Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/419/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/419/22 Головуючий в І інстанції: Андрухів В.В. Дата та місце ухвалення рішення: 08.08.2023 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 12 років служби, з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються у пільговому обчисленні, та із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (за 5 років) із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення. У задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2021 року № 98-РС (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2021 року № 227 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 26.10.2021 року. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2021 року № 227, вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна 05 років 06 місяців 18 днів, пільгова - 06 років 07 місяців 10 днів. Із зазначеного наказу також вбачається, що позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби. На заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, листом від 10.12.2021 року № 238/2/269, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що загальна вислуга років позивача становить 12 років 01 місяць 28 днів, проте, календарна вислуга років складає 05 років 06 місяців 18 днів, а тому, для отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення підстави відсутні. Вважаючи, що невиплата грошової допомоги при звільненні є протиправною, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду. Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у законодавстві відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Оскільки загальна вислуга років позивача на час його звільнення зі служби у Збройних Силах України становить 12 років 01 місяць 28 днів, тобто, умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 12 років служби, з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються у пільговому обчисленні, проте, вислуга років у пільговому обчисленні враховується для визначення наявності права на отримання одноразової грошової допомоги при звільнення (10 і більше років вислуги), а розмір цієї допомоги обчислюється: в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (тобто за повних 5 календарних років служби позивача). Щодо питання врахування індексації грошового забезпечення при обчисленні розміру вказаної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу під час проходження військової служби нараховувалася індексація грошового забезпечення у період з січня 2020 року по жовтень 2021 року, яка становить частину грошового забезпечення позивача та має бути включено до складу його грошового забезпечення, з якого повинна обраховуватися одноразова грошова допомога при звільненні. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення, а тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог. В свою чергу, в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржено позивачем. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на викладене. Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Відповідно до вимог пунктів 1, 2 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, далі Порядок № 260, чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше. Згідно п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі Порядок № 393, чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: - які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; - які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; - які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу: - які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується; - які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. В свою чергу, зокрема, згідно пп. «а» п. 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року; таємно; час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2021 року № 98-РС (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2021 року № 227 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 26.10.2021 року. Згідно листа Військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2021 року № 238/2/269, під час проходження військової служби участь позивача в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганських областях зарахована на пільгових умовах до загальної вислуги років, яка становить 12 років 01 місяць 28 днів, календарна вислуга років на момент звільнення з військової служби становить 05 років 06 місяців 18 днів. Позивач вважає, що загальна вислуга років 12 років 01 місяць 28 днів дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту на підставі ст. 15 Закону № 2011-ХІІ. Водночас, на думку відповідача, при звільненні з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, лише при наявності десяти саме календарних років вислуги. Вирішуючи справу, колегія суддів враховує, що питання щодо застосування положень ст. 15 Закону № 2011-ХІІ та порядку обрахунку вислуги років, яка дає право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме питання, чи має враховуватись загальна вислуга років, чи календарна вислуга років для набуття військовослужбовцем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, вже були предметом розгляду Верховним Судом. Так, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20, від 19 травня 2022 року у справі № 580/3392/20, від 26 липня 2023 року у справі № 200/17688/21, Верховний Суд дійшов висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, ВС дійшов висновку, що в частині другій статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував, що загальна вислуга років позивача при звільненні з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту складає 12 років 01 місяць 28 днів, тобто, умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, відповідно позивач має право на таку виплату. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли своє підтвердження під апеляційного розгляду справи. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Порядок № 393, оскільки цей порядок взагалі не регулює питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Проте, такі доводи апелянта є безпідставними, оскільки п. 10 Порядку № 393 прямо визначає умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та в ньому наявне посилання на обчислення вислуги років при нарахуванні такої допомоги згідно цього Порядку, а тому, цей Порядок № 393 цілком обґрунтовано застосований судом першої інстанції при вирішенні справи. Крім того, колегія суддів наголошує, що Порядок № 393 застосований судом першої інстанції у взаємозв`язку з положеннями Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 260, що також свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у даній справі. Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про застосування судом першої інстанції нерелевантних рішень Верховного Суду, оскільки висновки Верховного Суду, на які послався суд першої та апеляційної інстанцій, стосуються питання щодо застосування положень ст. 15 Закону № 2011-ХІІ та порядку обрахунку вислуги років, яка дає право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме питання, чи має враховуватись загальна вислуга років, чи календарна вислуга років для набуття військовослужбовцем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому, ці висновки Верховного Суду в обов`язковому порядку підлягають врахуванні при вирішенні даної справи на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України. Що стосується питання включення індексації грошового забезпечення до місячного грошового забезпечення, з якого підлягає виплаті одноразова грошова допомога при звільненні, колегія суддів зазначає наступне. За приписами наведених положень ст. 15 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога розраховується з місячного грошового забезпечення. В свою чергу, згідно ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Отже, чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні. Колегія суддів зазначає, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 року у вищеозначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат. Колегія суддів зазначає, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналізуючи зміст наведених вимог чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні. На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апелянта та погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення підлягає включенню до місячного грошового забезпечення, з якого підлягає виплаті одноразова грошова допомога при звільненні. Висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим позиціям Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/3211/17, від 10 травня 2019 року у справі № 820/5285/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 23.11.2023 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька