Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/11030/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 460/11030/23 пров. № А/857/14030/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, ухвалене суддею Гудимою Н.С. у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 460/11030/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи наступних періодів: з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023 та призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення, починаючи з 08.04.2023 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу роботи наступні періоди: з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023. 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 08.04.2023 року. 10 липня 2023 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.03.2023 року № 172050004506 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Закритому акціонерному товаристві «Монарх и Б» та Закритому акціонерному товаристві «Монарх и М» з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн. Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на зниження пенсійного віку лише на 4 роки, зважаючи на те, що проживав у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, що засвідчує відповідне посвідчення і має право на початкове зниження пенсійного віку на 2 роки та сукупно проживав у цій зоні 6 років, що дає право зменшити пенсійний вік ще на два роки (1 рік за кожні 3 роки проживання). Оскільки пенсія чоловікам призначається у віці 60 років, а позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії досяг 55 років, то позивач не має право на призначення пенсії у віці 55, відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржили позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, подавши апеляційній скарги. У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком, починаючи з 08.04.2023 року, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправильно порахувавши кількість років які дають позивачу право на зниження пенсійного віку. Позивач вважає, що має право на зниження пенсійного віку на 7 років, оскільки проживав до 01 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, та після цієї дати більше 15 років. У апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що з 01.01.2023 року Російська Федерації вийшла з угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв`язку із чим неможливо підтвердити сплату страхових внесків за період роботи позивача на території Російської Федерації, що вказаний у довідках, які видані ЗАТ «Монарх и Б» та ЗАТ «Монарх и М» з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023. Тому, на думку відповідача, він правомірно відмовив у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до страхового стажу. Водночас, суд першої інстанції в цьому випадку неправильно застосував норми матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4). 09.03.2023 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зниженням пенсійного віку на 5 років. Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, який за наслідками її розгляду, 15.03.2023 року прийняв рішення № 172050004506 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з не підтвердженням факту проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4 роки та відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника становить 54 роки 11 місяців, страховий стаж 17 років 09 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 та періоди трудової діяльності згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 14.09.2011 року, виданих Російською Федерацією. Для призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку не враховано період проживання позивача з 23.09.1988 по 15.09.1989 в м.Кузнецовськ (Вараш), згідно з рішенням суду, оскільки довідка про місце проживання не надана. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 року передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Сторонами не заперечуються ті обставини, що позивач на час звернення до відповідача досяг віку 54 роки 11 місяців. Позивач просить відповідача призначити пенсію зі зменшенням вказаного вище віку виходу на пенсію, як особі, яка постійно проживає в місті м.Кузнецовськ (Вараш), яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); Отже, для встановлення права позивача на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки, необхідно встановити чи позивач постійно проживав або постійно працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період. На підтвердження факту проживання та праці на території посиленого радіоекологічного контролю, з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31 липня 1986 року, позивач надав довідку про реєстрацію місяця проживання Сектору «Реєстрація» відділу ЦНАП Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради № 534-0323 від 09.03.2023 року з 30.08.1985 року по 12.05.1986 року. 05 листопада 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IX. Пунктом 12 частини першої статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Органом реєстрації, згідно з пунктом 7 частини першої статті 2 цього Закону, є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи. Отже, довідка про реєстрацію місяця проживання Сектору «Реєстрація» відділу «ЦНАП» Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради № 534-0323 від 09.03.2023 року є належним документом, в розумінні статті 15 Закон № 796-XII, який підтверджує період проживання особи, зокрема позивача, на певній території. Проаналізувавши цю довідку, апеляційний суд встановив те, що позивач проживав у місті м. Кузнецовськ (Вараш), яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю з 30.08.1985 року по 12.05.1986 року. Тобто, позивач протягом періоду, що дає право на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки (з моменту аварії по 31 липня 1986 року), проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії по 12 травня 1986 року. Також, апеляційний суд встановив те, що позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_3 . Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Отже, відповідне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 засвідчує те, що позивач постійно проживав, на час видачі відповідного посвідчення, у зоні посиленого радіологічного контролю та станом 1 січня 1993 року прожив не менше чотирьох років. Оскільки додаткове зменшення пенсійного віку застосовується виходячи з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, але не більше 5 років, то для обчислення кількості років, на які додаткового позивач має право зменшити пенсійний вік, необхідно встановити час проживання, роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю. На підтвердження цих обставин позивач надав: - рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07.06.2011 року у справі № 2-о-44/11 про встановлення факту проживання позивача на території посиленого радіоекологічного контролю (м. Кузнецовськ, нині Вараш) в період з 23.09.1988 року по 15.09.1989 року; - довідку про реєстрацію місяця проживання Сектору «Реєстрація» відділу ЦНАП Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради № 533-0323 від 09.03.2023 року з 15.09.1989 року по 29.09.1998 року; - довідку про реєстрацію місяця проживання Сектору «Реєстрація» відділу ЦНАП Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради № 532-0323 від 09.03.2023 року з 29.09.1998 року по 24.02.2014 року; - довідку про реєстрацію місяця проживання Сектору «Реєстрація» відділу ЦНАП Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради № 531-0323 від 09.03.2023 року з 25.02.2014 року по даний час. - трудову книжку серії НОМЕР_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07.06.2011 року у справі № 2-о-44/11 про встановлення факту проживання позивача на території посиленого радіоекологічного контролю (м. Кузнецовськ, нині Вараш) в період з 23.09.1988 року по 15.09.1989 року не береться до уваги при встановленні часу проживання позивача на території посиленого радіоекологічного контролю, зважаючи на наступне. Відповідно до частини 1 та 2 статті 235 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Водночас, як йшлося вище, відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); Тобто, Порядок № 22-1, передбачає вичерпний перелік документів, якими підтверджуються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення права громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у вказаному переліку відсутнє. З огляду на сказане, факт проживання позивача на території посиленого радіоекологічного контролю (м. Кузнецовськ, нині Вараш) в період з 23.09.1988 року по 15.09.1989 року не може бути підтверджений судовим рішенням. Проаналізувавши довідки про реєстрацію місяця проживання, апеляційний суд встановив, що вказані довідки підтверджують факт проживання позивача, протягом часу, вказаному у довідках, у м. Кузнецовськ, нині Вараш, який належить до зони посиленого радіоекологічного контролю. Однак, встановлення тривалості проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що дає позивачу право на додаткове зменшення пенсійного віку є прерогативою відповідача, тому суд не може вдаватись до відповідних обчислень, виконуючи у такий спосіб функції органу, що призначає пенсію. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з врахуванням висновків апеляційного суду у цій справі. Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу періоди його роботи на території Російської Федерації в Закритому акціонерному товаристві «Монарх и Б» та Закритому акціонерному товаристві «Монарх и М» з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав і громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійною забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави - учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захист) їхніх пенсійних прав. Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь- якої і з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувається трудова діяльність. Крім того, частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою; у разі виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно. Апеляційний суд встановив те, що позивач у період з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013 працював у ЗАТ «Монарх і Б» (м. Москва, Російська Федерація). Цей стаж підтверджений довідками № 17, 18, 19 від 01.03.2022 року. У період з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023 позивач працював у ЗАТ «Монарх і М» (м. Москва, Російська Федерація). Цей стаж підтверджений довідками № 33, 34, 35 від 01.03.2022 року. Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон № 1058-ІV). для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до абз.5 пп.3 п.2.1 Порядку № 22-1, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку. Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Додатком 5 до Порядку № 22-1 затверджена форма довідки про заробітну плату для призначення пенсій. За змістом вказаної форми довідка повинна містити, зокрема, штамп органу, що видав довідку; ПІБ особи, якій довідка видана; суми заробітної плати та період, за який вона нарахована; підставу видачі довідки; ПІБ, посада та підпис уповноважених осіб. Апеляційний суд встановив, що вказані вище довідки видані на підставі особистої картки позивача та мають вказані вище реквізити, а також відомості про сплату страхових внесків. Отже, апеляційний суд вважає, що довідки про заробітну плату позивача мають необхідну інформацію про розмір заробітної плати позивача та періоди її нарахування, а тому відсутні підстави для їх неврахування при обчисленні розміру пенсії позивача. Та обставина, що Україна, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 132 вийшла з цієї Угоди 29 листопада 2022 року, а Російська Федерація з 01 січня 2023 року, не впливає на порядок обчислення стажу, набутого позивачем на території Російської Федерації, до цього моменту, для призначення пенсії. Крім того, в у пункті 2 статті 13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, апеляційний суд вважає безпідставним посилання відповідача на вихід України з цієї Угоди, як на підставі для не зарахування позивачу стажу, набутого на території Російської Федерації з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023. Тому апеляційний суд вважає, що позивачу необхідно зарахувати до страхового стажу вказані періоди роботи. Отже висновки, які зробив апеляційний суд у цій справі, свідчать про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.03.2023 року № 172050004506 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним. При цьому, для ефективного захисту прав позивача, на підставі ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог. Так, не переконання апеляційного суду, права позивача порушено рішенням відповідача, тому належним способом захисту порушеного права є скасування протиправного рішення, а не визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідачів. З огляду на вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.03.2023 року № 172050004506 потрібно скасувати. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом: - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 09.03.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення з урахуванням висновків суду у цій справі. - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області під час повторного розгляду заяви позивача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи на території Російської Федерації з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023. При цьому, зобов`язати вчинити вказані дії необхідно саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оскільки цей пенсійний орган визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що призначає пенсію в межах спірних правовідносин. Водночас, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, щодо права позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні відповідної позовної вимоги. Що стосується зарахування позивачу до страхового стажу періодів його роботи на території Російської Федерації з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013, з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023, то суд зробив цього приводу вірний висновок про задоволення цієї позовної вимоги, однак помилкового зобов`язав вчинити відповідні дії пенсійний орган, який не уповноважений вчиняти ці дії. Отже, суд першої інстанції, при задоволенні цієї позовної вимоги, допустив порушення норм матеріального права, в частині порушення норм, які встановлюють порядок розгляду заяви про призначення пенсії. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Апеляційний суд вважає доводи апеляційних скарг такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому їх необхідно задовольнити частково, водночас, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в справі № 460/11030/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.03.2023 року № 172050004506 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.03.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: - врахувати висновки суду у цій справі щодо порядку встановлення тривалості проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіоекологічного контролю; - зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Закритому акціонерному товаристві «Монарх и Б» з 26.10.2001 по 13.09.2010, з 16.09.2010 по 13.09.2011, з 14.09.2011 по 03.07.2013, з 04.07.2013 по 16.10.2013 та Закритому акціонерному товаристві «Монарх и М» з 17.10.2013 по 30.05.2014, з 10.06.2014 по 15.07.2020, з 15.02.2021 по 23.01.2023. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 24.11.2023 року