Постанова 4852 № 160/7487/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/7487/23 Суддя І інстанції - Царікова О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 02.08.1982-10.06.1990, на посаді вихователя дитячого садка, з 11.06.1990-30.09.1990 на посаді старший вихователь, з 01.10.1990-03.03.1996 року на посаді вихователь методист, з 04.03.1996-29.12.2001 на посаді вихователь-методист вищої категорії; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №046950003088 від 21.02.2023 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 02.08.1982-10.06.1990, на посаді вихователя дитячого садка, з 11.06.1990-30.09.1990 на посаді старший вихователь, з 01.10.1990 03.03.1996 на посаді вихователь методист, з 04.03.1996-29.12.2001 на посаді вихователь-методист вищох категорії до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповдіно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.02.2023 О/р №046950003088 «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 02.08.1982 по 10.06.1990 на посаді вихователя дитячого садка, з 11.06.1990 по 30.09.1990 на посаді старший вихователь, з 01.10.1990 по 03.03.1996 на посаді вихователь-методист, з 04.03.1996 по 29.12.2001 на посаді вихователь-методист вищої категорії до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих Положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована правомірністю відмови у допризначенні пенсії для отримання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з листопада місяця 2022 року та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. 16.02.2023 ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як працівнику освіти, яка має стаж понад 30 років та вийшов на пенсію за віком. Заяву ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено за принципом екстериторіальності та 21.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення О/р №046950003088, яким заяву позивача залишено без задоволення та мотивовано наступним. Страховий стаж за вислугу років станом на 16.02.2023 складає 21 рік. До страхового стажу за вислугою років не враховано періоди роботи з 02.08.1982 по 10.06.1990 на посаді вихователь дитячого садка, з 11.06.1990 по 30.09.1990 на посаді старший вихователь, з 01.10.1990 по 03.03.1996 на посаді вихователь-методист, з 04.03.1996 по 29.12.2001 на посаді вихователь-методист вищої категорії, оскільки відповідно до довідки від 07.02.2023 №145, яка видана Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» в розділі дошкільні навчальні заклади. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено у допризначенні пенсії для отримання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначене рішення направлено позивачу листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.02.2023 №0400-010211-8/25213. Вважаючи таку позицію відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення(для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування(далі - Порядок №1191). Порядок №1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі-Перелік №909). Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IVтаякі на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення. Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії. Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії. Як встановлено судом, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги зазначено те, що у позивача недостатньо необхідного стравхового стажу. При цьому, відповідачем не було зараховано періоди її роботи з 02.08.1982 по 10.06.1990 на посаді вихователь дитячого садка, з 11.06.1990 по 30.09.1990 на посаді старший вихователь, з 01.10.1990 по 03.03.1996 на посаді вихователь-методист, з 04.03.1996 по 29.12.2001 на посаді вихователь-методист вищої категорії, оскільки відповідно до довідки від 07.02.2023 №145, яка видана Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» в розділі дошкільні навчальні заклади. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне. За змістом абзаців першого, другого частини п`ятої статті 15 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII "Про освіту", чинного у період роботи позивача та на момент розгляду пенсійним органом питання щодо допризначення останньому спірної пенсії та виплати грошової допомоги, прийняття рішення з цього питання, за результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень, зокрема, визначають відповідність освітніх послуг, які надаються навчальними закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня. Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про освіту" навчальний заклад очолює його керівник (завідуючий, директор, ректор, президент тощо). Структура освіти включає, у тому числі, дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту (стаття 29 Закону України "Про освіту"). За приписами статті 34 Закону України "Про освіту" дошкільними навчальними закладами є, зокрема, дошкільні навчальні заклади (дитячі садки); дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини). Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, за змістом абзаців першого, другого якого, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, завідувач позашкільного навчального закладу, а також методист. У розумінні статті 50 Закону України "Про освіту" учасниками навчально-виховного процесу є: діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти; керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу; представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі. Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні, визначає Закон України від 11.07.2001 №2628-III "Про дошкільну освіту" (тут і далі у тексті застосовується у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). За правилами абзаців першого, другого частини першої статті 5 вищезгаданого Закону систему дошкільної освіти становлять, у тому числі, дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності. Типи дошкільних навчальних закладів визначає стаття 12 Закону України "Про дошкільну освіту", згідно з положеннями якої відповідно до потреб громадян України створюються такі дошкільні навчальні заклади, зокрема, дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від двох місяців до трьох років, де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечуються їх розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти (абзаци перший-третій). Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для задоволення освітніх потреб громадян дошкільний навчальний заклад може входити до складу навчально-виховного комплексу "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" або до складу об`єднання з іншими навчальними закладами. Дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності (частина перша статті 15 Закону України "Про дошкільну освіту"). Абзацами першим, третім статті 27 Закону України "Про дошкільну освіту" також установлено, що учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є: директори (завідуючі), заступники директора (завідуючого) з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. До такого Переліку віднесено посади: завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи дошкільних навчальних закладів всіх типів, а також директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи позашкільних навчальних закладів. При цьому, розділом

1. Освіта Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі Постанова №909), передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах, зокрема, директори (завідуючи), вихователів в дошкільних навчальних закладах всіх типів. Так, матеріалами адміністративної справи підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працювала: - в ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського у період з 02.08.1982 по 29.12.2001 на посадах вихователя, старшого вихователя, вихователя-методиста, методиста вищої категорії, що підтверджено довідкою №б/н, виданою ПАТ Дніпровський металургійний комбінат; - в ПАТ Дніпровський металургійний комбінат, згідно довідки №145 від 07.02.2023, виданої ПАТ Дніпровський металургійний комбінат: 02.08.1982 прийнята у відділ дошкільних закладів вихователем дитячого садку (наказ (розпорядження) про прийняття №844 від 20.07.1982); 11.06.1990 переведена там само старшим вихователем (розпорядження №535 від 11.06.1990); 01.10.1990 переведена там само вихователем-методистом (постанова №966к від 09.10.1990; 04.03.1996 переведена там само вихователем-методистом вищої категорії (розпорядження №279к від 04.0.1996); 29.12.2001 звільнена у зв`язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України в управління освіти міського виконавчого комітету (розпорядження про припинення трудового договору №373 від 26.12.2001). Разом з тим, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.09.1979, копія якої міститься у матеріалах адміністративної справи, наявні наступні записи щодо спірних періодів роботи: - 02.08.1982 прийнята до ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського до відділу дошкільних закладів на посаду вихователя дитячого садку на підставі розпорядження по заводу №736 від 29.07.1982 (запис №5); - 11.06.1990 переведена там само на посаду старшого вихователя на підставі розпорядження по комбінату №535 від 11.06.1990 (запис №7); - 01.10.1990 у зв`язку з перетарифікацією переведена там само вихователем-методистом на підставі постанови №966 від 09.10.1990 (запис №8); - 04.03.1996 переведена там само вихователем-методистом вищої категорії на підставі розпорядження по комбінату №279к від 04.03.1996 (запис №9); - 29.12.2001 звільнена з комбінату по переведенню в управління освіти міськвиконкому згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу по комбінату №2225к від 29.12.2001 (запис №11). Так, зі змісту копії трудової книжки позивача, дослідженої судом вище, на день досягнення пенсійного віку позивач працював на посаді вихователя у дошкільному закладі при ПАТ Дніпровський металургійний комбінат. Наведена посада визначена у Переліку №909, дошкільний навчальний заклад всіх типів є складовою системи безперервної освіти. Отже, спірні періоди роботи позивача відносяться до спеціального трудового стажу, передбаченого ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, а відтак педагогічний стаж позивача станом на момент звернення за призначенням пенсії складав більше 30 років. Вищевказане у своїй сукупності свідчить про наявність у позивача згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV права при призначенні пенсії за віком на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. При цьому, судом першої інстанції правильно не прийнято як підставу для відмови у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доводи відповідача щодо неможливості зарахувати до страхового стажу позивача спірних періодів роботи на посадах вихователя, старшого вихователя, вихователя-методиста, методиста вищої категорії у дошкільному закладі при ПАТ Дніпровський металургійний комбінат, оскільки означений заклад дошкільної освіти не належить до закладів державної чи комунальної форми власності. Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 року №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 року №7-рп/2004). Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року №3477-IV встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. ЄСПЛ у п.52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови №909, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ при розгляді відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №

909. Така

позиція Верховного Суду була висловлена у постановах від 27.02.2019 у справі №694/935/17, від 12.03.2019 у справі №647/514/17, від 31.10.2019 у справі №686/19056/16-а, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 21 листопада 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун