Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4171/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4171/22 Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В., повний текст судового рішення складено 20.09.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. при секретарі - Філімович І.М. за участю: представника апелянта Онуфрієвої Д.В. представника позивача Островської О.В. позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, Житлової комісії Миколаївського гарнізону, Миколаївського квартирно - експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України про зобов`язання вчинити певні дії,- ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просила суд: - зобов`язати відповідача здійснити належним чином перерахунок виплати грошової компенсації за належне для отримання жилого приміщення у Миколаївському ОВК Миколаївського гарнізону прапорщику у відставці ОСОБА_1 та членам її сім`ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виплати різницю суми із урахуванням індексу інфляції на дату винесення рішення суду. З ініціативи суду, до участі у справі було залучено додатково відповідачів: Комісію з контролю за забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, Житлову комісію Миколаївського гарнізону та Миколаївський квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що після звільнення з військової служби, вона як особа, яка має 20 років вислуги, мала право на компенсацію за належне для отримання житлового приміщення. 28.12.2020 року вона отримала зазначену компенсацію у розмірі 541 539 гривень. В подальшому, позивачка дізналася, що зазначена сума розрахована виходячи зі складу сім`ї з двох осіб, хоча на обліку з поліпшення житлових умов позивачка знаходилася зі складу сім`ї з чотирьох осіб. Представник відповідача, Міністерство оборони України, заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою правову позицію зазначав, що на Міністерство не покладено питання виплати компенсації за належне для отримання житлового приміщення, зазначеним питанням опікуються відповідні Комісії. Крім того, відповідач зазначив, що в теперішній час немає ніяких доказів того, що на квартирному обліку ОСОБА_1 перебувала саме у складі сім`ї з чотирьох осіб, а не двох. Надані позивачкою копії документів, суд не повинен приймати як належні докази, оскільки були надані позивачкою несвоєчасно, тобто з порушенням вимог КАС України. Також, відповідачем зазначено, сума компенсації в розмірі 541 539 грн. обрахована правильно, оскільки позивачка отримувала службову квартиру від ЗСУ, яка в подальшому була приватизована, та саме на цю площу зменшена сума компенсації. Представник відповідача, Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію аргументував тим, що не є суб`єктом, який уповноважений приймати рішення по виплаті компенсації за належне для отримання житлового приміщення. Це є компетенцією відповідних Комісій. У відповідача відсутні будь-які документи з приводу розрахунку компенсації позивачці, оскільки всі документи були знищені в березні 2022 року. Відповідачі: Комісія з контролю за забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями та Житлова комісія Миколаївського гарнізону, відзивів на позов не надали. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року . позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, Житлової комісії Миколаївського гарнізону, Миколаївського квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України - задоволений повністю. Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити належним чином перерахунок виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у Миколаївському ОВК Миколаївського гарнізону прапорщику у відставці Єрофєєвій Тетяні Григорівні та членам її сім`ї : ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виплатити різницю суми. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6,Київ,03168 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві грн шістдесят коп.) гривень. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням,Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовнихвимог. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, винесене з неправильними застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом в Збройних Силах України та має військове звання прапорщик. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 отримала службове житло однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка має житлову площу 17,8 кв.м. Зазначену квартиру ОСОБА_1 в подальшому приватизувала. З 25.02.1995, оскільки зазначена квартира за житловою площею не відповідала нормам забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку з метою поліпшення житлових умов. З 29.11.2013 ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку разом з членами сім`ї: ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_4 (онука). 14.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до голови житлової комісії Миколаївського ОВК з рапортом, про згоду на отримання грошової компенсації за належне їй отримання житлового приміщення. 05.11.2020 Житловою комісією Миколаївського обласного військового комісаріату прийнято Рішення №12, про надання прапорщику у відставці ОСОБА_1 грошової компенсації за належне їй для отримання жиле приміщення, у складі сім`ї з чотирьох осіб (арк.спр.173). 09.11.2020 Житловою комісією Миколаївського обласного військового комісаріату складено Розрахунок грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення у Миколаївському ОВК Миколаївського гарнізону, відповідно до якого прапорщику у відставці ОСОБА_1 нарахована компенсації в розмірі 541539,00 гривень, з обрахунку складу сім`ї з двох осіб ( ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 ) (арк.спр.25). 03.12.2020 рішенням Комісії з контролю за забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №126, прийнято рішення про надання прапорщику у відставці ОСОБА_1 грошової компенсації за належне їй для отримання жиле приміщення, у складі сім`ї з двох осіб, в розмірі 541539,00 гривень (арк.спр.26). 28.12.2020 на банківський рахунок ОСОБА_1 . Міністерством оборони України перераховано 541539,00 гривень грошової компенсації за належне їй для отримання жиле приміщення. 31.12.2020 рішенням Житловою комісією Миколаївського обласного військового комісаріату прийнято Рішення №14, яким ОСОБА_1 знята з квартирного обліку у складі чотирьох осіб, у зв`язку з отриманням нею компенсації за належне жиле приміщення (арк.спр.176). Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-ХІІ). Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ). Пунктом 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ). Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житлового кодексу України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як передбачено частиною першою статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Відповідно до положень статей 9, 43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік. Згідно із статями 48, 49 Житлового кодексу України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Відповідно статті 12 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - постанова №1081) затвердив Порядок № 1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Відповідно до пункту 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. У свою чергу порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України (статті 48-1 Житлового кодексу України). Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) визначений Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (далі - Порядок №728, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 Порядку №728 дія його поширюється на: військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей, осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей;сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби;сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів. Приписами пункту 3 Порядку №728 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Відповідно до пункту 5 Порядку №728 черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (пункт 6 Порядку №728). Відповідно до пункту 7 Порядку №728 розмір компенсації визначається:за нормою 13,65 кв. метра жилої площі на військовослужбовця і кожного члена його сім`ї, який перебуває з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Понад норму жилої площі для окремих категорій військовослужбовців та членів їх сімей, визначених законодавством, враховується додаткова жила площа у розмірі 10 кв. метрів;з урахуванням вимог до загальної площі житла відповідно до державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»;з урахуванням граничної вартості будівництва 1 кв. метра загальної площі житла в регіоні, в якому військовослужбовець перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Розмір грошової компенсації (K) розраховується за формулою: К=(13,65х N+17 + Дпл) хВ0, де 13,65 - визначена законодавством норма жилої площі на одну особу, кв. метрів; N - кількість осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; 17 - загальна нежила площа житла на сім`ю з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», кв. метрів; Дпл - додаткова жила площа, що надається окремим категоріям військовослужбовців та членам їх сімей, визначеним законодавством, у розмірі 10 кв. метрів; В0 - гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла для визначення розміру грошової компенсації, яка не повинна перевищувати опосередковану вартість будівництва житла за регіонами України, затверджену в установленому законодавством порядку, для мм. Києва, Дніпра, Львова, Одеси та Харкова, збільшену в 1,75 раза, для міст - обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб - в 1,5 раза, для міст обласного значення з населенням від 100 тис. до 300 тис. - в 1,25 раза, для інших населених пунктів - опосередковану вартість у відповідній області. Відповідно до пункту 9 Порядку №728 Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, Служба зовнішньої розвідки, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір (пункт 10 Порядку №728). Пунктом 11 Порядку №728 визначено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: - рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; - довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання (перебування); - копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; - копія свідоцтва про шлюб (за наявності); - копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); - копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); - копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); - довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; - документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; - дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством. Згідно з пунктом 12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні. Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано право військовослужбовців на отримання житла або компенсації за житло. Разом з тим, законодавцем визначено механізм реалізації такого права, що передбачає звернення військовослужбовця до відповідної уповноваженої житлової комісії із заявою та доданими до неї документами, що підлягають розгляду цією комісією із прийняттям рішення про задоволення вимог або про відмову в їх задоволенні. Інших альтернативних повноважень за результатами розгляду такої заяви військовослужбовця законодавством не передбачено. При цьому, пунктом 6 Порядку №728 передбачено, що підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Отже, Порядком №728 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема: зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень пункту 6 Порядку №728. З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали доведеним право позивача та членів його сім`ї на отримання жилого приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Як встановлено судом, позивач (прапорщик у відставці, має більше 20 років вислуги років) зі складом сім`ї 4 особи з 29.11.2013 року перебуває на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, та була звільнена в запас, а тому вона має право на отримання грошової компенсації за належне їй та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення в механізмі, визначеному Порядком №728. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реалізації свого права на отримання грошової компенсації позивач надала всі передбачені Порядком №728 необхідні для цього документи. Як вже зазначалось, 05.11.2020 року Житловою комісією Миколаївського обласного військового комісаріату прийнято рішення №12, про надання прапорщику у відставці ОСОБА_1 грошової компенсації за належне їй для отримання жиле приміщення, у складі сім`ї з чотирьох осіб (арк.спр.173) Однак,як вбачається нарахована компенсація за належне для отримання житлове приміщення у Миколаївському ОВК Миколаївського гарнізону в розмірі 541539,00 гривень, складений з обрахунку складу сім`ї з двох осіб ( ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 ) (арк.спр.25). З цього приводу колегія суддів зазначає, що судом не встановлено, а сторонами не надано суду доказів чи вносилися до рішення №12 від 05.11.2020 в подальшому зміни щодо складу сім`ї позивачки, на який розраховується грошова компенсації, або на якому етапі відбулася зміна кількості членів сім`ї з чотирьох осіб на дві особи. Відповідно до п.1 Інструкції, до членів сім`ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388. Запис відомостей про зміни у складі сім`ї здійснюється у військовій частині за місцем зберігання особової справи, а особи, звільненої з військової служби в запас або відставку,- військовим комісаріатом. Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності будь-який обмежень щодо включення у склад сім`ї військовослужбовців невістки та онуки. Щодо доводів апелянта про те, що позивачка має приватизовану однокімнатну квартиру житловою площею 17,8 кв.м., суд апеляційної інстанції зазначає, що як вже зазначалось судом відповідно до формули зазначеної у п.8 Порядку №728, у розрахунку приймають участь всі особи, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Як вбачається з наданого розрахунку виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення ОСОБА_1 (арк.спр.24), квартира за адресою: АДРЕСА_2 , зменшує коефіцієнт грошової компенсації та відповідачі виключили з розрахунку двох членів сім`ї позивачки, а також зменшили коефіцієнт на площу приватизованої квартири. Стосовно доводів апелянта про те, що він не має повноважень щодо здійснення виплату грошової компенсації колегія суддів зазначає. Відповідно до п.13 Порядку № 728 «Визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення» Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку надає компенсацію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи, що має право на її отримання, відкритий у банку, статутний капітал якого становить не менш як 10 млрд. гривень та в якому держава прямо та/або опосередковано володіє не менш як 75 відсотками статутного капіталу та/або голосів та до якого протягом останнього року Національний банк не застосовував заходів впливу у вигляді розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій з високим ступенем ризику та призначення тимчасової адміністрації, за умови, що операції з відкриття, ведення і закриття зазначеного рахунка здійснюються безоплатно, проценти на залишок коштів на такому рахунку не нараховуються. А отже, законодавством зокрема саме на Міноборони покладено обов`язок надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи, що має право на її отримання. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст.308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 20.11.2023 року. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко