Постанова 4870 № 914/666/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" листопада 2023 р. Справа №914/666/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Плотніцького Б.Д. Суддів: Кравчук Н.М., Матущака О.І. за участю секретаря судового засідання Процевич Р. Б. розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства Рисовський, с.Зубра, Львівської області на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 (повний текст підписано 19.09.2023, суддя Долінська О.З.) у справі №914/666/23 за позовом: Фермерського господарства Рисовський, с.Зубра, Львівської області до відповідача: Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с.Солонка Львівської області про: стягнення моральної шкоди в розмірі 1206 000,00 грн. за участю представників сторін: від позивача: Рисовський І.Г. від відповідача: Хом`як О.Г. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фермерського господарства Рисовський до відповідача - Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 206 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушення відповідачем права позивача на відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної впродовж 1995 2009 років. Як зазначив суд першої інстанції в матеріалах справи, немає доказів порушення відповідачем права позивача на своєчасне та повне виконання боржником рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 р. у справі № 5/79 в частині виділення позивачу до 13.11.1994 р. 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській Раді в запас земель заготхудобовідгодівельного господарства Львівське. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство Рисовський, с.Зубра, Львівської області оскаржило таке в апеляційному порядку. При цьому апелянт зазначив, що господарський суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме те, що моральна шкода, що завдана особистим немайновим правам одноосібному власнику, вже відшкодована рішенням господарських судів по справі №914/2546/20, що не відповідає дійсності, оскільки у даній справі відшкодовано завдану моральну шкоду фермерському господарству «Рисовський», як юридичній особі, бо такі були позовні вимоги, і зовсім не йшлося про відшкодування немайнової особистої шкоди ОСОБА_1 який не надав згоди і не уповноважував представляти свої інтереси до суду за захистом своїх особистих немайнових прав ф/г «Рисовський». У зв`язку з цим,апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог повністю, оскільки вважає себе неналежним відповідачем у справі. Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області набула правового статусу боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду у справі № 5/79 з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 р. За таких обставин, відповідач не міг завдати позивачу моральної шкоди невиконанням впродовж 1995 - 2009 років рішення суду у справі № 5/79, оскільки у цей період часу обов`язок з виконання рішення суду покладався на інших юридичних осіб (боржників виконавчого провадження). Відповідач стверджує, що його вина у заподіянні упродовж 1995 - 2009 років моральної шкоди відсутня. Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідач, в свою чергу, заперечив проти задоволення позовних вимог, навів доводи, аналогічні викладеним у відзиві. Також позивачем було подано клопотання про витребування як доказу матеріалів справи №2-10996. Однак у своєму клопотанні позивач жодним чином не обгрунтував, для чого потрібно витребовувати дані матеріали, що суд повинен встановити з витребовуваних матеріалів справи. У зв`язку з недоведеністю та безпідставністю даного клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 у справі №5/79, заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання дублікату наказу № 5/79, виданого 13.10.1994 Господарським судом Львівської області задоволено. Замінено боржника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, проспект В. Чорновола, буд. 4; ідентифікаційний код 39769942) на його правонаступника Солонківську сільську раду Пустомитівського району Львівської області (81131, Львівська область, Пустомитівський район, село Солонка; ідентифікаційний код 04369699) у виконавчому провадженні з примусового виконання дублікату наказу № 5/79, виданого 13.10.1994 Господарським судом Львівської області. Отже, на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 31.12.2020, яка набрала законної сили, відповідач набув правового статусу боржника у виконавчому провадженні ВП № 36443777 з примусового виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994. З цього часу на відповідача, в силу норм ч. 2 та ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження, покладається обов`язок щодо виконання згаданого ним рішення суду у справі № 5/79. З огляду на викладене, на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 у справі № 5/79, відбулось процесуальне правонаступництво (ст. 334 ГПК України), а саме: заміна сторони у виконавчому провадженні. Крім цього, постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №914/2546/20, яка набрала законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по виконанню дубліката наказу Господарського суду № 5/79 від 13.10.1994, який видано на виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 (з урахуванням ухвали від 04.09.1996). Предметом позову у справі № 914/2546/20 було стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу невиконанням наказу № 5/79, за період з 1994 року по 2020 рік. Західний апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди за період з 1994 р. по 20.01.2012, оскільки за цей період моральна шкода (8000 євро) вже відшкодована позивачу рішенням Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (остаточне рішення від 20.01.2012). Як зазначає позивач, відповідач не виконав рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79, яке набрало законної сили. Надмірна тривалість невиконання відповідачем судового рішення завдала позивачу душевних страждань, а відтак й моральної шкоди. Розмір завданої моральної шкоди за період з 1995 р. по 2009 р. (180 місяців) позивач оцінює у 1 206 000,00 грн., виходячи з 6 700,00 грн. мінімального місячного розміру заробітної плати. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ФГ Рисовський до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області 1 206 000,00 грн завданої моральної шкоди. Висновки суду апеляційної інстанції. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Згідно з ст.ст. 1167, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Як встановлено судом, Арбітражним судом Львівської області рішенням від 10.03.1994 у справі №5/79 за позовом Фермерського господарства Рисовський до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та Пустомитівської районної державної адміністрації про примусове виділення 4 га землі позов задоволено в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та зобов`язано Зубрянську сільську раду до 10.04.1994 виділити позивачеві 4 га землі із 55 га вільних земель запасу. Ухвалою суду від 04.09.1996 у даній справі уточнено п. 2 резолютивної частини рішення від 10.03.1994, а саме: зобов`язано Зубрянську сільську раду народних депутатів до 13.11.1994 виділити Фермерському господарству Рисовський 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства Львівське. Господарським судом Львівської області ухвалою від 09.04.2013 у справі №5/79, здійснено заміну сторони відповідача-1 - Пустомитівської районної державної адміністрації її правонаступником у спірних правовідносинах Головним управлінням Держземагентства у Львівській області. Ухвалою суду від 17.08.2016, замінено боржника Головне управління Держземагенства у Львівській області на його правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у виконавчому провадженні щодо примусового виконання дублікату наказу від 13.10.1994 у справі № 5/79. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020, замінено боржника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на його правонаступника - Солонківську сільську раду Пустомитівського району Львівської області у виконавчому провадженні з примусового виконання дублікату наказу № 5/79, виданого 13.10.1994 Господарським судом Львівської області. Окрім того, як встановлено судом у справі №5/79, наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області здійснено передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Солонківській сільській раді (Солонківська громада) Пустомитівського району згідно з актами приймання-передачі. З огляду на те, що спірна земельна ділянка, згідно дублікату наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 № 5/79, перебуває у комунальній власності Солонківської сільської ради Пустомитівського району, ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 у справі № 5/79 відбулось процесуальне правонаступництво (ст. 334 ГПК України), а саме: заміна сторони у виконавчому провадженні, що передбачає перехід до правонаступника прав та обов`язків сторони боржника у виконавчому провадженні. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №914/2546/20, яка набрала законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по виконанню дубліката наказу Господарського суду № 5/79 від 13.10.1994, який видано на виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 (з урахуванням ухвали від 04.09.1996). Предметом позову у справі № 914/2546/20, було стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу невиконанням наказу № 5/79 за період з 1994 року по 2020 рік. Західний апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди за період з 1994 р. по 20.01.2012, оскільки за цей період моральна шкода (8000 євро) вже відшкодована позивачу рішенням Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (остаточне рішення від 20.01.2012). В подальшому рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі № 914/2546/20 було стягнуто на користь позивача моральну шкоду за період з 20.01.2012 по 06.06.2018. Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, рішеннями судів вже було задоволено вимоги позивача про стягнення завданої моральної шкоди на виконання рішення суду у справі №5/79 за період з 1994 року по 2018 рік, що охоплюється змістом заявленого позову (1995 2009 роки). Слід зазначити, що у даній справі позивачем є Фермерське господарство Рисовський, а не фізична особа Рисовський І. Г. Згідно з ч.1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. На підставі ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України). Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ГПК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2021 у справі № 646/7015/19 зазначено, що відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Відтак, як вірно встановив суд першої інстанції, відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем права позивача на відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної впродовж 1995 2009 років. У матеріалах справи немає доказів порушення відповідачем права позивача на своєчасне та повне виконання боржником рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 р. у справі № 5/79 в частині виділення позивачу до 13.11.1994 р. 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській Раді в запас земель заготхудобовідгодівельного господарства Львівське. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права. Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»). Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік). Судові витрати. У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Рисовський, с.Зубра, Львівської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 у справі №914/666/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2023 Головуючий суддя Плотніцький Б.Д. Судді Кравчук Н. М. Матущак О.І.