Постанова Львівський апеляційний суд № 463/11648/20

Справа № 463/11648/20 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В. Провадження № 22-ц/811/1814/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. Категорія: 46 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2023 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Зеліско-Чемерис К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 365 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн., завдану вчиненням відповідачем 13.05.2020 року відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (легке тілесне ушкодження). Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 365 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн., а всього: 15365 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року заяву ОСОБА_2 про заміну боржника правонаступником задоволено. Замінено боржника ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 . Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2022 року відмовлено представнику ОСОБА_1 ОСОБА_4 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року оскаржила ОСОБА_1 , просила його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаного позову відмовити. Свої доводи апелянт обгрунтовувала тим, що 11.01.2021 року суд відкрив провадження в даній справі та призначив судове засідання на 23.02.2021 року, однак, станом на 23.02.2021 року відповідач ОСОБА_3 перебував у лікарні, тому не міг отримати адресовану йому поштову кореспонденцію, яка повернулась до суду без вручення адресату, і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ухвалення судом першої інстанції 30.03.2021 року оскаржуваного рішення, відтак, відповідач не знав і не міг знати про розгляд даної справи. Окрім того, апелянт звертає увагу на відсутність доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та станом здоров`я позивачки і вважає недоведеним факт заподіяння позивачці майнової та моральної шкоди. 30.06.2023 року позивач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі, як правонаступника відповідача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.11.2023 року, є дата складення повного судового рішення 23.11.2023 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статей 367, 377 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, визначені статтею 1219 ЦК України. Так, згідно зі статтею 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Частиною другою статті 1231 ЦК України визначено, що до спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом із спадкодавця за його життя. Враховуючи наведені вище норми матеріального та процесуального права й те, що відповідач ОСОБА_3 помер до ухвалення рішення суду першої інстанції, тому правонаступництво в даній справі допускається лише в частині позовної вимоги позивача про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, в іншій частині спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки за встановлених і наведених вище обставин справи, обов`язок відшкодування моральної шкоди не увійшов до складу спадщини, яка залишилась після смерті відповідача, оскільки таке відшкодування не було присуджено судом із відповідача за його життя. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з підстав порушення норм процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, оскільки в цій частині спірні правовідносини не допускають правонаступництва. В частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про відшкодування майнової шкоди апеляційний суд доходить висновку про задоволення таких вимог позивача, виходячи з наступного. За загальним правилом цивільно-правової відповідальності, яке міститься у частині першій статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Частиною першою статті 1195 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Судом встановлено, що вироком Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2020 року, який набрав законної сили (а.с.6), ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), зокрема, за те, що 13.05.2020 року, близько 18.00 год., під час конфлікту, який виник між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній заподіяно тілесні ушкодження у вигляді незначної ін`єкції судин правого ока опіку, який утворився від дії хімічної речовини і міг виникнути від струменя газового балончика, спрямованого в обличчя потерпілої, які кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження. Наданою позивачкою медичною документацією із записами про обстеження у лікаря-окуліста (а.с.8-9) підтверджено факт проходження позивачкою лікування від отриманого 13.05.2020 року ушкодження здоров`я (хімічного опіку правого ока) та понесення у зв`язку з цим матеріальних витрат на придбання ліків у розмірі 365 грн. (а.с.9-10). Таким чином, вимога позивачки про відшкодування майнової шкоди, завданої їй ушкодженням здоров`я, внаслідок вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, є законною та обгрунтованою, а отже, підлягає задоволенню в повному обсязі та стягненню із ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_3 . Відповідно до статті 141 ЦПК України та ураховуючи звільнення позивачки від сплати судового збору при поданні позовної заяви, згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (за позовну вимогу майнового характеру) підлягає стягненню із ОСОБА_1 в дохід держави. У зв`язку із сплатою апелянтом ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги лише за одну вимогу в розмірі 1261 грн. 20 коп. та задоволенням апеляційним судом позовної вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди, визначених процесуальним законом підстав для розподілу понесених апелянтом судових витрат немає. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст.255, 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 377, 381, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) майнову шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 365 гривень. Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, закрити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840 гривень 80 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 листопада 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич