Постанова 4852 № 160/17295/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17295/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року (суддя Сластьон А.О.) у справі №160/17295/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивачка звернулася з позовом до суду, в якому просила: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у формі листа від 21.05.2025 №23336-15532/B-01/8-0400/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1991 до 17.05.2022 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що відповідач протиправно відмовив у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій з підстав відсутності необхідного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачену пункту е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Також, зазначала, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду трудової діяльності з 10.11.1991 до 17.05.2022. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка не має достатнього стажу роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії на умовах пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, як обов`язкової умови для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Такі висновки суд першої інстанції обгрунтував тим, що робота позивачки на посадах в навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації не дає право на призначення пенсії на умовах пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка посилається на положення Порядку №963, який відносить роботу на посадах в навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації до переліку посад педагогічних працівників. З цими обставинами позивачка пов`язувала наявність підстав для віднесення спірного періоду її роботи до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії на умовах пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ і, як наслідок, про наявність у неї права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.03.2025 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. 18.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування періоду роботи з 10.11.1991 до 17.05.2022, за підпунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Листом від 21.05.2025 №23336-15532/В-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у зарахування періоду роботи з 10.11.1991 до 17.05.2022, за підпунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Вважаючи відмову відповідача у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення протиправною, позивач звернувся із позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. У спірному випадку пенсійний орган, заперечуючи право позивачки на отримання грошової допомоги, вказував на те, що позивачка не має необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, спірним періодом роботи є період роботи позивачки на педагогічних посадах у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації. За позицією позивачки оскільки робота на посадах в навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації відноситься до переліку посад педагогічних працівників, то вказаний період роботи повинен бути зарахований до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії на умовах пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, що свідчить про наявність у позивачки права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Надаючи оцінку такій позиції позивачки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, дійсно у відповідності до постанови КМУ №963 від 14.06.2000, якою затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, робота на посадах в навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації була віднесена до переліку посад науково-педагогічних працівників. Разом з тим, у відповідності до пункту е частини першої статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення не будь-яка робота на посадах педагогічних/науково-педагогічних працівників дає право на призначення пенсії за вислугу років, таке право виникає у особи за умови роботи на посадах за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ №909 від 04.11.1993 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що період перебування позивачки на посадах асистента та доцента кафедри фінансів, банківської справи та страхування у Державному університеті економіки і технологій з 10.11.1991 до 17.05.2022 не можуть бути зараховані до стажу роботи, який передбачений підпунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, оскільки позивачка в спірний період працювала на посадах у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації, а не I-II рівнів акредитації або професійно-технічних навчальних закладах. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не має достатнього стажу роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії на умовах пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, як обов`язкової умови для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 325 КАС України, суд - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №160/17295/25 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 06.05.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров