Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/235/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/235/23 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В. Категорія 11 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/235/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні майном за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 червня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в м.Житомирі, в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2397839418000) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання фактичного доступу до цього приміщення та його звільнення, у тому числі від належного ОСОБА_2 рухомого майна. Позов обґрунтовував тим, що він набув право власності на частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування частини приміщення від 18 січня 2022 року, посвідченого нотаріусом, від ОСОБА_4 . Його мати ОСОБА_3 набула право власності на частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з нотаріальним свідоцтвом від 25 жовтня 2022 року про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, Отже, вони з матір`ю мають у спільній часткові власності вищевказане нежитлове приміщення. Проте, з моменту набуття права власності на нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2397839418000, фізичного доступу до нього не мають, адже ОСОБА_2 відмовляється звільнити це нежитлове приміщення. Так, 09 грудня 2022 року його було запрошено приватним виконавцем для проведення виконавчий дій у виконавчому провадженні №70229580. До приміщення прибув також боржник ОСОБА_2 , який відчинив та відразу зачинив вказане нежитлове приміщення, не надавши приватному виконавцю та йому навіть зайти до приміщення. Приватний виконавець склав акт про те, що боржник ОСОБА_2 відмовився допускати приватного виконавця до нежитлового приміщення, у якому розписався він, поняті та боржник. Приватний виконавець звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи. У ході судового засідання ОСОБА_2 зазначив, що є адвокатом і проходить службу у територіальній обороні та частину приміщення здає в оренду. Він ( ОСОБА_1 ) та його мати категорично заперечують проти присутності ОСОБА_2 та третіх осіб у їх приміщенні та надали приватному виконавцю письмовий дозвіл для входження до зазначеного приміщення, але ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2022 року в справі №296/5882/21 приватному виконавцю в задоволенні подання відмовлено. За таких обставин, він вимушений звернутися до суду із цим позовом, оскільки ОСОБА_2 неправомірно володіє його нерухомим майном та відмовляється його звільняти. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2023 року ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 повернутий заявнику (а.с.106-108). Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 05 червня 2023 року позов задоволений. Усунуті перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нежитловим приміщенням, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2397839418000, за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення цокольного поверху №№1,2,3,4,5,6,7, загальною площею 59,10 кв.м) шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку надати фактичний доступ до цього приміщення та звільнити дане приміщення від належного останньому рухомого майна (а.с.109-112). На рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд грубо порушив процесуальні норми та вкрай суб`єктивно і упереджено взяв до уваги лише докази, які надані ОСОБА_1 , а його доводам, поясненням та доказам не надав жодної оцінки. Суд першої інстанції не звернув увагу на його позицію, викладену в зустрічному позові, в якому він просив визнати договір дарування спірного нежитлового приміщення удаваним та скасувати його, а електронні торги з примусової реалізації предмета іпотеки цього нежитлового приміщення - недійсними. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що вищезазначене нежитлове приміщення належить йому на праві власності з листопада 2005 року і для його придбання між ним та АКБ «Райффайзенбанк Україна» укладені кредитний договір на суму 35 300 доларів США та договір іпотеки. Зазначені договори укладалися ним під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , а тому після розлучення остання отримала право на 1/2 частину нежитлового приміщення, яке згодом подарувала ОСОБА_1 . Договір дарування майна, на яке була накладена заборона відчуження, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження на час укладення договору, за умови, що про встановлену заборону дарувальнику було відомо. Крім того, 04 лютого 2022 року згідно з протоколом проведення електронних торгів 1/2 частина нежитлового приміщення, що йому належала, була реалізована, хоча 02 лютого 2022 року він направив лист державному виконавцю, до якого долучив оригінали квитанцій про повну сплату боргу у виконавчому провадженні, в межах якого реалізовувалося вказане майно. Враховуючи наведене, державний виконавець повинен був зняти таке нежитлове приміщення з реалізації, але не зробив цього. Отже, електронні торги проведені з порушенням приписів законодавства України, а тому підлягають визнанню недійсними з подальшим визнанням недійсними акта державного виконавця про проведення електронних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 червня 2023 року - залишити без змін. Посилається на те, що незгода ОСОБА_2 із діями державного виконавця щодо реалізації нерухомого майна шляхом проведення публічних торгів жодним чином не стосується предмету цього спору та для вирішення такого питання існує інший процесуальний порядок. Окрім того, ОСОБА_2 не був стороною договору дарування, а тому, якщо вважає, що його права порушені внаслідок його укладення, мав право звернутися до суду за їх захистом у належний правовий спосіб. Також ОСОБА_2 затягував розгляд справи, пропустив строк на звернення до суду із зустрічним позовом, а тому недобросовісно користувався процесуальними правами. Зазначений перебіг подій призвів до неможливості позивача та третьої особи, інтереси якої він представляє, реалізувати свої права як співвласників спірного об`єкту нерухомості. У судовому засіданні ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно належним чином. Судова повістка про виклик до суду доставлена до електронного кабінету відповідача 16 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилася. Спрямувала до суду клопотання (заяву) про розгляд справи без її участі. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. За загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 червня 2023 року відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до частини першої ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України врегульовані питання здійснення права власності, згідно з частинами першою, другою, сьомої якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша ст.321 ЦК України). Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що відповідно до договору дарування частини приміщення, який посвідчений 18 січня 2022 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_1 частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з приміщень цокольного поверху №№1,2,3,4,5,6,7, загальною площею 59,10 кв.м (а.с.4-5). Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі вищевказаного договору дарування за ОСОБА_1 18 січня 2022 року зареєстровано право спільної часткової власності на частину спірного нежитлового приміщення (а.с.6). 25 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. відповідно до ст.ст.51,61 Закону України «Про виконавче провадження», ст.41 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, складеного головним державним виконавцем Богунського відділу ДВС у м. Житомирі Присяжнюк Е., (торги відбулися 04 лютого 2022 року протокол №569739), посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві власності 1/2 ід. частина нежитлового приміщення, загальною площею 59,10 кв.м, що складається з приміщень цокольного поверху №№1,2,3,4,5,6,7, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реквізити документа, що підтверджує право власності - договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Рогальською Р.І. 29 листопада 2005 року за р.№4537; ухвала Житомирського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, справа №295/15478/17, ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 24 вересня 2020 року, справа №295/15478/17, яке придбане ОСОБА_3 , що раніше належало ОСОБА_2 на підставі вказаних вище документів (а.с.7). Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що на підставі вищевказаного свідоцтва за ОСОБА_3 25 жовтня 2022 року зареєстровано право спільної часткової власності на частину спірного нежитлового приміщення (а.с.7 зворот-8). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. За положеннями частини першої ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Наразі нежитлове приміщення, загальною площею 59,10 кв.м, що складається з приміщень цокольного поверху №№1,2,3,4,5,6,7 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у частці. У постанові Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2023 року за поданням приватного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи у мотивувальній частині міститься посилання на те, що звертаючись у справі №296/5882/21 із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 пов`язував порушення своїх прав з тією обставиною, що ОСОБА_2 не надає йому, як співвласнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , доступу до вказаного приміщення та вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо надання доступу до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , мають розглядатися в рамках іншого судового провадження, яке має бути ініційоване ОСОБА_5 шляхом звернення до суду з відповідним позовом (а.с.35-41). Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції (у судовому засіданні від 05 червня 2023 року) ОСОБА_2 підтвердив ту обставину, що не допускає ОСОБА_1 до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що у приміщенні знаходяться належні йому ( ОСОБА_2 ) речі (а.с.100). Отже, позивачу з боку відповідача чиняться перешкоди у доступі до приміщень цокольного поверху №№1,2,3,4,5,6,7, загальною площею 59,10 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ОСОБА_2 не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є співвласниками спірного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також матеріали справи не містять доказів того, що спірне нежитлове приміщення поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у натурі, а тому позивачу належить ід. частка у кожному приміщенні №№1,2,3,4,5,6,7 цокольного поверху. Отже, позивач, як співвласник нерухомого майна, вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Встановивши, що на момент звернення з позовом до суду та на момент розгляду справи по суті ОСОБА_2 не звільнив нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , співвласниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також ту обставину, що відповідачем створюються перешкоди у здійсненні позивачем права користування своїм майном, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні нежитловим приміщенням шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку надати фактичний доступ до цього приміщення та звільнити дане приміщення від належного ОСОБА_2 рухомого майна, оскільки позивач не має фактичного доступу до нежитлового приміщення, яке належить йому на праві спільної часткової власності та не може в повній мірі реалізувати свої права як співвласник вказаного нерухомого майна. Доводи апеляційної скарги, які стосуються поданого ОСОБА_2 зустрічного позову, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 05 червня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову відмовлено та зустрічний позов ОСОБА_2 повернутий заявнику. Ця ухвала оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду відповідно до частини першої ст.353 ЦПК України. ОСОБА_2 подана апеляційна скарга лише на рішення суду першої інстанції від 05 червня 2023 року, а відповідно до частини другої ст.353 ЦПК України до апеляційної скарги на рішення суду включаються заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції. Матеріали справи не містять доказів визнання договору дарування недійсним, також не визнані недійсними електронні торги. Правомірність правочинів презюмується, оскільки зворотного належними та допустимими доказами не доведено. Згідно з частиною першою ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 27 листопада 2023 року.