Постанова Одеський апеляційний суд № 523/13898/23

Номер провадження: 33/813/2105/23 Номер справи місцевого суду: 523/13898/23 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.11.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., захисника ОСОБА_1 адвоката Мишака Д.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні, заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мишака Дмитра Едуардовича про поновлення строку на апеляційне скарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерку, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51 грн. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 21.07.2023 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись на дитячому майданчику за адресою: АДРЕСА_2 , кидалась у бійку до громадянки ОСОБА_2 , та в її бік висловлювалась нецензурною лайкою (а.с.1-10). Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2023 року про визнання винною і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (а.с.34). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 10.10.2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Мишак Д.Е. подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (а.с.36-38). Крім того, разом з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 адвокат Мишак Д.Е. подав заяву, а якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови (а.с.39). Ознайомившись із зазначеною заявою, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови в її задоволенні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, та необхідності повернення даної апеляційної скарги особі, яка її подала, з нижченаведених підстав. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Суворовського районного суду м. Одеси була ухвалена 26.09.2023 року, розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_3 , яка була повідомлена про розгляд справи (а.с.34). Разом з тим, як вбачається з дати оформлення подачі апеляційної скарги на кур`єрському конверті, апеляційна скарга подана представником ОСОБА_1 адвокатом Мишаком Д.Е. 10.10.2023 року. Так, свою заяву про поновлення строку, представник ОСОБА_1 адвокат Мишак Д.Е. обґрунтовує тим, що розгляд справи 26.09.2023 року відбувся за його відсутності, а з матеріалами даної справи він ознайомився лише 06.10.2023 року, а оскаржувану постанову отримав 03.10.2023 року, а тому не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу (а.с.39). З цього приводу апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким встановив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді з моменту її прийняття, а не отримання копії постанови, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності чи її представником. Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для представника, як окремого суб`єкта права на апеляційне оскарження. Враховуючи викладене, строк на апеляційне оскарження в даному випадку, обчислюється з моменту прийняття постанови, тобто з 26.09.2023 року, а отже останнім днем подачі апеляційної скарги був 06.10.2023 року. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справи «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»). При розгляді заяви про поновлення строку, апеляційний суд враховує, що представник, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП є самостійним суб`єктом права на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення і у разі, якщо саме адвокат порушує питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, він має довести поважність причини такого пропуску. Зазначені в апеляційній скарзі адвокатом Мишаком Д.Е. обставини на обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме отримання ним копії постанови 03.10.2023 року та ознайомлення з матеріалами справи 06.10.2023 року, не можна визнати поважними, оскільки такі обставини безпосередньо не пов`язані з реалізацією його прав та процесуальних обов`язків, які він набув в інтересах правопорушника ОСОБА_1 . Крім того, ЄСПЛ вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N15123/03, §55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, №17160/06 та N 35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). З цих підстав, слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. Крім того, слід зазначити, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду. Разом з тим, ставлячи питання про поновлення строку, апелянт не вказує про існування в нього об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що унеможливили або значно ускладнили апелянту своєчасно цікавитись про стан розгляду справи за відомим йому протоколом про адміністративне правопорушення, та відповідно своєчасно оскаржити судове рішення. Більше того, як вбачається з матеріалів справи і було вказано вище і самим адвокатом Мишаком Д.Е. в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.39), копію оскаржуваного судового рішення він отримав 03.10.2023 року, а з матеріалами справи ознайомився 06.10.2023 року. Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, який закінчувався 06.10.2023 року, матеріали справи не містять. При цьому апеляційним судом враховано, що матеріали справи до апеляційної скарги налічували всього 35 аркушів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2023 року, а тому в поновленні строку на оскарження зазначеної постанови представнику ОСОБА_1 адвокату Мишаку Д.Е. слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП слід повернути апелянту. При цьому слід роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Мишака Дмитра Едуардовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2023 року відмовити. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мишака Дмитра Едуардовича на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2023 року повернути її заявнику. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда