Постанова Київський апеляційний суд № 382/588/23

Справа № 382/588/23 Головуючий в суді І інстанції - Савчак С.П. Провадження № 33/824/4759/2023 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 жовтня 2023 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Сіваєва Ю.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Лисенка Д.В. іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Яготинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 07.04.2023 о 21 год. 47 хв. в Київській області колишньому Яготинському районі, на автомобільній дорозі Київ-Харків М-03, 109 км + 70 м. водій ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу МАN 18.224, номерний знак НОМЕР_2 та безпечно керувати ним, не врахував дорожньої обстановки, та здійснив зіткнення з автомобілем BMW 528, номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився на узбіччі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 12.1. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Постановою Яготинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Яготинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року - скасувати; Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП через відсутність складу і події адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси людини та громадянина. Апелянт вказує, що під час руху відбулось засліплення його фарами зустрічного автомобіля та у подальшому, приблизно через 0,5-1 сек. його автомобіль «MAN» і зіштовхнувся із перешкодою. Як виявилось це був автомобіль «BMW» який знаходився на проїзній частині без габаритних вогнів та аварійної сигналізації. Також, ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що суд врахував відеозапис наданий потерпілим, на якому він після ДТП перебуваючи у стресовому стані та фактично не усвідомлюючи свої дії, через нервове перенавантаження через несподіване зіткнення та подальше маневрування вантажівки із загрузкою приблизно 7 т., надає суб`єктивну оцінку подіям. Незважаючи на це, суд навіть не врахував походження даного відеофрагменту із точки зору отримання як доказу. Так, суд лише через те, що ним не було письмово зазначено про факт засліплення відкинув мої письмові пояснення і при цьому не звернув увагу, що працівники поліції під час доопрацювання матеріалів справи про адміністративне правопорушення на виконання постанови Яготинського районного суду Київської області від 25.05.2023 р., жодним чином не внесли ясність в фабулу інкримінованого правопорушення, зокрема: - з яких саме поданих матеріалів можливо достівірно встановити (спростувати), яку саме дорожню обстановку не врахував ОСОБА_1 в контексті інкримінованого порушення п. 12.1 ПДР України? Фактично доопрацювання працівниками поліції адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , перетворилось на окозамилювання. Суд прийняв в основу рішення поклав фабулу із протоколу адміністративного правопорушення, відеозапис наданий потерпілим, який містить фрагмент приватної розмови. Слід зазначити, що схема місця ДТП фіксує розташування предметів після ДТП, а відтак є очевидним, що внаслідок зіткнення автомобіль «BMW» змістився та перебував на узбіччі, натомість суд констатував, що саме зіткнення відбулось на узбіччі, що не підтверджується належними доказами та не відповідає дійсності. Крім того, згідно висновку експерта № 022-23 від 22 травня 2023 року, який міститься в матеріалах справи, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Відтак, на думку апелянта, вищезазначене не свідчить про визнання вини, а лише в черговий раз демонструє нехтуванням законності Яготинським районним судом Київської області під час розв`язання справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника Лисенка Д.В., який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР України, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР України і виявленими пошкодженнями. Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п.п. 12.1. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Так, судом встановлено, що 07.04.2023 року о 21 год. 47 хв. в Київській області колишньому Яготинському районі, на автомобільній дорозі Київ-Харків М-03, 109 км + 70 м. водій ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу МАN 18.224, номерний знак НОМЕР_2 та безпечно керувати ним, не врахував дорожньої обстановки, та здійснив зіткнення з автомобілем BMW 528, номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився на узбіччі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно з положеннями ч.4 ст.256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП. Відповідно до п.2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Так, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить всі необхідні дані, які характеризують об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об`єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду. ОСОБА_1 особисто був ознайомлений з відомостями, які зафіксовані у протоколі, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі та власноручні письмові пояснення. Первинні пояснення самого під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були ретельно перевірені в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, і з них вбачається вільне визначення останньою своєї позиції до вчиненого. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Також у справі міститься схема місця ДТП, з відомостями якої ОСОБА_1 також був ознайомлений та згоден з ними, про що свідчить його беззаперечний власноручний підпис у цій схемі. Поряд з цим, слід зауважити, що будь-яких скарг на дії працівника поліції, який складав цю схему ОСОБА_1 не подавав. Також ОСОБА_1 не надавав зауважень щодо складеної схеми, ані працівникам поліції, ані будь-якій іншій особі, про що свідчить їх відсутність в матеріалах цієї справи. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не ураховував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Посилання ОСОБА_1 на порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України не приймаються апеляційним судом, оскільки зазначене не спростовує факту порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, ОСОБА_1 скористався наданим йому законодавством правом щодо збирання та надання до суду доказів. Так, ним було надано Висновок експерта № 022-23 від 22 травня 2023 року, якому була надана належна оцінка у сукупності з іншими доказами та обставинами провадження. Фактично, в апеляційній скарзі наведено лише незгоду з висновками суду першої інстанції, що не може розцінюватися як порушення, допущене під час судового розгляду. Апеляційний суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про упередження ставлення суду до останнього, як учасника дорожньо-транспортної пригоди, що полягало у вибірковості дослідження доказів, оскільки, судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, надано їм належну правову оцінку, допустимість та належність цих доказів, та обґрунтовано судом підстави врахування одних доказів та відхилення інших. Доводи про те, що суд не врахував походження відеозапису, наданого потерпілим, не заслуговують на увагу, оскільки в основу рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в повній мірі підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами та взаємодостатніми. Доводи ОСОБА_1 про те, що він був засліплений автомобілем, який рухався у зустрічному напрямку, були ретельно дослідженні під час розгляду справи судом першої інстанції та їм надано належне обґрунтування. Крім того будь яких доказів на підтвердження даних доводів під час апеляційного розгляду надано не було. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку. Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п.12.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ст. 124 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Разом з тим, як вбачається з матеріалів провадження, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП вчинено ОСОБА_1 07.04.2023, а постанова суду першої інстанції ухвалена 21.09.2023 тобто адміністративне стягнення на ОСОБА_1 застосовано після закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. На підставі наведеного, апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 38 КУпАП звільняє ОСОБА_1 від адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінчення строків його накладення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Яготинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративного стягнення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко