Постанова 4807 № 2-3894/09

Дата документу 22.11.2023 Справа № 2-3894/09 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 2-3894/09 Головуючий у 1-й інстанції: Ісаков Д.О. Провадження №22-ц/807/1893/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощабанк», заінтересована особа: Державне підприємство «Сетам», про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни та зобов`язати зняти з реалізації житловий будинок,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощабанк», заінтересована особа: Державне підприємство «Сетам», про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни та зобов`язати зняти з реалізації житловий будинок. На обґрунтування скарги, ОСОБА_1 зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 2-3894/09, виданого 17 лютого 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованості у розмірі 368737,54 гривень та судового збору у розмірі 1952,00 гривень, виконавче провадження № 65365441. Постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. від 06 вересня 2021 року було описано та накладено арешт на належне ОСОБА_1 , майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки № 177 від 27 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., іпотекодержатель: ВАТ "Державний ощадний банк України", іпотекодавець: ОСОБА_1 ОСОБА_1 стало відомо із інформації, розміщеної на сайті ДП "Сетам", що вказаний житловий будинок приватним виконавцем Шавлуковою З.А. був переданий на реалізацію шляхом проведення електронного аукціону до ДП "Сетам". Заявник вважає дії приватного виконавця із звернення стягнення на предмет іпотеки та передачі арештованого майна на реалізацію протиправними та такими, що порушують права боржника, оскільки як вбачається з постанови приватного виконавця Шавлукової З.А. від 06 вересня 2021 року опис та арешт майна здійснений без участі боржника, на підставі технічної документації без доступу до будинку. Разом з тим, в постанові зазначено, що сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність повідомити письмово про це виконавця. Копія постанови про опис та арешт майна боржнику не вручена. Приватний нотаріус Шавлукова З.А. не повідомляла заявника про наявність даного виконавчого провадження та можливості вжити заходів із виконання рішення суду за рахунок іншого майна. Внаслідок цього дії приватного виконавця щодо передачі належного заявнику будинку на реалізацію є передчасними, оскільки не було встановлено відсутність іншого майна або коштів боржника для виконання рішення суду. В порушення вимог ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"приватний виконавець Шавлукова З.А. не виносила постанову про звернення стягнення на майно боржника, зокрема на житловий будинок. Не було визначено суму заборгованості боржника при передачі майна на реалізацію, в межах якої здійснюється стягнення. Згідно з висновком ТОВ "Земля Плюс 2006" від 07 жовтня 2021 року ринкова вартість належного боржнику житлового будинку станом на 07 жовтня 2021 року складала 1200719,00 гривень. В той час як сума, стягнута за рішенням суду, складає 368737,54 гривень та 1952,00 гривень. Отже, вартість майна вочевидь в кілька разів перевищує суму стягнення, внаслідок чого звернення стягнення на майно є недоцільним. Вказаний житловий будинок є єдиним житлом родини заявника. Згідно із п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 рокута зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): зокрема, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду. Заявника із результатами оцінки арештованого майна в межах виконавчого провадження ознайомлено не було. Крім того, в належному заявнику житловому будинку зареєстрована та проживає малолітня дитина, але відповідного дозволу органів опіки на реалізацію житлового будинку немає. Таким чином, передача арештованого майна на реалізацію в даному випадку здійснена також із порушенням вимог Порядку реалізації арештованого майна. Крім того, заявник зазначив, що копія постанови про опис та арешт майна від 06 вересня 2021 року йому не вручалася, а постанова про реалізацію арештованого майна приватним виконавцем Шавлуковою З.А. не виносилася. Про опис та арешт майна і передачу майна на реалізацію заявнику стало відомо лише 15 грудня 2021 року, під час отримання відповіді приватного виконавця Шавлукової З.А. на адвокатський запит та копії документів виконавчого провадження. Вважає, що скарга на дії приватного виконавця подана в межах строку, визначеного ст. 449 ЦПК України. На підставі вищевикладеного, скаржник просив визнати неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни, які полягають у зверненні стягнення на предмет іпотеки та передачі на реалізацію шляхом проведення електронного аукціону до ДП "Сетам" житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /н у виконавчому провадженні № 65365441 та зобов`язати зняти з реалізації ДП "Сетам" зазначений житловий будинок. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Шавлукової З.А. задовольнити в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що приватний виконавець Шавлукова З.А. не повідомила скаржника про наявність даного виконавчого провадження, у зв`язку з чим у нього були відсутні можливості добровільно виконати рішення суду або вжити заходів щодо виконання рішення суду за рахунок іншого майна або коштів боржника, оскільки направлені приватним виконавцем постанова про відкриття ВП 98698774 від 07 травня 2021 року разом із постановою про стягнення з боржника основної винагороди та постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12 травня 2021 року була направлена рекомендованим листом на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, яка актуальна і на теперішній час, однак, 14 серпня 2021 року лист повернувся на адресу приватного виконавця із відміткою УДППЗ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання». На порушення вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не виносила постанови про звернення стягнення на майно боржника, зокрема на житловий будинок. Не було визначено суму заборгованості боржника при передачі майна на реалізацію в межах якої здійснюється стягнення, хоча на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-3894/2009 заявником були перераховані грошові кошти у сумі 38 320,89 грн в межах виконавчого провадження № 50391016. Не враховано, що житловий будинок це єдине житло для заявника та його родини, його вартість станом на 07 жовтня 2021 року згідно з висновком ТОВ «Земля Плюс 2006» складає 1 200 719 грн, що значно перевищує заборгованість стягнуту за рішенням суду, яка становить 368 737,54 грн та 1 952 грн відповідно. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу приватний виконавець Шавлукова З.А., АТ «Ощадбанк» зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне судове рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. Учасник справи, ОСОБА_1 та його представник, адвокат Аворник Л.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, судової повістки (т.2 а.с.144-145) до апеляційного суду не з`явилися. На адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 , адвоката Аворник Л.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він представляє інтереси, як адвокат по іншій справі в іншому судді (т.2 а.с.155). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Оскільки учасники справи ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні у відсутності ОСОБА_1 , його представника, адвоката Аворник Л.В.. При цьому, колегія суддів зауважує, що розгляд справи, який було призначено на 08 листопада 2023 року не відбувся, у зв`язку з неявкою в судове засідання ОСОБА_1 та його представника, адвоката Аворник Л.В., які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте апеляційний суд відклав розгляду справи у зв`язку з їх неявкою на іншу дату - 22 листопада 2023 року, забезпечивши право ОСОБА_1 щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для її задоволення, оскільки відкриваючи виконавче провадження № 6536544 приватний виконавець діяв виключно у рамках Закону України «Про виконавче провадження» та жодних порушень ним не було допущено, зокрема всі винесені ним постанови в рамках виконавчого провадження були направленні боржнику відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Передача майна на реалізацію здійснена приватним виконавцем без будь-яких порушень зазначеного Закону, після визначення експертної оцінки ринкової вартості об`єкта нерухомості, розмір якої сторонами виконавчого провадження не оспорювався, вартість майна, визначена у звіті, на період його реалізації була дійсною. Суд не прийняв до уваги доводи скаржника про те, що спірний будинок було реалізовано без згоди органу опіки та піклування, оскільки у приватного виконавця були відомості про проживаючих у будинку лише повнолітніх осіб, отримавши відповідь від Департаменту надання адміністративних послуг Запорізької міської ради про відсутність зареєстрованих неповнолітніх осіб у спірному будинку, у приватного виконавця не було підстав для сумніву, що виключало необхідність звернення за отриманням дозволу до органу опіки та піклування. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2009 року у справі № 2-3894/09 задоволено позов філії Шевченківського відділення № 7858 ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 401-Ф від 27 січня 2006 року, який було укладено між філією Шевченківського відділення № 7858 ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь філії Шевченківського відділення № 7858 ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за зазначеним кредитним договором у розмірі 368 737,54 грн, судовий збір у розмірі 1700, 00 грн, 252, 00 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Рішення суду набрало законної сили 19 грудня 2009 року (т.1 а.с.19). На виконання вказаного рішення суду, Ленінським районним судом м. Запоріжжя 17 лютого 2010 року видано виконавчий лист №2-3894/09 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 368 737,54 грн та судового збору 1 952 грн (т.2 а.с.2). Отже, за вказаним виконавчим документом одним із солідарних боржників є ОСОБА_1 . Рішення суду перебувало на виконанні у відділах виконавчої служби за місцем проживання боржників. 29 квітня 2021 року за вих.№107.20/2-1031 Філія Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. (вх.№3578 від 07 травня 2021 року) із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив прийняти до примусового виконання виконавчий лист по справі №2-2984/09, виданий 17 лютого 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення із ОСОБА_1 вищезазначеної заборгованості та судового збору та відкрити виконавче провадження (т. 1 а.с.221). 07 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65365441 за виконавчим листом № 2-3894/09, виданого 17 лютого 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованості у розмірі 368 737,54 грн та судового збору у розмірі 1952 грн, виконавче провадження № 65365441 (т.1 а.с.8, т. 2 а.с.9). Відповідно до вказаної постанови, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 37 068,95 грн. 07 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65365441, за якою загальна сума мінімальних витрат приватного виконавця, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 склала 289 грн (т.1 а.с.230, т.2 а.с.11). 07 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди за виконавчим провадженням ВП №65365441, за якою загальна сума основної винагороди приватного виконавця, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 склала 37 068,95 грн (т.1 а.с.232, т.2 а.с.13). Постанова про відкриття виконавчого провадження № 65365441 від 07 травня 2021 року разом із постановою про стягнення з боржника основної винагороди та постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, супровідним листом від 07 травня 2021 року (вих.№5839, 5841,5842), 12 травня 2021 року була направлена приватним виконавцем рекомендованим листом на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, яка актуальна і на теперішній час та зазначена самим заявником у скарзі, а саме: АДРЕСА_2 (т.1 43, а.с. т.2 а.с. 8,10,12,15). Однак, 14 серпня 2021 лист повернувся на адресу приватного виконавця із відмоткою УДППЗ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання" (т.1 а.с.42, т.2 а.с. 14). Згідно відповідей Пенсійного фонду України від 07 травня 2021 року та від 10 травня 2021 року, Державної фіскальної служби України від 07 травня 2021 року - боржник не отримує офіційного доходу, пенсії тощо. Згідно відповіді МВС України транспортних засобів у власності боржник не має (т.1 а.с.44-46, т.2 а.с. 16-18). 29 червня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А. винесено постанову про арешт коштів боржника з вимогою про надання інформації щодо відкритих розрахункових рахунків боржника та залишків коштів на кожному з них, яку направлено для виконання через автоматизовану систему виконавчого провадження до АТ КБ "ПриватБанк", AT "Універсал банк", AT "Оксі банк", АТ "Райффайзен Банк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "АКБ "Львів", АТ "Кредобанк", а також поштою/електронною поштою до АТ "ПУМБ", AT "Альфа-Банк", AT "Укрексімбанк", АТ "Сбербанк", AT "A-банк", AT "Ощадбанк" (т.1 а.с.48-49, т. 2 а.с. 22-23). 29 червня 2021 року на адресу боржника (69096, м. Запоріжжя, вул.Ярославська, буд.72) направлено постанову про арешт коштів від 29 червня 2021 року простим листом, який на адресу приватного виконавця не повертався (т.1 а.с.47, т.2 а.с. 21). 09 липня 2021 року за вих.№10982 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. направлено вимогу приватного виконавця АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк», в якій вимагає Банки надати інформацію про відкриті розрахункові рахунки боржника із зазначенням номерів рахунків та залишку коштів на кожному з них (т.2 а.с.24). Згідно відповідей від 16 липня 2021 року та від 20 липня 2021 року (вх.№5866 від 28 липня 2021 року, №6845 від 19 серпня 2021 року) - боржник має відкриті розрахункові рахунки в АТ КБ "ПриватБанк" та AT "Універсал банк", залишок коштів на рахунку в АТ КБ "ПриватБанк" складає 1,87 гривень, залишок коштів на рахунку в AT "Універсал Банк" - 27,87 гривень (т.1 а.с.50-51, т.2 а.с. 26-27). 20 липня 2021 року за вих.№65365441 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. направлено в Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради запит щодо надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.25). Відповідно до відповіді на запит відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району Департамент реєстраційних послуг Управління державної реєстрації фізичних осіб від 22 липня за вих.№04-47/4447 (вх.№5735 від 26 липня 2021 року) вбачається, що відповідно до наданих відомостей з Державного реєстру виборців, які були передані Департаменту для створення реєстру територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак, у зв`язку з тим, що у Департаменті на даних осіб відсутні картки реєстрації особи, підтвердити або спростувати зазначену інформацію не є можливим (т.1 а.с.52). Постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. від 06 вересня 2021 року було описано та накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.9-10, т.2 а.с.29-30). Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 28 листопада 2021 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 27 січня 2006 року № 175, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. (Т.1 а.с.5, т.2 а.с. 19-20). Відповідно до супровідного листа від 06 вересня 2021 року (вих.№15500) Постанова про опис майна боржника від 06 вересня 2021 року також була направлена приватним виконавцем Шавлуковою З.А. на адресу боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом 07 вересня 2021 року. Лист повернувся 12 жовтня 2021 року на адресу приватного виконавця із відміткою УДППЗ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.53, т.2 а.с.28,37). Вказаний житловий будинок є також предметом іпотеки на підставі договору іпотеки № 177 від 27 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., іпотекодержатель: ВАТ "Державний ощадний банк України", іпотекодавець: ОСОБА_1 (т.1 а.с.5 на звороті). 07 жовтня 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А. винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, за якою призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «Земля Плюс 2006» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-3894/09 виданого 17 лютого 2010 року. Копія даної постанови відповідно до супровідного листа направлена, зокрема ОСОБА_1 07 жовтня 2021 року (вих.№18432) (т.2 а.с.38, 39). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості арештованого й описаного майна боржника ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку індивідуальної забудови, що розташований на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , за вих.№9093/02, складений ТОВ «Земля Плюс 2006» з метою визначення ринкової вартості об`єкта оцінки, ринкова вартість вказаного житлового будинку індивідуальної забудови, станом на 07 жовтня 2021 року склала (без ПДВ) 1 200 719,00 грн (т.2 а.с.41-66). 10 листопада 2021 року приватним виконавцем Шавлуковою З.А. на адресу боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом направлено повідомлення про результати оцінки майна від 09 листопада 2021 року (вих.№20878). Лист повернувся на адресу приватного виконавця 13 грудня 2021 року із відміткою УДППЗ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.55-56, т.2 а.с.67-68). Відповідно до Заявки на реалізацію арештованого майна, приватний виконавець Шавлукова З.А. 09 листопада 2021 року за вих. № 20987 направила ДП «Сетам» у відповідності до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», п. 26 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень пакет документів для проведення прилюдних торгів з реалізації вищезазначеного житлового будинку по виконавчому провадженню № 65365441 (т.1 а.с.57-58, т.2 а.с. 69-70). Відповідно до Списку № 1869 групованих поштових відправлень листів рекомендованих вищевказана Заявка приватного виконавця направлена також ЗОУ АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 (т.1 а.с.59). Листом Державного підприємства «Сетам» від 18 листопада 2021 року, який було адресовано приватному виконавцю Шавлуковій З.А., філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», ОСОБА_1 повідомлено, що реалізація арештованого майна відбудеться шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота 500318, житловий будинок загальною площею 195,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , день та час проведення електронних торгів 10 грудня 2021 року о 09-00, початкова ціна продажу майна 1 200 719,00 грн (т.2 а.с.71). 02 грудня 2021 року представник боржника - адвокат Аворник Л.В. звернулась до приватного виконавця Шавлукової З.А. із запитом про надання інформації по виконавчому провадженні (т.2 а.с. 72-76). Листом від 10 грудня 2021 року за N 23531 представнику боржника ОСОБА_1 адвокату Аворник Л.В. надіслані копії: постанови про відкриття виконавчого провадження N 65365441 від 07 травня 2021 року; постанови про опис і арешт майна від 06 вересня 2021 року; постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 07 жовтня 2021 року; висновок про вартість майна боржника станом на 07 жовтня 2021 року (т. 2 а.с. 78). 15 грудня 2021 року вищевказані документи отримані представником ОСОБА_1 адвокатом Аворник Л.В., про що зазначено особисто ОСОБА_1 в скарзі (т.1 а.с.4). Крім того, 24 грудня 2021 року вищевказані документи отримані ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його підпис на супровідному листі. Відповідно до висновку про вартість майна, виданого директором ТОВ «Земля Плюс 2006» на замовлення приватного виконавця Шавлукової З.А., а саме житлового будинку, загальною площею 195,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 07 жовтня 2021 року без ПДВ складає 1 200 719 грн (т.1 а.с.11). З сайту «Сетам» від 23 грудня 2021 року вбачається, що було опубліковано оголошення про продаж на торгах лоту (auction/498930) «Іпотека, житловий будинок, загальною площею 195,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту: 500318, початкова ціна: 1 200 719 грн, гарантійний внесок: 60 035,95 грн, стан аукціону: торги зупинено, дата початку: 10 грудня 2021 року (т.1 а.с.6). Відповідно до відповіді від 09 грудня 2021 року за № 107.20./2-3110/79774/2021-07 на адвокатський запит ОСОБА_2 , АТ «Ощадбанк», філія Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» повідомило, що на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2009 року у справі № 2-3894/2009, яке набрало законної сили 21 грудня 2009 року, судом першої інстанції видано виконавчі документи, які були пред`явлені на примусове виконання (ВП № 50391016, ВП № 60201042, ВП № 65365441) проводились наступні стягнення, а саме: 24 січня 2018 року у сумі 38 320,89 грн по ВП № 50391016, по ВП № 60201042, ВП № 65365441 кошти на розрахункові рахунки Банку не надходили (т. 1 а.с.15). Зі змісту листа приватного виконавця Шавлукової З.А. від 13 грудня 2021 року за вих. № 23728, який було направлено Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», вбачається, що остання просить повідомити про бажання або небажання скористатись правом щодо залишення вищезазначеного нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул.Ярославська, буд.72/вул.б/н за собою, про що повідомити у строк до 20.12.2021 року (т.2 а.с. 79). Відповідно до Вимоги приватного виконавця від 31 січня 2022 року за вих.№2322, адресований Філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» приватний виконавець вимагає від Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» надати інформацію про залишок боргу за виконавчим документом №2-3894/09 від 17 лютого 2010 року (т.2 а.с.81). Відповідно до Заяви на вищезазначену вимогу приватного виконавця Філія ЗОУ АТ «Ощадбанк» повідомило, що заборгованість по виконавчому листу №2-3894/09 від 17 лютого 2010 року частково стягнута в сумі 55 574,09 грн, а залишок станом на 03 лютого 2022 року складає 313 163,45 грн, судовий збір в сумі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 252 грн не погашено (т.2 а.с.96). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Пунктом 13 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб. Частиною восьмою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України). Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, ОСОБА_1 вказував на те, що дії приватного виконавця щодо реалізації спірного майна є неправомірними, та порушують права боржника оскільки: приватний виконавець не повідомив заявника про наявність виконавчого провадження, не надавши йому можливість вжити заходів із виконання рішення суду за рахунок іншого майна, внаслідок чого дії приватного виконавця щодо передачі житлового будинку на реалізацію є передчасними; опис та арешт майна здійснювалося без його участі, на підставі технічної документації без доступу до будинку, копія постанови про опис та арешт майна заявнику не вручена; приватний виконавець не винесла постанову про звернення стягнення на майно, зокрема на житловий будинок, не було визначено суму заборгованості боржника при передачі майна на реалізацію, в межах якої здійснюється стягнення; заявника не ознайомлено із результатами оцінки арештованого майна; не враховано, що у будинку проживають та зареєстровані заявник та члени його сім`ї, серед яких є неповнолітня дитина; приватним виконавцем не отримано дозволу органу опіки та піклування на реалізацію спірного будинку. Отже, предметом розгляду у цій справі є дії приватного виконавця щодо неповідомлення заявника про наявність виконавчого провадження, не направлення на його адресу проживання інших постанов, які були прийняті в процесі виконавчого провадження, що не надало йому можливості вжити заходів із виконання рішення суду за рахунок іншого майна, внаслідок чого дії приватного виконавця щодо передачі арештованого майна на реалізацію є протиправними та порушують права боржника Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 98698774 від 07 травня 2021 року разом із постановою про стягнення з боржника основної винагороди та постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 12 травня 2021 року була направлена приватним виконавцем рекомендованим листом на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, яка актуальна і на теперішній час. Постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. від 06 вересня 2021 року було описано та накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка також була направлена на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, яка актуальна і на теперішній час, що вбачається з копії матеріалів виконавчого провадження № 65365441, які містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с.28-30). Таким чином, дії приватного виконавця щодо надсилання документів виконавчого провадження відповідають правилам статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано боржнику рекомендованою кореспонденцією, за адресою, зазначеною у виконавчому листі. Зокрема всі інші постанови, вимоги, повідомлення приватного виконавця надіслані на зазначену адресу, про що свідчить реєстр поштових відправлень. Отже, посилання в апеляційній скарзі на те, що приватний виконавець не забезпечив отримання боржником матеріалів виконавчого провадження, не надіслав постанов про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна боржника, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. При цьому, колегія суддів також зауважує, що ОСОБА_1 , будучи позичальником за кредитним договором № 401-Ф від 27 січня 2006 року, укладеним із ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 50 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних, строком погашення до 26 січня 2021 року, виконання зобов`язань за яким забезпечувалось Договором іпотеки нерухомого майна №1Z/401-Ф від 27 січня 2006 року предметом якого є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , достеменно знав про наявність у нього невиконаних кредитних зобов`язань, був обізнаний про наявність судового рішення від 08 грудня 2009 року про стягнення з нього боргу за вищезазначеним кредитним договором у розмірі 368 737,54 грн, яке набрало законної сили 19 грудня 2009 року. На виконання зазначеного судового рішення було видано виконавчий лист від 17 лютого 2010 року за №2-3894/09, однак у період з 2010 року ОСОБА_1 не було вжито жодних заходів спрямованих на його фактичне виконання. Останній не цікавився наявністю відкритих щодо нього виконавчих проваджень та їх ходом. Відповідно до відомостей з Департаменту реєстраційних послуг ОСОБА_1 зареєстрований в будинку, яке є іпотечним майном, що не заперечується самим скаржником, де він проживає наразі, що свідчить про те, що він мав можливість отримувати поштову кореспонденцію направлену йому приватним виконавцем, однак з невідомих причин не отримував її, відомостей щодо іншого місця проживання кредитору не повідомляв. Крім того, 24 грудня 2021 року представник боржника, адвокат Аворник Л.В. звернулась до приватного виконавця Шавлукової З.А. із запитом про надання інформації по виконавчому провадженні. Листом від 10 грудня 2021 року за № 23531 представнику боржника надіслані копії: постанови про відкриття виконавчого провадження № 65365441 від 07 травня 2021 року, постанови про опис і арешт майна від 06 вересня 2021 року, висновок про вартість майна боржника станом на 07 жовтня 2021 року. Отже, ОСОБА_1 мав реальну можливість погасити заборгованість за вищезазначеним виконавчим провадженням, тому доводи останнього про ненадання йому можливості вжити заходів із виконання рішення суду за рахунок іншого майна, не заслуговують на увагу. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватний виконавець робив запити до відповідних органів щодо наявності у боржника коштів, іншого майна. Згідно відповідей Пенсійного фонду України та Державної фіксальної служби України вбачається, що ОСОБА_1 не отримує офіційного доходу, пенсії тощо. Згідно відповіді МВС України транспортних засобів у власності боржника, не має. Згідно з відполвідей АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», АТ «ОщадБанк», АТ «Райффайзен Банк», ПАТ АКБ « Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ « Про Кредит Банк» та інших вбачається, що ОСОБА_1 має відкриті рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал банк», залишок коштів на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» складає 1,87 грн, залишок коштів на рахунках в АТ «Універсал Банк» - 27,87 грн. Таким чином, враховуючи тривале невиконання боржником рішення суду єдиним можливим способом виконання рішення було проведення опису та арешту майна боржника для його примусової реалізації або для спонукання боржника до виконання рішення суду. З огляду на викладене, дії приватного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно є правомірними, оскільки відповідно до положень вищенаведеної ст. 56 Закону N 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеним в постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року справа N 501/578/19 (провадження N 61-9551св20), що відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судом. Порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5) (в редакції, чинній на час проведення електронних торгів) № 2831/5. Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком № 2831/5. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Згідно з частиною п`ятою 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 ст. 56 Закону N 1404-VIII). Звернення стягнення на заставлене майно регулюється статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника, оцінка майна боржника регулюється статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація майна, на яке звернено стягнення, регулюється статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження". Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Згідно з частиною першою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Відповідно до пункту 1 Порядку № 2831/5 електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Згідно зі змістом ст. 57 Закону N 1404-VIII , визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Відповідно до частин першої та третьої розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна. Як вбачається з копії матеріалів виконавчого провадження № 65365441, 10 листопада 2021 року приватним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом направлено повідомлення про результати оцінки майна від 09 листопада 2021 року. Лист повернувся на адресу приватного виконавця 13 грудня 2021 року із відміткою УДППЗ «Укрпошта» - « за закінченням терміну зберігання». Крім того, приватним виконавцем двічі було здійснено виїзд за адресою боржника під час опису майна, та під час проведення оцінки. Однак жодного разу воріт ніхто не відчинив. Отже, скаржник вважається таким, що ознайомлений з результатами оцінки майна. При цьому доказів, що боржник звертався до приватного виконавця або ж намагався звернутися з вимогою про рецензування звіту про незалежну оцінку вартості майна, скаржник не надає, тобто вбачається, що правом на рецензування звіту про незалежну оцінку вартості майна з метою спростування його результатів скаржник не скористався. Отже, суд першої інстанції вірно зауважив, що не встановлено порушення порядку повідомлення боржника про результати проведеної оцінки майна. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії приватного виконавця при здійсненні виконавчих дій щодо передачі нерухомого майна боржника на реалізацію відповідали наведеним вимогам закону, порядок здійснення виконавчих дій і строки направлення документів виконавчого провадження приватним виконавцем дотримані, а отже він діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України. Слід також зауважити, що ОСОБА_1 скористався своїм правом оскарження оцінки майна. Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя по справі № 2-3894/09 від 21 вересня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними висновок суб`єкта оціночної діяльності та зобов`язання приватного виконавця зняти з реалізації житловий будинок відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року зазначене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Щодо доводів скаржника, що встановлена шляхом проведення оцінки за замовленням приватного виконавця, оцінка майна в декілька разів перевищує суму стягуваної суми за рішенням суду першої інстанції, чим порушуються його права, оскільки житловий будинок є єдиним та його родини житлом, не отримано дозволу органу опіки та піклування на реалізацію спірного будинку, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника остатніх коштів чи рухомого майна. Водночас, в ході виконавчого провадження N 65365441 приватним виконавцем не було виявлено коштів або майна боржника, звернення стягнення на яке могло б забезпечити повне виконання рішення суду, крім об`єкту нерухомого майна. Закон України "Про виконавче провадження" містить обмеження щодо звернення стягнення на єдине житло боржника - фізичної особи залежно від суми стягнення за виконавчим провадженням. Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. Суд першої інстанції слушно зауважив, що на день опису нерухомого майна боржника 20 розмірів мінімальної зарплати дорівнювало 120 000,00 гривень, на день ухвалення судового рішення 130 000,00 гривень. Сума боргу за виконавчим листом складає 370 689,54 грн (зі слів боржника вона є меншою, оскільки він проводив відповідні перерахування в рахунок погашення заборгованості до АТ « Ощадбанк»), проте доказів цього не надав. Приватний виконавець зазначив, що станом на 14 лютого 2022 року залишок боргу за виконавчим провадженням становить 351015, 99 грн ( 315115,45 грн сума боргу та 31511,54 основної винагороди приватного виконавця, 4389 грн витрат виконавчого провадження). Отже, на час звернення стягнення, розмір заборгованості майже втричі перевищує мінімальну суму, з якою законодавець пов`язує обов`язок виконавця звернення стягнення на майно боржника. Враховуючи тривале невиконання боржником рішення суду (більш ніж 13 років) єдиним можливим способом виконання рішення було проведення опису та арешту майна боржника - для його примусової реалізації або для спонукання боржника до виконання рішення суду. Крім того, у виконавця відсутні законні підстави для зволікання і затягування виконавчого провадження,і ігнорування обов`язків, встановлених чинним законодавством. У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції. Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення. Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14 (провадження № 6-2940цс15). Цей висновок зводиться зокрема до того, що сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Також чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того, чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18) та від 08 червня 2021 року в справі № 607/8145/18 (провадження № 61-6249св20). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що листом від 22 липня 2021 року № 04-47/4447 керівник відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради повідомив приватному виконавцю, що за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Ярославська, буд. 72 зареєстрована ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 26 червня 2002 року по теперішній час. Відповідно до наданих відомостей з Державного реєстру виборців, які були передані Департаменту для створення реєстру територіальної громади, за вищезазначеною адресою також зареєстроване місце проживання: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . Однак у зв`язку з тим, що у Департаменті на даних осіб відсутні картки реєстрації особи, підтвердити або спростувати зазначену інформацію не є можливим". Згідно відповіді від 24 лютого 2022 року N 04-47/1730 та від 14.06.2022 N 04-47/2280 керівник відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради повідомив приватному виконавцю, що за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Ярославська, буд. 72 зареєстрована ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 26 червня 2002 року по теперішній час. Отже, згідно отриманої приватним виконавцем відповіді щодо осіб, зареєстрованих в будинку боржника, неповнолітні/малолітні особи в будинку не зареєстровані, а тому майно було передано на реалізацію без дозволу органу опіки і піклування. Таким чином, доводи скаржника про порушення приватним виконавцем норм законодавства в частині передачі спірного майна на реалізацію без отримання згоди органу опіки та піклування є безпідставними. Доводи скарги про зобов`язання приватного виконавця зняти арештоване майно боржника з реалізації не входить до повноважень виконавця, а дана дія здійснюється Організатором електронних торгів - ДП "СЕТАМ". Пункт 5 розділу XI Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2831/5, містить вичерпний перелік підстав для припинення електронних торгів: у разі надходження від виконавця постанови про закінчення виконавчого провадження, постанови, в якій зазначено про зняття арешту з майна, або постанови про повернення виконавчого документа стягувану Організатор зобов`язаний негайно припинити електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною) та зняти майно з /реалізації. Як роз`яснено у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07.02.2014 N 6 - виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37-38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження). Враховуючи те, що положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, який не містить підстав для зупинення передачі майна на реалізацію у зв`язку з оскарженням результатів визначення вартості чи оцінки майна, а також те, що скаржником не наведено у скарзі обґрунтувань наявності інших підстав для зупинення передачі майна на реалізацію, ніж сам факт незгоди скаржника із оцінкою майна, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість даної вимоги заявника. З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця щодо залучення суб`єкта оцінки, визначення вартості майна (здійснення оцінки), використання висновку про оцінку майна боржника, складеного ТОВ «Земля Плюс 2006» та передача майна боржника на реалізацію були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця, при цьому право заявника на належне вчинення виконавчих дій при здійснені виконавчого провадження N 65365441 не було порушено. Колегія суддів зазначає, що вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо вчинення останнім дій на реалізацію арештованого майна, мають формальний характер, оскільки стосуються скасування заходів, вчинених державним виконавцем для реального виконання судового рішення, яке не було скасовано на час виконання відповідних дій. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, з урахуванням підстав апеляційного оскарження, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення на теперішній час боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, боржник системно вчиняє дії, які перешкоджають його примусовому виконанню, що порушує вимоги частини п`ятої статті 19 Закону України « Про виконавче провадження». Інші доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують і зводяться лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Так, у справі "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява N 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "RuizTorija v. Spain", заява серія A N 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). У справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з ч.ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга апеляційним судом залишене без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, підстав для розподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 24 листопада 2023 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.