Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/5266/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/5266/23 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В.М. Категорія 39 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Трояновської Г.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в м. Житомирі цивільну справу № 296/5266/23 за позовом Акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ПриватБанк" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шкирі В.М., ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року Акціонерне товариство ПриватБанк звернулось до суду з позовом, зазначивши, що 16 вересня 2010 року між банком та відповідачем укладений договір, згідно з яким позивач надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої погодився, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 25 березня 2023 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 36710 грн. 16 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33082 грн.55 коп. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 3627 грн. 61 коп. Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 36710 грн. 16 коп. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 7 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове , яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач підписав анкету-заяву, в якій він зазначив про те, що ознайомлений та погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ Приват Банк. ОСОБА_1 здійснив активацію картки та користувався картковим рахунком, що свідчить про укладення між ним та банком кредитного договору. У подальшому він користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, отже погодився з усіма умовами кредитування та визнавав наявну заборгованість. Долучена до матеріалів справи виписка з банківського рахунка є належним та допустимим доказом на підтвердження наявності між сторонами кредитних зобов`язань. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 16 вересня 2010 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій просив надати йому послугу з обслуговування платіжної картки « Універсальна». На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної заяви, позивач надав суду витяги з Умов та Правил надання банківських послуг, а також з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Окрім того, до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 25 липня 2022 року. Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що відповідач належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 25 березня 2023 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 36710 грн. 16 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 33082 грн.55 коп. та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 3627 грн. 61 коп . Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Наявні в матеріалах справи витяги з Тарифів банку, Умов і Правил надання банківських послуг передбачають можливість встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та нарахування відсотків за користування кредитом. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Тарифи, Умови та Правила були надані відповідачеві для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні заяви. У самій заяві відсутня інформація про кредитний ліміт та відсоткову ставку. Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у заяві домовленості сторін про порядок та умови надання кредитних коштів, долучені до матеріалів справи Умови не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Надані позивачем Тарифи, Умови та Правила, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником цих Тарифів, Умов та Правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну та інші істотні умови договору, в тому числі й розмір кредитного ліміту та відсоткову ставку. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Таким чином, при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності й надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Що стосується наявного в матеріалах справи паспорта кредиту, слід зазначити наступне. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів ( дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується у його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Отже, сторони не погодили у встановленому законом порядку розмір кредитного ліміту, порядок й строки його повернення, а також умови нарахування відсотків. Таким чином, рішення суду постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 серпня 2023 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді: