Постанова Київський апеляційний суд № 382/706/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 382/706/23 Головуючий у 1 інстанції: Кисіль О.А. Провадження №22-ц/824/12177/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 12 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Болотова Є.В., Шебуєвої В.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. ОСОБА_2 , звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилося вісімнадцять років. З 12.09.2022 вона навчається на першому курсі денної форми навчання Комунального закладу Київської обласної ради «Чорнобильський медичний фаховий коледж». Навчання триває з 12.09.2022 по 28.06.2025 року. Позивач не має джерел доходу та вимушена перебувати на повному матеріальному забезпеченні матері, а у зв`язку з навчанням потребує коштів на проїзд, харчування, купівлю одягу та інші особисті потреби. Батько - ОСОБА_1 є працездатною особою, проте матеріальної допомоги на утримання позивачки після досягнення нею повноліття не надає тому, позивачка звернулась до суду та просила стягнути щомісячно із відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача, до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 річного віку. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 28 червня 2023 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити аліменти в розмірі 1/9 частину доходів, посилаючись на те, що в нього відсутня можливість за станом здоров`я та матеріальним становищем сплачувати аліменти в розмірі частину доходу. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушеннями матеріального та процесуального права. За станом здоров`я апелянт є інвалідом 3 групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 18.03.2015р. термін дії довічно). Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 95242/144, виданої Київською обласною клінічною лікарнею, апелянт має наступні діагнози (захворювання). Основний: цукровий діабет, тип 1, важка форма, лабільний перебіг в стадії субкомпенсації. Ускладнений: діабетична ретинопатія, проліферативна стадія, неоваскулярна форма обох очей. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок. Діабетична дистальна симетрична сенсо-моторна нейропатія нижніх кінцівок з вегетативно-дистрофічними порушеннями. Діабетична кардіоміопатія, СН 0 ст. Діабетичний гепатоз. Супутній: Хронічний панкреатит. СКХ, конкремент в правій нирці. Висівковоподібний лишай. Відповідно до результатів обстеження УЗД органів черевної порожнини і нирок 04.02.2020 р. КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» має дифузні зміни в печінці. Хронічний холецистит. Панкреатит. Діабетична нефропатія. СКХ, конкремент в правій нирці. Внаслідок чого потребує особливого харчування-дієти, постійного контролю стану здоров`я (контроль рівня цукру в крові протягом дня, рівня глікемії, рівня глікозильованого гемоглобіну; контроль біохімії крові, глюкозурії, ацетонурп, глікованого гемоглобіну; ведення щодня інсуліну, періодичний та постійний прийом призначених мед.препаратів: «небівалол», «ампріл» тощо), також необхідно регулярно робити аналізи, щорічно проходити повне медичне обстеження та відвідувати відповідних спеціалістів (виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 95242/144). Зазначає, що в нього на утриманні перебувають непрацездатні батьки, а саме непрацездатна матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує не тільки турботи та уваги, а й матеріальної допомоги (придбання ліків, продуктів харчування тощо) (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 25.11.2015р.), щодо наявності нерухомого майна: на праві власності має тільки 1/4 частку житлового будинку, що знаходиться в с. Сулимівка Бориспільського району Київської області. Іншого нерухомого майна у власності нема. Окремо підкреслив, що ОСОБА_2 , є студенткою першого курсу Комунального закладу Київської обласної ради «Чорнобильський медичний фаховий коледж» державної форми навчання. Державна форма навчання надає позивачці право на отримання академічної стипендії (звичайна - 1510,00 грн. або підвищена стипендія - 2198 грн.), відповідно до Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. № 882 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2022 р. № 599), Положенням про стипендіальне забезпечення студентів КВНЗ КОР «Чорнобильський медичний коледж». Послався на те, що позивачка навчається та проживає в одній місцевості: Бориспільський район, Київська область, та здебільшого на дистанційній формі навчанні, тобто значних витрат на поїзд не несе., в гуртожитку не проживає. Апелянт вважає, що за станом здоров`я та матеріальним становищем ОСОБА_2 не потребує значної матеріальної допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши пояснення судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши докази, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційну скаргу належіть залишити без задоволення враховую наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , шлюб між якими відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 29.10.2013 року розірвано (а.с.4-9). З 12.09.2022 позивачка навчається на першому курсі денної форми навчання Комунального закладу Київської обласної ради «Чорнобильський медичний фаховий коледж». Як вбачається довідки Комунального закладу Київської обласної ради «Чорнобильський медичний фаховий коледж» від 12.04.2023 термін навчання становить з 12.09.2022 по 28.06.2025 (а.с.10, 19). Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , є інвалідом 3 групи з дитинства (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 18.03.2015р. термін дії довічно). Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 95242/144, він хронічні захворювання. Матір апелянта - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 25.11.2015р.), є пенсіонером (а.с. 28-35). Відповідно до копії розрахункового листа за квітень 2023 року ОСОБА_1 має заробітну плату в розмірі 17344, 44 гривень (а.с.36). Враховуючи дані обставини, матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я, наявність утриманців, вимоги ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України, а також те, що відповідач працює та має можливість сплачувати аліменти, і надавати матеріальну допомогу доньці, та враховуючи, що обставини визначені ст. 188 Сімейного кодексу України відсутні. При цьому, враховуючи розмір аліментів та крайню межу мінімального розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, а також те, що незалежно від форми навчання визначений обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка навчається. Крім цього, Сімейний кодекс України передбачає стягнення витрат на навчання. Судом першої інстанції враховано, що відповідач, є інвалідом 3 групи з дитинства та має хронічні захворювання. Має матір пенсіонерку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28-35). Відповідно до копії розрахункового листа за квітень 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 має заробітну плату в розмірі 17344, 44 гривень (а.с.36). Згідно зі статтею 141 Сімейного Кодексу України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Верховний Суд роз`яснив, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейний кодекс України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження та можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх його доходів щомісяця, як зазначено у диспозиції ст. 199 СК України. Колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги про те, що відповідач за станом здоров`я є інвалідом 3 групи з дитинства і має ряд захворювань. Проте така сама ситуація існувала і при стягненні аліментів на дитину до 18 років. Колегія суддів вивчивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, прийшла до висновку, що судом першої інстанції було вірно надано оцінку доказам про стан здоров`я апелянта та з урахуванням того, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19), зазначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Посилання апелянта про те що в нього на утриманні перебувають непрацездатна матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує не тільки турботи та уваги, а й матеріальної допомоги, наявність нерухомого майна: на праві власності маю тільки 1/4 частку житлового будинку, що знаходиться в с. Сулимівка Бориспільського району Київської області. Іншого нерухомого майна у власності нема. На підтвердження того що його мати потребує допомоги, апелянт надає лише копію її пенсійного посвідчення, що не може бути беззаперечним доказом. Жодних доказів про матеріальне становище матері та про реальну потребу в наданні допомоги, не надано. Постановою Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц, визначено, що при встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. З урахуванням того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК). Окрім того так як позивач - ОСОБА_2 , є студенткою першого курсу КЗ КОР «Чорнобильський медичний фаховий коледж» державної форми навчання, відомостей про отримання стипендії матеріали справи не містять. Також інформація чи проживає в гуртожитку позивачка відсутня, а тому посилання апелянта, що ОСОБА_2 не потребує зазначеної матеріальної допомоги не спростовано апелянтом. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції були враховані зазначені обставини та надано оцінку відповідно до норм чинного законодавства. У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач через зміну стану здоров`я, а саме різке погіршення, не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини усіх доходів. З доданих до матеріалів справи слідує що захворювання на які посилається апелянт існували в нього й до моменту подачі позову. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не місять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує підстави скасування судового рішення. Так, не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що суд дав невірну оцінку зібраним по справі доказам, оскільки здійснена судом правова оцінка наданих позивачем письмових доказів узгоджується з вимогами ст. 89 ЦПК України. Отже, будь-яких доказів на спростування висновків суду в частині визначення розміру аліментів відповідачем не надано. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 16 червня 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2023 року. Суддя-доповідач Д.Р. Гаращенка Судді: В.А. Шебуєва Є.В. Болотов