Постанова 4855 № 320/17800/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/17800/24 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ключковича В.Ю. Сорочка Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: - визнати протиправними дії Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України, які полягають у встановленні у пункті 2 рішення від 13.12.2023, оформленого протоколом №18, не передбачених чинним законодавством умов при наданні згоди на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а саме: «при надходженні черги на отримання належного жилого приміщення та наявних бюджетних призначень, після визначення загальної сум видатків на надання компенсації (за умови наявності видатків для виплати компенсації), про що ОСОБА_1 додатково проінформувати (у тому числі і про надходження черги на отримання належного жилого приміщення)»; - зобов`язати Житлово-побутову комісію Центрального управління Служби безпеки України скасувати у пункті 2 рішення від 13.12.2023, оформленого протоколом №18, не передбачені чинним законодавством умови при наданні згоди на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а саме: «при надходженні черги на отримання належного жилого приміщення та наявних бюджетних призначень, після визначення загальної суми видатків на надання компенсації (за умови наявності видатків для виплати компенсації), про що ОСОБА_1 додатково проінформувати (у тому числі і про надходження черги на отримання належного жилого приміщення)» та залишити у пункті 2 рішення від 13.12.2023, оформленого протоколом №18, висновок Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України про наступне: «Надати ОСОБА_1 згоду на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, апелянт вказує, що у липні 2022 року звернувся до Комісії із заявою про надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення з урахуванням додаткової житлової площі з послідуючим зняттям з квартирного обліку. Проте, на засіданні Комісії було прийняте рішення за наслідками розгляду заяви позивача про повернення до розгляду питання у разі надходження черги на одержання жилого приміщення ОСОБА_1 в розмірі, розрахованому, згідно Постанови та за умови виділення відповідних асигнувань. Дане рішення було предметом спору в межах адміністративної справи №640/19955/22, яким зобов`язано Комісію повторно розглянути заяву позивача щодо надання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення з прийняттям вмотивованого рішення та з урахуванням висновків суду. Однак, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі №640/19955/22 Комісія прийняла спірне рішення від 13.12.2023, оформлене протоколом №18, яким фактично надала згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, проте, вийшла за межі приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян», встановивши не передбачені чинним законодавством умови реалізації права позивача на отримання грошової компенсації щодо надходження черги на отримання належного житлового приміщення та наявних бюджетних асигнувань та після визначення загальної суми видатків на надання компенсації. До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що в силу положень законодавства виплата грошової компенсації позивачу та членам його сім`ї за належне для отримання жиле приміщення можлива при надходженні черги квартирного обліку та виділення відповідних асигнувань з Державного бюджету України на такі потреби. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , полковник запасу, проходив військову службу в СБУ з 1982 по 2007 роки. Позивач перебуває на квартирному обліку в ЦУ СБУ перебуває з 29.03.2006 складом сім`ї 3 особи (він, дружина, дочка) у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла, як переведений з іншої місцевості, де станом на 01.01.2023 значився за №74. Сторонами у справі не заперечується, що позивач за час проходження служби житлове приміщення не отримував, а також ним не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Також, сторонами у справі не заперечується наявність у ОСОБА_1 права на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, означена обставина не підлягає доказуванню. Рішенням Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 16.09.2022, оформленим протоколом №14, вирішено повернутись до розгляду зазначеного питання у разі надходження черги на одержання жилого приміщення ОСОБА_1 в розмірі, розрахованому згідно Постанови та за умови виділення відповідних асигнувань. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі № 640/19955/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України, оформлене протоколом №14 від 16.09.2022, в частині: «Повернутися до розгляду зазначеного питання у разі надходження черги на одержання жилого приміщення ОСОБА_1 , в розмірі розрахованому згідно з Постанови, та за умови виділення відповідних асигнувань». Зобов`язано Житлово-побутову комісію Центрального управління Служби безпеки України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2022 щодо надання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення та прийняти мотивоване рішення відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2015 №728, з урахуванням висновків суду. Листом Департаменту господарського забезпечення СБУ від 21.12.2023 №19/10-14079ВС ОСОБА_1 за результатами розгляду його звернення від 21.07.2022 направлено витяг з протоколу від 13.12.2023 №18 в частині розгляду його житлового питання та виконання рішення суду в адміністративній справі №640/19955/22. Рішенням Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України 13.12.2023, оформленим протоколом №18, за результатами розгляду звернення колишнього співробітника щодо виплати грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, вирішено повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2022 щодо надання грошової компенсації за належне йому та членам сім`ї для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728, з урахуванням висновків суду. Надати ОСОБА_1 згоду на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення при надходженні черги на отримання належного жилого приміщення та наявних бюджетних призначень, після визначення загальної суми видатків на надання компенсації (за умови наявності видатків для виплати компенсації), про що ОСОБА_1 додатково проінформувати (у тому числі і про надходження черги на отримання належного жилого приміщення). ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою від 23.01.2024 з проханням привести рішення від 13.12.2023, оформлене протоколом №18, у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян» та з пункту 2 виключити слова: «при надходженні черги на отримання належного жилого приміщення та наявних бюджетних призначень, після визначення загальної суми видатків на надання компенсації (за умови наявності видатків для виплати компенсації), про що ОСОБА_1 додатково проінформувати (у тому числі і про надходження черги на отримання належного жилого приміщення)». За наслідками розгляду вказаної заяви, листом Департаменту господарського забезпечення СБУ від 16.02.2024 №19/18-П-10ВС17-806 ОСОБА_2 повідомлено, що порушене ним питання про виключення з рішення №18 окремих слів не підлягає задоволенню, оскільки розгляд рапортів військовослужбовців (заяв осіб, які належать до категорій, визначених пунктом 2 Порядку) про надання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення є неможливим без урахування умов, що встановлені пунктом 5 Порядку та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (тобто вирішення поставленого позивачем питання ставиться в залежність від настання саме таких умов). Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-ХІІ). Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ). Пунктом 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ). Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житлового кодексу України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як передбачено частиною першою статті 9 Житлового кодексу України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Відповідно до положень статей 9, 43 Житлового кодексу України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік. Згідно із статями 48, 49 Житлового кодексу України, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Відповідно статті 12 Закону №2011-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі - Постанова №1081) затвердив Порядок № 1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. Згідно із пунктом 3 Порядку №1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Відповідно до пункту 29 Порядку №1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. Як слідує зі змісту пункту 9 статті 12 Закону №2011-ІІ та пункту 29 Порядку №1081, особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Однак, пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшені житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку №1081. У свою чергу, порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України (статті 48-1 Житлового кодексу України). Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) визначений Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (далі - Порядок №728, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 Порядку №728, дія його поширюється на: військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей; осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей; сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів. Приписами пункту 3 Порядку №728 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Відповідно до пункту 5 Порядку №728, черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (пункт 6 Порядку №728). Відповідно до пункту 9 Порядку №728, Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, Служба зовнішньої розвідки, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір (пункт 10 Порядку №728). Пунктом 11 Порядку №728 визначено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: - рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; - довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання (перебування); - копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; - копія свідоцтва про шлюб (за наявності); - копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); - копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); - копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); - довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; - документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; - дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством. Згідно з пунктом 12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні. Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку. Отже, системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано право військовослужбовців на отримання житла або компенсації за житло. ОСОБА_1 , полковник запасу, проходив військову службу в Службі безпеки України у період з 1982 по 2007 роки. Матеріалами справи підтверджується, що з 29 березня 2006 року позивач перебуває на квартирному обліку в Центральному управлінні Служби безпеки України у складі сім`ї з трьох осіб (він, дружина та дочка) у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла як переведені з іншої місцевості. Станом на 01 січня 2023 року позивач значився у зазначеному списку за №74. Крім того, сторонами не оспорюється, що за час проходження військової служби ОСОБА_1 житловим приміщенням не забезпечувався, а право на безоплатну приватизацію житла ним не реалізовувалося. Також, сторонами не заперечується наявність у ОСОБА_1 права на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, у зв`язку з чим, відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена обставина не підлягає доказуванню. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач як особа, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», має право на забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання або, за власним бажанням, на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Реалізація такого права здійснюється відповідно до черговості, яка визначається часом зарахування особи на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Водночас, апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на наявність черги перед позивачем, оскільки, це суперечить самій суті позачергового забезпечення. На переконання апелянта, ухвалене відповідачем рішення від 13 грудня 2023 року, яке оформлене протоколом №18, ставить його і членів його родини у правову невизначеність та робить примарними перспективи на отримання грошової компенсації. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, аналізуючи механізм реалізації права на отримання компенсації, Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 826/7798/18 вказав, що «процедура отримання військовослужбовцем грошової компенсації замість житла є багатоетапною та передбачає певний порядок послідовних дій ряду різних суб`єктів. Військовослужбовці та особи, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Передумовою для виникнення обов`язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла. Отже, тільки виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації.» З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що військовослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія Закону № 2011-XII, мають право на забезпечення житлом для постійного проживання або на отримання грошової компенсації за нього. Це право реалізується відповідно до черги, що формується залежно від дати взяття на квартирний облік або включення до списків осіб, які мають переважне чи позачергове право на забезпечення житлом. Водночас, обов`язок щодо надання житлового приміщення або компенсації за нього виникає в уповноваженого органу (житлової комісії) лише за умови наявності вільного житла та наближення черги відповідної особи до отримання такого житла. Таким чином, особа, яка виявила бажання отримати житлове приміщення, може реалізувати це право лише після того, як житло отримають особи, що перебувають у черзі перед нею. Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28 березня 2025 року у справі №420/4712/24. При цьому, як наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 липня 2024 року у справі №480/2287/23, особи, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, включаються до окремої черги, і отримання жилих приміщень (грошової компенсації) також здійснюється відповідно до черговості. Отже, колегія суддів зазначає, що позивач має право на грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення, однак лише виключно в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості та наявних бюджетних призначень після визначення загальної суми видатків на надання компенсації (за умови наявності видатків для виплати компенсації). Таким чином, відповідач, приймаючи рішення від 13.12.2023, оформлене протоколом №18, про надання позивачу згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення при надходженні черги на отримання належного жилого приміщення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ключкович В.Ю. Сорочко Є.О.