Постанова 4873 № 910/1485/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2025 р. Справа№ 910/1485/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Сибіги О.М. Кравчука Г.А. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 18.02.2025 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 (повний текст складено та підписано 18.11.2024) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 (повний текст складено та підписано 18.11.2024) у справі №910/1485/24 (суддя А.І. Привалов) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 552 360,99 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 552 360,99 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 2160/01/20 від 14.12.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 386 072,81 грн, 3% річних - 70 719,44 грн, інфляційні втрати - 95 568,74 грн. Короткий зміст оскаржених рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття Р ішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" 24 112,78 грн заборгованості. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" заборгованість у розмірі 2 361 960 грн 03 коп., інфляційні втрати - 95 568 грн 74 коп., 3% річних - 70 719 грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 38 285 грн 41 коп. Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість з оплати електроенергії у сумі 2 386 072,81 грн. Враховуючи надання відповідачем доказів часткової оплати заборгованості на загальну суму 24 112,78 грн, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі частині стягнення суми основного боргу в розмірі 24 112,78 грн. Також суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошового зобов`язання з оплати за поставлену електричну енергію, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 70 719,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 95 568,74 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/1485/24 - задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Приймаючи додаткове рішення, суд виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів Не погодившись з прийнятим рішенням Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 10.10.2024 у справі №910/1485/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що: - судом першої інстанцї невірно трактуются положення Наказів Міністерства енергетики України №140 та №206; - особливе регулювання взаємовідносин на ринку електричної енергії в період воєнного стану, в першу чергу необхідне для забезпечення суспільного інтересу та захисту найвищої соціальної цінності в Україні (життя та здоров?я людей) шляхом забезпечення належного функціонування енергетичної системи України в період воєнного стану. Оскільки на Гарантованого покупця покладено також обов?язки із забезпечення доступності електроенергії для побутових споживачів, такий інтерес суспільства, в даному випадку переважає будь-який приватноправовий інтерес в отриманні прибутку; - сплата Гарантованим покупцем 3% річних та інфляційних втрат позивачу, в надзвичайно складних умовах воєнного часу ще більше ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії та призведе до недоотримання багатьма учасниками ринку коштів за товарну продукцію (електричну енергію) та як наслідок неможливості здійснення ними господарської діяльності в критичній сфері інфраструктури, якою є сфера електроенергетики. Замість цього, вказані санкції будуть сплачені виключно на користь одного учасника ринку (позивача) з метою притягнення відповідача до господарської відповідальності; - наявність виключних обставин для зменшення розміру нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України. Такими обставинами, зокрема, є: неспіврозмірність або відсутність збитків, понесених позивачем (або відсутність доказів понесення таких збитків), а також відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значний розмір неустойки; фінансове становище боржника та значна кількість зобов?язань перед третіми особами (Гарантованим покупцем здійснюється пропорційна оплата виробникам за "зеленим" тарифом залежно від отриманих від НЕК Укренерго грошових коштів в оплату вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, кількість таких виробників згідно реєстру станом на лютий 2022 складала вже 963 суб?єкти господарювання). Стосовно додаткового рішення апелянт указує на те, що останнє ухвалено місцевим судом з неповним дотриманням норм матеріального права. При цьому апелянт посилався на те, що: - стягнуті судом першої інстанції витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення адвокатських витрат у розмірі 70 000,00 грн не відповідає критеріям справедливості та є явно завищеними; - судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки, що сума гонорару зазначена в заяві включала ПДВ у розмірі 28,521.56 грн. Представником позивача до заяви не додано доказів того, що Адвокатське об?єднання є платником ПДВ та, відповідно, несе податкові зобов?язання зі сплати податку на додану вартість; - у додатку до договору про надання правової допомоги №013_24-МГ від 30.01.2024 наведені погодинні тарифні ставки працівників АО "МОРІС ГРУП". Серед наведеного списку посад відсутня посада старшого адвоката, яким себе позиціонує Іванов А.О. 3 огляду на розрахунки надані адвокатом адвокат себе позиціонує старшим юристом, але жодних доказів, що Іванов А.О. є старшим юристом стороною не надано. Узагальнені доводи та заперечення проти апеляційних скарг 07.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що: - висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу (в частині задоволення заяви) є обґрунтованими та не суперечать висновкам, викладеним у справах №922/445/19, №915/237/18, №905/1795/18, №904/3583/19, 922/2685/19 в частині застосування статей 126, 129 ГПК України; - під час розгляду заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції відповідачем власного розрахунку на спростування обґрунтованості цих витрат надано не було; - посилання відповідача на правові висновки ЄСПЛ та Верховного Суду не заслуговують на увагу, адже вони не підтверджують доводи, викладені у скарзі. У зазначених правових висновках лише стверджується про право суду обмежити розмір витрат, що стягуються. Також, 17.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенні місцевого суду - без змін. Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що: - зважаючи на те, що відповідачем допущено невиконання грошового зобов`язання, чим порушено право позивача на отримання плати за електричну енергію за договором за період з 31.10.2021 по 31.08.2022, яка існувала на момент вирішення судом першої інстанції спору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у вказаному розмірі; - відтак, саме по собі твердження відповідача про існування у нього форс-мажорних обставин не свідчить про наявність конкретних обставин, пов`язаних із повномасштабною військовою агресією (перебування на окупованій території, в районі активних бойових дій, руйнування виробничих потужностей тощо), які унеможливили відповідачу виконувати свої грошові зобов`язання; - враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як статтями 551 ЦК України та 233 ГК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, необґрунтованими є доводи відповідача щодо можливості їх зменшення. Також позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції складає 40 000,00 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв і клопотань сторін Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 апеляційну скаргу у справі №910/1485/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу у справі №910/1485/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи. 26.12.2024 матеріали справи №910/1485/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1485/24. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.01.2025, справу №910/1485/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/1485/24. Судове засідання призначено на 18.02.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/1485/24 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 31.01.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. 05.02.2025 через канцелярію суду позивачем подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі №910/1485/24. Об`єднати в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі №910/1485/24 з апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/1485/24. Судове засідання призначено на 18.02.2025. У судовому засіданні 18.02.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання 18.02.2025 з`явились представники сторін, які надали пояснення по справі. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "Компанія Мелтон" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 14.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Мелтон" та Державним підприємством "Гарантований покупець" укладено договір, відповідно до пункту 1.1. якого визначено, що за цим договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.20219 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії). Відповідно до пункту 2.1. договору, сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору. Пунктом 2.3. договору визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. За умовами пункту 2.5. договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (пункт 3.1 договору). За правилами пунктів 3.2 та 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Пунктом 4.5 договору встановлено обов`язок відповідача купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію. Пунктом 10.1 Порядку, встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Пунктом 10.3 Порядку закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Державне підприємство "Гарантований покупець" у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей. Відповідно до пункту 10.4 Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що відповідачем порушено термін оплати за куплену електричну енергію за жовтень 2021 року та за період з лютого по серпень 2022 року. Як вбачається з наданих доказів, відповідач придбав у позивача на умовах Договору електричну енергію на загальну суму 176 029 025,96 грн. Судом встановлено, що сторонами спору були підписані та скріплені печатками акти купівлі-продажу електроенергії, копії яких наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: - за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 408 231,97 грн; - за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 145 578,69 грн; - за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 486 529,34 грн; - за квітень 2022 від 30.04.2022 на суму 372 937,20 грн; - за травень 2022 від 31.05.2022 на суму 599 428,50 грн; - за червень 2022 від 30.06.2022 на суму 677 354,40 грн; - за липень 2022 від 31.07.2022 на суму 623 832,77 грн; - за серпень 2022 від 31.08.2022 на суму 579 749,46 грн. Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії оплатив частково на суму 1 507 569,52 грн, що підтверджується доданими до справи банківськими виписками. 09.09.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову № 1117 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року". 20.09.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову № 1190 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2022 року". 14.03.2023 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову № 1190 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у серпні 2022 року". Отже, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору та п. 10.4. Порядку строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за період жовтень 2021 року та лютий-серпень 2022 року настав. Як установлено судом, датою прийняття рішень Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у спірний період, є 09.09.2022 (дата оприлюднення на офіційному сайті - 12.09.2022), 20.09.2022 (дата оприлюднення на офіційному сайті - 21.09.2022) та 14.03.2023 (дата оприлюднення на офіційному сайті - 15.03.2023), після чого ДП "Гарантований покупець" повинен був здійснити оплату протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора, тобто до 14.09.2022, до 23.09.2022, до 21.03.2023 включно. Натомість, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати за отриману від позивача електричну енергію за "зеленим" тарифом не виконав, у зв`язку з чим ТОВ "Компанія Мелтон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 2 386 072,81 грн суми основної заборгованості. Оскільки внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором виникла заборгованість у сумі 2 386 072,81 грн, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України також нараховані інфляційні втрати в розмірі 95 568,74 грн та 3% річних у сумі 70 719,44 грн. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що наказами Міністерства енергетики України № 140 та № 206 зобов`язано ДП "Гарантований покупець" з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 15 % та 18 % від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік із дотриманням Порядку. Відтак, відповідач зазначає, що всі його розрахунки здійснюються у відповідності до зазначених вище наказів, а тому позивачем не доведено порушення порядку розрахунків та строків оплати електричної енергії. Крім того, відповідач вказував про неправильність наведених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір). Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії). Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі. Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України). В силу частини 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробник має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги. Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Частиною 2 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. За змістом частин 4-5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Судом установлено, що сторонами спору були підписані та скріплені печатками акти купівлі-продажу електроенергії за період жовтень 2021 року та лютий-серпень 2022 року, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 3 893 642,33 грн. Електроенергія за цими актами купівлі-продажу була оплачена відповідачем частково на загальну суму 1 507 569,52 грн. Часткові оплати вказаних актів також свідчать про отримання та прийняття їх відповідачем без будь-яких зауважень. Таким чином, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позов в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 2 361 960,03 грн ( з урахуванням частково сплаченої відповідачем заборгованості на загальну суму 24 112,78 грн) підлягає задоволенню. Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про невірне трактування судом першої інстанції положень Наказів Міністерства енергетики України №140 та №206, колегія суддів зазначає таке. Так, за доводами апелянта, наказами Міністерства енергетики України № 140 та № 206 зобов`язано ДП "Гарантований покупець" з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 15% та 18% від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік із дотриманням Порядку. Відтак, апелянт зазначає, що всі його розрахунки здійснюють у відповідності до зазначених вище наказів, а тому позивачем не доведено порушення порядку розрахунків та строків оплати електричної енергії. Так, Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206: - мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець"; - наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару; - наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, до закінчення перегляду якою судом першої інстанції було зупинено провадження у даній справі №910/1485/24, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту: - Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобовязань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641; - накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобовязання, передбачене умовами договору. Поряд з цим, об`єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії. Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №

641. Таким чином, місцевий господарський суд, дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобовязання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом, що повністю узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23. Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених вище. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних у розмірі 70 719,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 95 568,74 грн, нарахованих за загальний період з 31.01.2023 по 31.01.2024. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 01.01.2023 по 30.11.2023, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 70 719,44 грн 3% річних та 95 568,74 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій частині. При цьому колегією суддів враховано, що апелянт належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб, визначений законодавством України. Однак, наразі позивач також здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, а тому надання переваги в даному випадку державному сектору над приватним суперечить принципу справедливості. Відтак, є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, як підстава для звільнення останнього від стягнення правомірно нарахованих річних та інфляційних втрат. Таким чином, відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України. До того ж, посилаючись на військову агресію РФ проти України, як обставину, що спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в тому числі для відповідача, скражником не надано жодних належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 війського стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 14.12.2020. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №910/12277/23, колегія суддів зазначає, що у названій справі касаційний суд змінив мотивувальні частини рішення та постанови судів попередніх інстанцій та зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про неможливість зменшення судом розміру трьох процентів річних є помилковими та такими, що не узгоджуються із вказаними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.35, 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18, водночас, висновків щодо наявності підстав для такого зменшення у межах справи №910/12277/23 суд не висловлював. У свою чергу, в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/4492/24, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним судом не встановлено. Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21. Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, у зв`язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 70 719,44 грн у повному обсязі. Доводи скаржника про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець". Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке. За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині. В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін. Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); - при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); - суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Як убачається з наданих суду доказів, між ТОВ "Компанія Мелтон" та Адвокатським об`єднанням "МОРІС ҐРУП" укладено Договір № 012/24-МҐ від 30.01.2024 про надання правничої допомоги з додатками, а також замовлення № 1 від 30.01.2024 щодо представництва інтересів Клієнта у судах, органах примусового виконання рішень та у інших органах, установах та організаціях у спорі щодо стягнення на користь Клієнта заборгованості ДП "Гарантований Покупець" згідно Договору 2160/01/20 від 14.12.2020, укладеного між Клієнтом та ДП "Гарантований покупець". На виконання умов Договору №012/24-МҐ від 30.01.2024 та Замовлення № 1 від 30.01.2024 при підготовці процесуальних документів по суті справи, заяв з процесуальних питань а також при супроводженні судової справи №910/1485/24 в господарському суді міста Києва Клієнту зі сторони АО "МОРІС ҐРУП" було надано послуги (правова допомога):

1. Підготовка та подання процесуальних документів старшим адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем - 13,27 годин, з них: · позовної заяви - 6,52 години; · відповіді на відзив- 3,58 години; · письмових пояснень у справі - 1,42 години; · клопотання про долучення доказів - 0,5 години · заяви про врахування висновків Верховного Суду - 0,67 · клопотання про поновлення провадження у справі - 0,58 година;

2. Підготовка позовної заяви партнера та адвоката Савчука Андрія Володимировича - 0,5 години;

3. Підготовка та направлення старшим адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем адвокатських запитів з метою отримання додаткових доказів для справи - 0,88 години

4. Підготовка до участі у судовому засіданні адвоката Іванова Андрія Олександровича - 1 година.

5. Участь у підготовчих та судових засіданнях господарського суду міста Києва адвоката Іванова Андрія Олександровича - 14,16 години включно з очікуванням засідань та часу у дорозі до суду. Разом витрачено 0,5 годин = 30 (тридцять) хвилин партнера та адвоката Савчука А. В., 13,27+0,88+1+14,16 = 29,31 годин = 29 (двадцять дев`ять) годин 52 (п`ятдесят дві) хвилини старшого адвоката Адвокатського об`єднання "МОРІС ҐРУП" Іванова А. О. У відповідності до Договору № 012/24-МҐ від 30.01.2024 та Замовлення № 1 від 30.01.2024 до Договору, вартість послуг визначається відповідно до п. 4.2.1 Договору про надання правничої допомоги № 012/24-МҐ від 30.01.2024 року, а саме на підставі кількості часу, витраченого працівниками Адвокатського об`єднання та/або залученими Адвокатським об`єднанням адвокатами та/або консультантами на надання правничої допомоги і розміру погодинної тарифної ставки відповідного працівника та/або залученого Адвокатським об`єднанням адвоката та/або консультанта на надання правничої допомоги, зазначеної в Додатку "Погодинні тарифні ставки працівників Адвокатського об`єднання" до Договору про надання правничої допомоги № 012/24-МҐ від 30.01.2024 року та ПДВ 20%. Відповідно до Додатку № 1 "Погодинні тарифні ставки працівників Адвокатського об`єднання" до Договору № 012/24-МҐ від 30.01.2024, тарифна ставка партнера - 340 (триста сорок) доларів США, старшого адвоката - 150,00 (сто п`ятдесят) доларів США (відповідно до умов Додатку, погодинні ставки адвокатів дорівнюють погодинним ставкам юристів відповідного рівня, тобто ставка старшого адвоката дорівнює ставці старшого юриста). Крім того, передбачений спеціальний тариф за очікування судового засідання/дорога в рамках надання правничої допомоги Клієнту. Згідно абз. 3 п. 4.2.1 Договору про надання правової допомоги, перерахунок розміру тарифних ставок у гривню здійснюється згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти, встановленого Національним банком України, встановленого на дату формування відповідного акту надання послуг згідно з Протоколом наданої правової допомоги, та опублікованому на офіційному Веб-сайті Національного банку України. Таким чином, загальна сума до сплати ТОВ "КОМПАНІЯ МЕЛТОН" на користь АО "МОРІС ҐРУП" за професійну правничу допомогу у справі № 910/1485/24 складає 3 460 (три тисячі чотириста шістдесят) доларів США 75 центів. Станом на 11.10.2024 зазначена сума (згідно курсу НБУ у розмірі 41,2072 грн./1 дол. США) еквівалентна 142 607,82 грн. (сто сорок дві тисячі шістсот сім гривень 82 копійки), а з урахуванням ПДВ - 171 129,38 грн. (сто сімдесят одна тисяча сто двадцять дев`ять гривень 38 копійок). Відповідно до п. 5.1.-5.3. Договору, приймання-передача наданої правничої допомоги та понесених фактичних витрат здійснюється шляхом підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг (надалі - "Акт надання послуг"). Адвокатське об`єднання складає Акт надання послуг після виконання Замовлення в цілому або частково на певну дату, та направляє його Клієнту в двох оригінальних примірниках. Клієнт зобов`язується підписати два примірники Акту надання послуг не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту надання йому оригіналів Актів надання послуг Адвокатським об`єднанням та повернути один підписаний примірник Акту надання послуг Адвокатському об`єднанню або надати мотивовану відмову від підписання акту у разі наявності зауважень до наданої правничої допомоги. Приймання-передачі наданої правничої допомоги у справі № 910/1485/24 оформлено Актом надання послуг № 177 від 11.10.2024, підписаним ТОВ "КОМПАНІЯ МЕЛТОН" та АО "МОРІС ҐРУП" без зауважень. Також до справи надано докази на підтвердження статусу адвоката Савчука Андрія Володимировича та адвоката Іванова Андрія Олександровича витяги з реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України. Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Компанія Мелтон", колегія суддів враховує, що розгляд справи за позовом ТОВ "Компанія Мелтон" не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання апеляційного суду, заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг і є надмірним. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною позивачем роботою в суді першої інстанції. Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 70 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, відхиляються колегією суддів, оскільки зводяться лише до незгоди відповідача із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які за додатковим рішенням місцевого суду було зменшено до 70 000,00 грн. Щодо тверджень скаржника про ненадання позивачем жодних доказів, що Іванов А.О. є старшим юристом, колегія суддів зазначає, що посада Іванова А.О. підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою вих. №128/24 від 15.10.2024, з якої слідує, що Іванов А.О. займає посаду "старший адвокат". Крім того, з наявного в матеріалах справи додатку до договору від 30.01.2024 "погодинні тарифні ставки працівників АО" вбачається, що ставка за роботу адвоката відповідає ставці юриста відповідного рівня. Тобто, в даному випадку ставка старшого адвоката відповідає ставці старшого юриста. Посилання ж апелянта на неправомірне стягнення ПДВ у розмірі 28,521.56 грн, яке включала сума гонорару, є безпідставними, оскільки включення ПДВ в розмір гонорару передбачене умовами укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням договору. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне, обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 10.10.2024 та додаткового рішення від 24.10.2024 відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та додаткове рішення від 24.10.2024 у справі №910/1485/24 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець". Матеріали справи №910/1485/24 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 03.03.2024 після виходу з відпусток головуючого судді Коробенка Г.П. та судді Кравчука Г.А. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді О.М. Сибіга Г.А. Кравчук