Постанова 4854 № 420/11093/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11093/22 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення: 30.12.2022р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И Л А : В серпні 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 496 272,91 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що станом на 21.07.2022р. за фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в сумі 105 952,43 грн.; податку на доходи фізичних осіб в сумі 363 040,31 грн.; військовому збору в сумі 27 280,17 грн. Вказана сума боргу виникла у зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, що нараховані йому згідно податкових повідомлень-рішень. Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу ОСОБА_1 надсилалася податкова вимога форми «Ф» №0098995-1304-1551 від 06.09.2021р., однак заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, у зв`язку з чим у податкового органу виникли підстави для стягнення суми боргу в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 податковий борг в загальному розмірі 496272,91 грн. на визначені контролюючим органом реквізити. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 30.12.2022р. з ухваленням у справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано поновлено Головному управлінню ДПС в Одеській області строк звернення з даним позовом до суду з посиланням на п.52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України. Судом не враховано, що вказаною нормою було введено мораторій виключно на проведення податковими органами перевірок під час дії карантину. Документальні перевірки, за результатами яких Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення, з позовом про стягнення визначених якими сум грошових зобов`язань податковий орган звернувся до суду в рамках даної справи, проводилися до введення в дію п.52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, тобто до 18.03.2020р., у зв`язку з чим на них не можуть розповсюджуватися положення вказаної норми. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що передбачений статтею 102 ПК України строк звернення до суду щодо стягнення податкового боргу (1095 днів з дня виникнення податкового боргу) за податковими повідомленнями-рішеннями від 23.04.2018р., 04.04.2019р. та 25.07.2019р. сплинув. Що ж до стягнення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2020р., то апелянт зазначає, що відповідно до п.52-5 підрозд. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України об`єкти нерухомості у зазначений період не могли бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції його не було повідомлено належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, чим позбавлено його права на належний судовий захист. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за наслідками проведеної Головним управління ДФС в Одеській області документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., складено акт перевірки від 27.02.2018р. №366/15-32-13-05/ НОМЕР_1 . Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення відповідачем: - пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, що виразилося у ненаданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку подання до 01.05.2017р.; - п.164.1, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179 ПК України, в результаті чого донараховано суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 972,70 грн.; - пп.1.2, п.1.4, п.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, пп.164.1.7 п.164.1 ст.164, п.168.4 ст.168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України, в результаті чого донараховано суму військового збору у розмірі 164,39 грн. На підставі зазначеного акту перевірки Головним управління ДФС в Одеській області 23.04.2018р. винесено податкові повідомлення-рішення: - №0205701305 про збільшення суми грошового зобов`язання за військовим збором на загальну суму 205,48 грн. (податкове зобов`язання 164,39 грн., штрафні санкції 41,09 грн.); - №0205691305 про нарахування штрафних санкцій на суму 170, 00 грн.; - №0205671305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2465,87 грн. (податкове зобов`язання 1 972,70 грн., штрафні санкції 493,17 грн.). Акт перевірки від 27.02.2018р. №366/15-32-13-05/ НОМЕР_1 та податкові повідомлення-рішення направлялись позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку. Також, Головним управління ДФС в Одеській області за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., складено акт перевірки від 21.01.2019р. №76/15-32-13-05/ НОМЕР_1 . Вказаним актом зафіксовано порушення: - пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.179.1 ст.179 ПК України, що виразилося у ненаданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік по строку подання до 01.05.2016р.; - п.164.1, пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179 ПК України, в результаті чого донараховано суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 288187,55 грн.; - п.1.2, п.1.4, п.1.5, п. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, пп.164.1.7 п.164.1 ст.164, п. 168.4 ст. 168, пп.168.2.1 п. 168.2 ст.168 ПК України, в результаті чого донараховано суму військового збору у розмірі 21659,75 грн. На підставі зазначеного акту перевірки Головним управління ДФС в Одеській області 25.07.2019р. винесено податкові повідомлення-рішення: - №0025221305 про збільшення грошового зобов`язання за військовим збором на загальну суму 27074, 69 грн. (податкове зобов`язання 21 659,75 грн., штрафні санкції 5414,94 грн.); - №0025211305 про нарахування штрафних санкцій на суму 170,00 грн.; - №0025201305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 360234,44 грн. (податкове зобов`язання 288187,55 грн., штрафні санкції 72046,89 грн.). Акт перевірки №76/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 21.01.2019р. та податкові повідомлення-рішення направлялись позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку. Відповідно до облікової картки платника податку та довідки про суму податкового боргу платника податків за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 105952,43 грн., яка виникла на підставі податкових зобов`язань, визначених відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями: - від 04.04.2019р. №0010958-5007-1551 за 2016 рік на суму 25754,32 грн.; - від 04.04.2019р. №0010959-5007-1551 за 2017 рік на суму 25875,84 грн.; - від 04.04.2019р. №0010959-5007-1551 за 2018 рік на суму 546,54 грн.; - від 04.04.2019р. №0010961-5007-1551 за 2018 рік на суму 26491,43 грн.; - від 26.03.2020р. №0038302-5005-1551 за 2019 рік на суму 26671,70 грн.; - від 26.03.2020р. №0038303-5005-1551 за 2019 рік на суму 612,60 грн. Вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлялись податковим органом відповідачу засобами поштового зв`язку. Відомості щодо оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, отже нараховані ними грошові зобов`язання є узгодженими. 06.09.2021р. Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу №0098995-1304-1551 на суму боргу 390 320,48 грн. ОСОБА_1 у встановлені законодавством строки заборгованість сплачено не було, у зв`язку з чим Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з даним позовом до суду про стягнення боргу в судовому порядку. Суд першої інстанції у рішенні від 30.12.2022р. дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у загальному розмірі 496272,92 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати узгодженої суми податкових зобов`язань. ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує факт узгодження податкових зобов`язань, визначених йому до сплати згідно зазначених вище податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області. Вимоги своєї скарги апелянт обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДПС в Одеській області пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.04.2018р., від 04.04.2019р. та від 25.07.2019р. Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статтей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 ПК України). З вказаних норм у їх сукупності слідує, що за кожним податком і збором у платника податку виникає безумовний обов`язок сплатити суму такого податку чи збору у порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі не сплати - податковий обов`язок не є виконаним. У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. При цьому, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним. У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватися тільки до повного погашення заборгованості. Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 - 52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Законом №591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)». Апелянт стверджує, що п.52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України було введено мораторій виключно на проведення податковими органами перевірок під час дії карантину. Документальні перевірки, за результатами яких Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення, з позовом про стягнення визначених якими сум грошових зобов`язань податковий орган звернувся до суду в рамках даної справи, проводилися до введення в дію п.52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, тобто до 18.03.2020р., у зв`язку з чим на них не можуть розповсюджуватися положення вказаної норми. Колегія суддів вважає помилковими такі доводи апелянта та враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2022р. по справі №140/12235/21. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). До такого висновку призводить застосування граматичного (текстового) способу тлумачення положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в якому відсутнє виокремлення будь-яких конкретних серед врегульованих статтею 102 ПК України строків. Як слідує зі змісту Закону №533-ХІ, більшість його норм встановлює відповідні пільги в оподаткуванні, або звільняє від застосування штрафних санкцій за порушення у період дії карантину. Разом з тим, безпосередньо пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України положень щодо пільг не містить, оскільки тимчасове встановлення мораторію на проведення певних видів перевірок за своєю суттю не можна розглядати як пільгу або преференцію. Предметом регулювання цього пункту є особливості здійснення податкового контролю як одного з видів адміністративних процедур у розумінні цього закону. Таким чином, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначає умови спрощення адміністративної процедури у період дії карантину. При цьому положення щодо зупинення строків давності носить компенсаторний характер та слугує меті забезпечення можливості продовження адміністративних процедур після закінчення карантину. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, який виник у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 23.04.2018р., від 04.04.2019р. та від 25.07.2019р. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до п.52-5 підрозд. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України об`єкти нерухомості у період з 01 березня по 31 березня 2020 року не могли бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, у зв`язку з чим податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2020р. йому необґрунтовано нараховано податкові зобов`язання з вказаного податку. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2020р. №0038302-5005-1551 та №0038303-5005-1551 ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік. А відтак, колегія суддів доходить висновку стосовно дотримання Головним управлінням ДПС в Одеській області визначених Податковим кодексом України умов, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, та відповідно, про наявність підстав для задоволення поданого позову та стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу. Надаючи правову оцінку твердженням апелянта про неповідомлення судом першої інстанції ОСОБА_1 про розгляд справи колегія суддів виходить з наступного. Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина 1 статті 124 КАС України). Відповідно до частини другої статті 124 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Згідно ч.3 ст.124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. Пунктом 2 ч.4 ст.124 Кодексу визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно ч.1 ст.26 КАС України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Згідно інформації, наданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради на запит суду, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 є наступна адреса: АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції за вказаною адресою направлено копію ухвали від 12.10.2022р. про прийняття до розгляду адміністративного позову, якою, серед іншого, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Однак, відповідне поштове відправлення повернулося до суду без вручення його адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Колегія суддів зазначає, що положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням терміну зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення повістки про виклик. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, дана відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано поштове відправлення, не виявлено за місцем проживання. За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 та від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 28.07.2022р. по справі №640/20272/20, від 17.11.2022р. по справі №640/13033/21, від 20.03.2023р. по справі №160/5582/20. Зазначене дає підстави колегії суддів для висновку, що судом першої інстанції належним чином не повідомлено відповідача про розгляд справи, чим позбавлено його можливості надати відзив на позовну заяву. Саме на вказану обставину посилається апелянт в обґрунтування вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки в обґрунтування поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає про не повідомлення його дату, місце та час розгляду поданого позову, не надання строку на подання відзиву на позовну заяву і вказані обставини підтверджено матеріалами справи, колегія суддів, з врахуванням положень п.3 ч.3 ст.317 КАС України, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої апеляційної скарги, скасування рішення від 30.12.2022р. та ухвалення по справі нового судового рішення - про задоволення позову Головного управління ДПС в Одеській області. Враховуючи, що дана справа відповідно до п.7 ч.6 ст.12 КАС України є справою незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити. Стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу у загальному розмірі 496272,91 грн., а саме: - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 363040,31 грн. на бюджетний рахунок №UA838999980333109341000015744, банк отримувача Казначейство України (EAП), код 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/11010500; - по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, y сумі 27280,17 грн. на бюджетний рахунок №UA438999980313090137000015744, банк отримувача Казначейство України (EAП), код 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/11011001; - по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у сумі 105 952,43 грн. на бюджетний рахунок №UA288999980314030614000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 18010200, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/18010200. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2023 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук