлено, що форс-мажорні обставини відсутні у даному конкретному випадку за договором. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Більше того, форс-мажорні обставини не звільняють відповідача від встановленого законом обов`язку сплатити позивачу інфляційні втрати та три проценти річних внаслідок порушення термінів виконання грошового зобов`язання; - інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, а тому відповідні суми не можуть бути зменшені судом як штрафні санкції; - відповідач не виконав своїх обов`язків за договором та Порядком щодо здійснення остаточного розрахунку з позивачем за продану електроенергію. У зв`язку з цим, місцевий господарський суд, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини у справі, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у справі №910/9725/23. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" у справі №910/9725/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9725/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/9725/23. 16 жовтня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9725/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків. 26 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9725/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.11.2023. Розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 призначено на 22.11.2023. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 22.11.2023 з`явились представники сторін. Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 скасувати в задоволеній частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 23 червня 2021 року між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Індіан Солар Мліїв" (продавець за "зеленим" тарифом) укладено договір №1845/02/21, за умовами якого продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами). Відповідно до пункту 1.2 договору, гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом - отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачам. Сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (пункт 2.1 договору). За умовами пункту 2.3 договору, продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Згідно з пунктом 2.4 договору, продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором у національній валюті України. Відповідно до пункту 2.5 договору, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку (пункт 2.6 договору). Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 договору). За умовами пункту 3.2 договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункту 3.3 договору). Згідно з пунктом 3.4 договору, у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (пункт 3.4 договору). За умовами пункту 4.1 договору, продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції, відповідно до глави 3 цього договору. Пунктом 4.5 договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом, відповідно до глави 9 Порядку. У Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом, а саме: Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.3 Порядку). Пунктом 10.1 Порядку встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям з забезпеченням їм пропорційної оплати, відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Згідно з пунктом 10.2 Порядку, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє на електронну адресу йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи. Пунктом 10.3 Порядку встановлено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк, з дати отримання актів купівлі-продажу, гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. ДП "Гарантований покупець" у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу (пункт 10.4 Порядку). На виконання умов договору та вказаних вище вимог Порядку позивачем та відповідачем підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за наступні періоди: - за жовтень 2021 року - акт від 31.10.2021 на загальну суму 407 405,63 грн; - за лютий 2022 року - акт від 28.02.2022 на загальну суму 238 231,52 грн; - за березень 2022 року - акт від 31.03.2022 на загальну суму 379 526,17 грн; - за квітень 2022 року - акт від 30.04.2022 на загальну суму 304 785,79 грн; - за травень 2022 року - акт від 31.05.2022 на загальну суму 520 636,73 грн; - за червень 2022 року - акт від 30.06.2022 на загальну суму 603 900,06 грн; - за липень 2022 року - акт від 31.07.2022 на загальну суму 579 913,57 грн; - за серпень 2022 року - акт від 31.08.2022 на загальну суму 480 661,86 грн. Вказані акти купівлі-продажу електричної енергії направлялись відповідачу та були підписані уповноваженими особами ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Індіан Солар Мліїв" без заперечень та зауважень, а також скріплені печатками цих суб`єктів господарювання. Відповідно до пункту 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Враховуючи умови договору та пункту 10.1 Порядку, зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця. Постановами НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова від 09.09.2022 №1117 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова від 20.09.2022 №1190 - у липні 2022 року; постанова від 14.03.2023 №473 - у серпні 2022 року. Враховуючи вимоги пункту 10.4 Порядку та зазначені вище постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з ТОВ "Індіан Солар Мліїв" із забезпеченням товариству 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. У той же час, відповідач здійснив лише часткову оплату відпущеної електроенергії за вказані періоди, а саме: - за жовтень 2021 року - на загальну суму 366 507,43 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями від 13.10.2021, від 25.10.2021, від 29.10.2021, від 15.11.2021, від 28.09.2022, від 18.10.2022; - за лютий 2022 року - на загальну суму 213 223,58 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.02.2022, від 24.02.2022, від 08.06.2022; - за березень 2022 року - на загальну суму 78 986,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.03.2022, від 07.04.2022; - за квітень 2022 року - на загальну суму 68 404,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями від 15.04.2022, від 25.04.2022, від 06.05.2022, від 07.12.2022; - за травень 2022 року - на загальну суму 108 354,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.05.2022, від 25.05.2022, від 07.06.2022; - за червень 2022 року - на загальну суму 182 541,98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями від 15.06.2022, від 27.06.2022, від 30.06.2022, від 07.07.2022, від 29.07.2022, від 25.08.2022; - за липень 2022 року - на загальну суму 217 081,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2022, від 25.07.2022, від 29.07.2022; - за серпень 2022 року - на загальну суму 269 761,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 15.08.2022, від 25.08.2022, від 31.08.2022. Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом позивач зазначив, що ДП "Гарантований покупець" не здійснило повної та своєчасної оплати електричної енергії за вказані вище періоди, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем з оплати придбаної за договором електричної енергії на загальну суму 2 010 200,38 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Так, місцевим господарським судом встановлено, що згідно з платіжною інструкцією від 15.06.2023 №300 356, копія якої долучена до відзиву на позовну заяву, відповідачем частково погашено розмір основної заборгованості, а саме здійснено платіж на суму 82 054,88 грн. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки ДП "Гарантований покупець" під час розгляду справи в суді першої інстанції частково погасило розмір основної заборгованості на суму 82 054,88 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність предмета спору у справі №910/9725/23, в частині зазначеної суми основного боргу, у зв`язку з чим провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. За приписами статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Заперечуючи проти наявності заборгованості апелянт зазначає про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором, оскільки внаслідок введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, розрахунки за поставлену електроенергію в спірні періоди мають особливості регулювання, пов`язані з настанням обставин непереборної сили, а тому здійснювались відповідачем саме на основі положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом". За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Крім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19. Згідно з пунктом 5.1 договору, обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією з сторін зобов`язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла Сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події (пункти 5.2-5.4 договору). Якщо обставини непереборної сили тривають довше трьох місяців, сторони вирішують питання щодо подальшого виконання договору (пункт 5.5 договору). Разом із тим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили у визначеному цим правочином порядку. Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Таким чином, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа. Зокрема, станом на дату настання строку оплати за заявлений товариством період (жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на накази №140 та №206, оскільки останні закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку. Відтак, вказані вище накази не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору. При цьому, в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №640/10894/22, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, та на яке звертав увагу суду відповідач, зазначено, що на переконання суду наказ №206 виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії, а твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру) є помилковим. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині основного боргу та стягнення з відповідача на користь позивача 1 928 145,50 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 40 643,10 грн та інфляційні в сумі 143 783,24 грн, нараховані на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на положення зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат за несвоєчасну сплату виробленої та поставленої ТОВ "Індіан Солар Мліїв" електричної енергії також є обґрунтованими. Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять. Стосовно доводів відповідача про можливість зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер. За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. За таких обставини, враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтями 551 ЦК України та 233 ГК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо можливості їх зменшення. Також, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Проте, колегія суддів вказує на те, що наведена постанова не є релевантною до правовідносин сторін. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її у розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій. Таким чином, правовідносини у справах №910/9725/22 та №902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування зазначених висновків при розгляді даної справи. Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДП "Гарантований покупець" задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ДП "Гарантований покупець". Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/9725/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

4. Матеріали справи №910/9725/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано - 27.11.2023. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді В.В. Шапран С.І. Буравльов